Головуючий у 1 інстанції - Литвиненко Н.В.
Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.
10 лютого 2015 року справа №264/7521/14-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:головуючого судді Компанієць І.Д.., суддів Шальєвої В.А., Васильєвої І.А. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 01 грудня 2014 р. у справі № 264/7521/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності неправомірної та зобов'язання нарахувати та сплатити щомісячне підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2014 рік,-
ОСОБА_2 (надалі позивач) звернувся в серпні 2014 року з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області (надалі управління, відповідач) про визнання бездіяльності неправомірної та зобов'язання нарахувати та сплатити щомісячне підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2014 рік.
Постановою суду першої інстанції від 01 грудня 2014 року позовні вимоги задоволені частково, визнана протиправною бездіяльність управління, зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу щомісячної доплати до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 28 лютого 2014 року по 02 серпня 2014 року включно, відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла в цей період, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично здійснених виплат .
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи "діти війни", що підтверджується посвідченням та користується правами і пільгами, встановленими Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-IV (далі - Закон № 2195- IV), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Статтею 6 Закону № 2195- IV визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За вимогами статті 7 Закону № 2195-IV фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Законом України від 31 липня 2014 року "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік", який набув чинності 3 серпня 2014 року, доповнені пункти 6-7, якими встановлено, що з 1 січня 2014 року норми і положення статей 5,6 Закону № 2195- IV застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів всіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Отже, Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 3 серпня 2014 року надані повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір доплати до пенсії, передбачений статтею 6 Закону № 2195- IV, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджетів на 2014 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 надано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував норми зазначеного Закону з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012.
З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення та постанови суду першої інстанції без змін відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 160, 183-2, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 01 грудня 2014 р. у справі № 264/7521/14-а - залишити без задоволення.
Постанову Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 01 грудня 2014 р. у справі № 264/7521/14-а залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Колегія суддів І.Д. Компанієць
І.А. Васильєва
В.А. Шальєва