Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
03 лютого 2015 р. № 820/20592/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чудних С.О.,
за участю секретаря судового засідання Хмелівської Н.М.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Вишневський О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протравним висновок Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні від 04.12.2014 року щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і скасувати його; визнати протправним вилучення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області у ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, його посвідки на постійне проживання, НОМЕР_2; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області повернути ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, його посвідку на постійне проживання НОМЕР_2.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на підставі рішення від 05.04.2005 року ВГІРФО УМВС України в Харківській області оформлено та видано позивачу посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3. 16 червня 2014 року у зв'язку з досягненням 45-річного віку позивач звернувся до відповідача з заявою про обмін посвідки, проте позивачу було відмовлено в обміні посвідки. Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправною відмови, на підставі чого постановою суду визнано протиправними дії відповідача щодо відмови в обміні посвідки, та зобов'язано здійснити позивачу обмін посвідки. Після набрання рішенням суду законної сили, позивачу здійснили обмін посвідки та видали нову посвідку на постійне проживання в Україні НОМЕР_2. Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області висновком від 04.12.2014 року було скасовано посвідку на постійне проживання в Україні на ім'я позивача. Позивач вважає висновок незаконним та необґрунтованим, а дії відповідача при винесенні висновку такими, що суперечать чинному законодавству України.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, у зв'язку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка В'єтнаму (НОМЕР_1, виданий 26.06.2008 року) постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1.
Матеріалами справи підтверджено, що 05.04.2005 року, на підставі висновку від 05.04.2005 року, ВГІРФО УМВС України в Харківський області видано позивачу посвідку на постійне місце проживання серії НОМЕР_3, в якій відображено місце реєстрації позивача.
Судом встановлено, що 12.06.2014 року позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з заявою щодо обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні, у зв'язку з досягненням ним 45 річного віку.
Проте, відповідач обмін посвідки на постійне проживання в Україні позивачу не здійснив.
Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2014 року по справі № 82/13164/14 адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області у не здійсненні обміну посвідки на постійне проживання в Україні, серія НОМЕР_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у зв'язку із досягненням 45-річного віку; зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити обмін ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, її посвідки на постійне проживання в Україні, серія НОМЕР_3, у зв'язку із досягненням 45-річного віку.
Після набрання рішенням суду законної сили, позивачу здійснили обмін посвідки та 09.12.2014 року видали нову посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_2.
04 грудня 2014 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області прийнято висновок про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні, яким посвідки на постійне проживання позивача серії НОМЕР_4 від 19.06.2003 року та серії НОМЕР_3 від 05.04.2005 року визнано недійсними та такими, що підлягають вилученню.
Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області як орган державної влади повинно діяти у спосіб визначений законом та в межах наданих повноважень.
Стаття 12 Закону України "Про імміграцію" передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:
1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;
2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
Відповідно до вимог вказаного Закону, вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.
Зазначена норма регулює відносини, які виникають між уповноваженим органом та іноземцем при наданні дозволу на імміграцію, та не передбачає випадків скасування посвідки на постійне проживання в Україні.
Також суд зазначає, що при наданні посвідки на постійне місце проживання в Україні позивачу відповідач керувався п. 4 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію", тобто проводити перевірку підстав залишення на постійне проживання на території України, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявив, та 14.01.2005 року надав посвідку серії ХР номер 12311 на постійне місце проживання в Україні.
Крім того, відповідачем у висновку не наведено жодних посилань, на обставини, які тягли б за собою обґрунтування скасування посвідки.
Відповідно до п.п. 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №1983 від 26.12.2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію".
Також суд зазначає, що статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що висновок Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні від 04.12.2014 року щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнятий безпідставно, а тому підлягає скасуванню.
Враховуючи, що висновок відповідача про скасування посвідки позивача є незаконним, то і послідуючі дії відповідача по вилученню цієї посвідки на підставі висновку є також незаконними, а тому з метою повного захисту прав позивача вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги щодо повернення вилученої у нього посвідки.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_3 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протравним висновок Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні від 04.12.2014 року щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і скасувати його.
Визнати протиправним вилучення Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області у ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідки на постійне проживання, НОМЕР_2.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області повернути ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідку на постійне проживання НОМЕР_2.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 09.02.2015 року.
Суддя С.О. Чудних