03 лютого 2015 року м.Київ 810/6510/14
14:20
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання Волощук Л.В.,
представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - Макаренко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3 - фізичної особи-підприємця
до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головногого управління ДФС у Київській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 - фізична особа-підприємець (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.08.2014 № 0022641702.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області є незаконним, оскільки прийняте на основі помилкових висновків про порушення ним вимог пункту 181.1 статті 181, статті 183 та пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.
Також позивач зауважив, що заяву про реєстрацію платником ПДВ він не зобов'язаний подавати, оскільки ним не було перевищено гранично допустимої загальної суми (в сукупності) від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахованої (сплаченої) протягом останніх 12 календарних місяців (300 000,00 грн., без урахування ПДВ) за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.
Таким чином, позивач вважає, що висновки викладені Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області в Акті перевірки від 22.07.2014 № 371/17-3/НОМЕР_2 є неправомірними та такими, що не відповідають дійсності, а податкове повідомлення-рішення від 04.08.2014 №0022641702 є протиправним, тому підлягає скасуванню.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у поновному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції в Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки в ході перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 вимог законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області 10.10.2012 та з моменту реєстрації перебуває на податковому обліку у Києво-Святошинській державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.
Згідно з реєстраційними даними основним видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (47.11).
Для здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 було укладено договори поставки товарів з ТОВ «Торгова компанія «Мегаполіс Україна», ПП «Торговий дім Поляков», ФОП ОСОБА_4, а також іншими контрагентами протягом 2013 року (а.с. 54-58, 60-63, 64-68).
Оскільки контрагенти позивача є платниками податку на додану вартість, ціна за переданий ними позивачу товар включала в себе ПДВ, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні (а.с. 39-40, 70-75, 78-79).
Вчинення вказаних господарських операцій між позивачем та його контрагентами протягом 2013 року підтверджується наявними в матеріалах справи первинно-бухгалтерськими документами, а саме: договорами поставки товарів, товаро-транспортними, податковими та видатковими накладними, контрольними листами на перевезення, платіжними дорученнями ( 38-42, 54-79).
Як встановлено судом та підтверджено представником позивача під час судового розгляду справи, відповідно до «Книги обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність на 2012/2013 рік» розмір отриманих ФОП ОСОБА_3 доходів від здійснення господарської діяльності за 2013 рік становив 340144,00грн.
04.07.2014 Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі ФОП ОСОБА_3 було направлено повідомлення № 1362/Д/10-13-17-03 про проведення невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість за період з 01.01.2013 по 31.12.2013. В зазначеному повідомленні податковий орган вказав про зобов'язання позивача забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної Податкової служби (а.с. 22).
В свою чергу, 11.07.2014 у відповідь на вказане повідомлення позивач зазначив, що він не зареєстрований у податковому органі як платник податку на додану вартість, тому не зобов'язаний вести облік операцій з ПДВ, подавати податкову звітність зі сплати ПДВ, а також видавати та отримувати податкові накладні (а.с.24).
На підставі Наказу № 643 від 04.07.2014 у період з 15.07.2014 по 21.07.2014 посадовою особою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області проведено позапланову невиїзну перевірку СГД-ФО ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 (а.с.23).
Під час перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем п.181 ст. 181, п.183.2 ст. 183, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим СГД-ФОП ОСОБА_3 не задекларовано за 2013 рік податок на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету у розмірі 8029,00 грн.
При цьому, як зазначив представник відповідача в ході судового розгляду справи, при перевірці посадовими особами податкового органу використовувались виключно податкова декларація про майновий стан та доходи ФОП ОСОБА_3, звіти про використання РРО та КОРО, які було подано позивачем до податкової інспекції за період з січня по грудень 2013 року, а також інформація комп'ютерних баз даних автоматизованих інформаційних систем: «Податковий блок» та АРМ «БЕСТ ЗВІТ». Жодних первинних документів господарської діяльності позивача та його контрагентів під час перевірки досліджено не було.
Результати перевірки оформлено Актом від 22.07.2014 № 371/17-3/НОМЕР_2 (далі - Акт перевірки) (а.с.25-26).
На основі висновків Акта перевірки 14.05.2014 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0022641702, яким збільшено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_3 з податку на додану вартість на 10036,00 грн., в тому числі: за основним платежем на 8029,00 грн. та 2007,00 грн. - за штрафною (фінансовою) санкцією.
Не погоджуючись з рішеннями відповідача ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.08.2014 № 0022641702.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Враховуючи визначення терміну "податкове зобов'язання", визначеного в підпункті 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, судом проведено сукупний аналіз норм податкового законодавства.
Статтею 49 Податкового кодексу України визначений порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби. Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Статтею 177 Податкового кодексу України визначений порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до даної норми права доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, встановлені вимоги щодо реєстрації осіб як платників ПДВ. У разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку).
Пунктами 183.1, 183.2 статті 183 Податкового кодексу України визначений порядок реєстрації платників ПДВ.
Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України встановлено дату виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг.
Як вже було зазначено, позивач здійснював підприємницьку діяльність по загальній системі оподаткування та його господарська діяльність за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року відповідала критеріям, визначеним ст. 177 Податкового кодексу України. Судом встановлено, що загальна сума отриманих доходів від здійснення торгівельної діяльності за 2013 рік відповідно до «Книги обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність» на 2012/2013 рік, дійсно сукупно складає 340144,00 грн. Проте, позивачем не було перевищено визначеної п.181.1 ст. 181 Податкового кодексу України загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягають оподаткуванню ПДВ, сплачена ФОП ОСОБА_3 протягом 12 календарних місяців, починаючи з січня 2013 року по грудень 2013 року з огляду на таке.
Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, зокрема крім, податку на додану вартість.
Підпунктом «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України встановлено ставку податку від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків.
Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Та відповідно до пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України такі операції оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1статті 193 цього Кодексу, яка є основною.
Тобто, як вбачається з наведених норм законодавства, якщо суб'єкт господарювання здійснює господарську діяльність з постачання товарів і при цьому є платником податку на додану вартість, то сформована ним остаточна договірна (ринкова) ціна товару буде включати 20 відсотків податку на додану вартість (за виключенням випадків, якщо такий суб'єкт господарювання здійснює операції, які не є об'єктами оподаткування, звільнених від оподаткування, та операції, до яких застосовується нульова ставка податку).
Крім того, слід зауважити, що ціна таких товарів під час їх подальшої реалізації шляхом роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах буде складатись в тому числі з вказаних 20 відсотків податку на додану вартість, що були включеними постачальником цих товарів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що загальна сума отриманих ФОП ОСОБА_3 доходів від здійснення торгівельної діяльності за 2013 рік у розмірі 340144,00 грн. складається зокрема з податку на додану вартість у розмірі 20 відсотків.
Судом встановлено, що в ході проведення перевірки податковим органом не було взято до уваги тієї обставини, що отриманий ФОП ОСОБА_3 дохід у сумі 340144,00 грн. від здійснення роздрібної торгівлі за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року включає в себе суму ПДВ, що суперечить п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України. При цьому, даний факт представником відповідача не спростовано.
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_3 не зобов'язаний був подавати до податкового органу заяву про реєстрацію його платником ПДВ, оскільки відповідачем помилково встановлений факт не дотримання гранично допустимої загальної суми (в сукупності) від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахованої (сплаченої) протягом останніх 12 календарних місяців (300 000,00 грн., без урахування ПДВ) за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.
Таким чином, позивач не повинен нести відповідальність за неподання звітних податкових декларацій по ПДВ та не несе відповідальності за не нарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження відповідача, викладені в Акті перевірки від 04.08.2014 № 371/17-3/НОМЕР_2 суперечать вимогам чинного законодавства та не відповідають дійсності, а отже є неправомірними.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Стаття 97 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути компенсовані за клопотанням однієї зі сторін.
Оскільки позивач вимог про відшкодування судових витрат не заявляв, судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 04.08.2014 № 0022641702.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 09 лютого 2015 р.