Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4., ОСОБА_5
при секретарі ОСОБА_6
за участю прокурора ОСОБА_7
розглянула 27 січня 2015 року в м. Києві кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 лютого 2014 року щодо вироку Іллічівського міського суду Одеської області від 18 листопада 2013 року.
Вказаним вироком місцевого суду засуджено
ОСОБА_1, 1958 р. н., уродженця й мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, не судимого,
- за ч. 1 ст. 366 КК України до 1700 грн штрафу з позбавленням на 1 рік права обіймати в установах, підприємствах і організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядних та адміністративно-господарських функцій.
За змістом вироку, ОСОБА_1 05.06.2012 та 24.10.2012, будучи директором ТОВ «Забудовник», вніс завідомо неправдиві відомості в довідки про доходи свого сина - сторожа ОСОБА_2, нараховані та отримані у період, коли останній не працював, а перебував у Туреччині.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25.02.2014 вказаний вирок місцевого суду скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України через відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, оскільки зазначені у довідках доходи були дійсно нараховані та виплачені, а будь-які інші дані у вказаних офіційних документах відсутні.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати це рішення апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав скаргу прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду має бути зазначено встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, положення закону, яким він керувався, а при скасуванні судового рішення - які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
Цих вимог закону апеляційний суд, при постановленні ухвали в даній справі, не дотримався.
Зокрема, апеляційний суд виходив з того, що зазначений у довідках дохід був нарахований та отриманий ОСОБА_2, отже - ці дані є правдивими, а будь-які інші дані у вказаних офіційних документах відсутні.
Такий висновок не відповідає змістові досліджених апеляційним судом довідок в яких, крім даних про нарахування й отримання доходів, містяться й інші відомості, зокрема - про те, що ОСОБА_2 працював сторожем і вказані доходи за відповідний період він отримав саме за виконання своїх трудових обов'язків.
Ці ж фактичні обставини встановив й суд першої інстанції, що вбачається зі змісту його вироку.
При цьому, висновки місцевого суду про неправдивість вказаних даних щодо ОСОБА_2, який у зазначений в довідках період не працював сторожем, а знаходився на відпочинку у Туреччині, та про незаконність відповідних нарахувань й виплат, апеляційним судом не поставлені під сумнів та не спростовані.
Отже, висновки про відсутність в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, є передчасними.
Вказані порушення кримінального процесуального закону колегія суддів визнає істотними, оскільки вони могли перешкодити апеляційному суду постановити законне та обґрунтоване рішення.
Зважаючи на зазначене та керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 лютого 2014 року щодо вироку Іллічівського міського суду Одеської області від 18 листопада 2013 року стосовно ОСОБА_1 скасувати, призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5