Справа: № 826/15601/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
10 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,
при секретарі Строяновській О.В.,
за участю:
представника позивача - Мазура В.В.,
представника відповідача - Лавренюка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року,
Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі - ДП «Укрспирт») звернулося у суд з позовом до Державної фіскальної служби України, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування фінансових санкцій від 11.09.2014 №000293 у вигляді штрафу в розмірі 23 377 918,94 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.
Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність порушення позивачем порядку вивезення фракції головної етилового спирту, яка, за висновком суду, відноситься до підакцизних товарів.
З такими висновками суду не можна не погодитися.
Колегією суддів установлено, що посадовими особами сектору контролю за виробництвом спирту, спиртової продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та адміністрування акцизного податку відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ Міндоходів у Тернопільській області за місцем провадження діяльності ДП «Укрспирт» проведена фактична перевірка цього підприємства з питань дотримання вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво та обіг спирту етилового, щодо відвантаження фракції головної етилового спирту за адресою: Тернопільська область, Чортківський район, с. Нагірянка, вул. Заводська, 1, за підсумками якої складено акт №60/21-01/37199618 від 22.07.2014 та виявлено порушення пп. 16.1.13 п. 16 1. ст. 16, п. 85.2 ст. 85, пп. 213.12 ст. 213 Податкового кодексу України, ст. 14 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Дані порушення полягали у вивезенні фракції головної етилового спирту у кількості 13810,86 декалітрів з території акцизного складу без погодження представника органу доходів і зборів та сплати акцизного податку.
Унаслідок виявлених порушень відповідачем винесено рішення про застосування фінансових санкцій №000293 від 11.09.2014, яким до ДП «Укрспирт» застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 23 377 918,00 грн.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся у суд.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зважає на таке.
Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.
Відповідно до частини 1 статті 17 вказаного Закону за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Положеннями цієї норми встановлено, зокрема, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у розмірі 200 відсотків вартості вивезеної або транспортованої продукції, але не менше 15000 гривень, у разі вивезення спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів з території акцизного складу або транспортування такої продукції без відмітки представника органу доходів і зборів на товарно-транспортній накладній про погодження відпуску.
Згідно з частиною 6 статті 14 цього Закону відвантаження спирту етилового з акцизного складу здійснюється на підставі дозволу, виданого уповноваженим представником органу доходів і зборів на такому акцизному складі. Дозвіл на відпуск спирту етилового з акцизного складу (крім відпуску спирту етилового на експорт) надається за умови сплати акцизного податку з спирту, що повинен бути переданий, грошовими коштами або забезпечення сплати акцизного податку податковим векселем, авальованим банком (податковою розпискою).
Таким чином, приведеними нормами встановлено відповідальність за вивезення з території акцизного складу спирту етилового без відмітки представника органу доходів і зборів на товарно-транспортній накладній про погодження відпуску.
На обґрунтування відсутності зі свого боку порушень законодавства, яке регулює обіг етилового спирту, позивач посилається, зокрема, на те, що фракція головна етилового спирту не відноситься до категорії етилового спирту.
Обговорюючи такі доводи, колегія суддів зазначає, що за визначенням підпунктом 14.1.237 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України спирт етиловий - це всі види спирту етилового, біоетанол, які зазначені у товарних позиціях 2207 та 2208 згідно з УКТ ЗЕД.
Відповідно до Митного тарифу України, встановленого Законом України «Про Митний тариф України» до товарної позиції 2207 відноситься спирт етиловий, неденатурований, з концентрацією спирту 80 об. % або більше; спирт етиловий та інші спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, денатуровані, будь-якої концентрації; до товарної позиції 2208 відноситься спирт етиловий неденатурований з концентрацією спирту менш як 80 об. %; спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, лікери та інші напої, що містять спирт.
Згідно Основних правил інтерпретації УКТЗЕД Митного тарифу України, класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами:
1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:
2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;
(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.
3. У разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:
(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;
(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;
(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.
4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.
Згідно з наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 11 грудня 2013 року №1469 «Про прийняття національних стандартів України та пробних національних стандартів України, гармонізованих з міжнародними та європейським стандартами, затвердження національних стандартів України, змін до національних стандартів України, скасування національних стандартів України та нормативних документів в Україні» відповідно до Законів України «Про стандартизацію»; «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» та з урахуванням висновків за результатами експертизи державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» прийнято, зокрема, національний стандарт України «Фракція головна етилового спирту. Технічні умови» ДСТУ 7402:2013, який набрав чинності 01.07.2014.
Відповідно до розділу 1 цього ДСТУ фракція головна - це спирт етиловий, збагачений супутніми домішками у процесі елю рації бражного дистиляту або спирту етилового - сирцю і є сумішшю спирту етилового, води та супутніх домішок, які сконцентровані у цьому технологічному процесі (альдегіди, естери, спирт метиловий, вищі спирти (сивушне масло), кислоти та інші органічні сполуки).
Згідно цього ДСТУ фракція головна є побічним продуктом виробництва спирту етилового ректифікованого та спирту етилового технічного. У результаті подальшого перероблення фракції головної одержують спирт ректифікований «Вищої очистки», спирт етиловий технічний. Використовують фракцію головну у виробництві високооктанової кисневмісної добавки до бензинів (біоетанолу), розчинників, товарів побутової хімії.
У 4 розділі цього ДСТУ «Технічні вимоги» вказано, що за фізико-хімічними показниками фракція головна показниками об'ємна частка спирту етилового за температури 20 градусів С у фракції головній має становити від 92,0 до 95,0 %.
Зважаючи на норми вказаного ДСТУ, а також на те, що Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД Митного тарифу України визначено, що будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини, і що суміші, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, повинні класифікуватися за тим компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, колегія суддів доходить висновку, що фракцію головну етилового спирту належить класифікувати за товарними позиціями 2207 та 2208 згідно з УКТ ЗЕД, в залежності від відсоткового вмісту спирту, позаяк її основну частку складає спирт етиловий, і він є, компонентом, який визначає основні властивості фракції головної етилового спирту.
За таких обставин, фракція головна етилового спирту відповідає поняттю спирт етиловий, яке визначене у підпункті 14.1.237 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, що, у свою чергу, є підставою для застосування до відносин з її вивезення норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Колегія суддів не приймає покликання позивача на зміст листів Національного університету харчових технологій від 13.08.2012 №22-004, Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів» від 12.02.2012 №01-01/91 та довідку Торгово-промислової палати України від 12.05.1997 №6602.2-8/6/1, як на підтвердження того, що фракція головна етилового спирту не є спиртом, а відходами спиртового виробництва, оскільки вказані листи та довідка не є належними доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 215.1 статті 215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів належать, зокрема, спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво.
Враховуючи наведені вище висновки, судова колегія погоджується із судом першої інстанції в тому, що фракція головна етилового спирту належить до підакцизних товарів.
Із матеріалів справи вбачається, що в ході податкової перевірки встановлено, що у липні 2014 року ДП «Укрспирт» здійснило відвантаження фракції головної етилового спирту з Марилівського МПД на адресу Лужанського МПД у кількості 13 810,86 дал згідно товарно-транспортних накладних серії АННА № 298, серії АННА № 300, серії АННА № 306, серії АННА № 310, серії АННА № 316 та актів про відвантаження та приймання спирту №№ 298, 300, 306, 310. Тобто, позивачем здійснено вивезення фракції головної етилового спирту з одного акцизного складу підприємства до іншого.
Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України акцизний склад - це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів. За Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» акцизним складом вважаються приміщення, в яких здійснюється виробництво спирту етилового, та місця зберігання спирту, розташовані на державному підприємстві, яке виробляє спирт етиловий (ч. 2 ст. 5).
Положеннями п. п. 230.1, 230.2, 230.11 ст. 230 Податкового кодексу України передбачено, що акцизні склади утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходжень до бюджету акцизного податку.
На акцизних складах постійно діють представники органу державної податкової служби за місцем розташування акцизного складу.
Основним завданням представника контролюючого органу на акцизних складах є здійснення постійного безпосереднього контролю за дотриманням установленого порядку виробництва, зберігання, відпуску спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів і сплати податку, вжиття заходів для недопущення порушення законодавства України.
Процедуру визначення виробників і покупців спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, спирту етилового ректифікованого денатурованого, спирту етилового денатурованого (спирту технічного), абсолютованого спирту, біоетанолу (далі - спирт), фракції головної етилового спирту, а також механізм здійснення контролю за обігом спирту і поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, постачальників, у тому числі виробників (далі - постачальники), і тих, що провадять його закупівлю (далі - покупці), незалежно від форми власності, установлює Порядок визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 №1266.
Відповідно до пункту 6 цього Порядку відвантаження спирту етилового з акцизного складу здійснюється на підставі дозволу, виданого уповноваженим представником органу державної податкової служби на цьому складі, та документів, зазначених у пункті 3 Порядку. Форма довідки та порядок її видачі визначаються ДПС. Дозвіл на відпуск спирту етилового з акцизного складу (крім відпуску спирту етилового на експорт) видається за умови сплати акцизного податку із спирту, що повинен бути переданий, грошима або забезпечення його сплати податковим векселем, авальованим банком (податковою розпискою).
Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що відповідного дозволу від уповноваженого представника органу доходів і зборів на акцизному складі на відвантаження фракції головної етилового спирту позивач не отримував, а на згаданих товарно-транспортних накладних відсутні відповідні відмітки про погодження відпуску. Дані обставини позивачем не заперечуються.
Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість виявлених в ході перевірки позивача порушень законодавства у сфері обігу спирту етилового.
Судова колегія відхиляє твердження позивача про можливість застосування фінансових санкцій лише при відчуженні спирту іншій особі, адже до об'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого абзацом 16 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», відноситься вчинення дій з вивезення спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів з території акцизного складу, незалежно від переходу права власності на цей товар до інших осіб.
Також, не приймаються колегією суддів посилання позивача на те, що він не зобов'язаний був сплачувати акцизний податок та отримувати відповідний дозвіл на відвантаження фракції головної етилового спирту, оскільки ним не здійснювались імпортно-експортні чи торгівельні операції з підакцизними товарами, а проводилась передача з одного місця провадження діяльності підприємства до іншого, позаяк, згідно підпункту 213.1.1 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування акцизним податком є не лише операції з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), а й передача цих товарів (продукції) в межах одного підприємства з метою власного споживання, промислової переробки, здійснення внесків до статутного капіталу, а також своїм працівникам.
Із акту податкової перевірки від 22.07.2014 №60/21-01/37199618 слідує, що фракція головна етилового сприту передавалась з одного МПД до іншого для переробки та подальшої реалізації готової продукції. Зазначені обставини не спростовані позивачем. Відтак, спірні операції підлягали оподаткуванню акцизним податком.
Зважаючи на встановлені обставини, які полягають в тому, що позивачем здійснено вивезення підакцизної продукції з території акцизного складу без відповідного дозволу уповноваженої особи, судова колегія вважає, що відповідачем правомірно застосовано до позивача фінансові санкції спірним рішенням. При цьому, колегія суддів не враховує покликання позивача на недоліки в його оформленні, які виявились у тому, що таке рішення мало бути прийняте у формі податкового повідомлення-рішення, адже дана обставина є дефектом, який не слід розглядати як безумовну та самостійну підставу для його скасування.
Окрім того, колегія суддів погоджується із правильністю розрахунку суми застосованих до позивача відповідно до абзацу 16 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» санкцій, яка складається з 200% вартості вивезеної продукції, обчисленої виходячи з її ціни, вказаної в товарно-транспортних накладних (0,00 грн), ставки акцизного податку на рівні, встановленому підпунктом 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України (70,53 грн за 1 літр) та податку на додану вартість.
Підсумовуючи викладене, судова колегія доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідачем доведено обґрунтованість застосованих до позивача штрафних санкцій, що свідчить про правомірність оскаржуваного рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим постанова суду підлягає залишенню без змін.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя О.Є. Пилипенко
суддяО.М. Романчук
(Повний текст ухвали складений 16 лютого 2015 року.)
.
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Пилипенко О.Є.
Романчук О.М