ун. № 759/21638/14-ц
пр. № 2/759/1661/15
12 лютого 2015 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді : Т.О. Величко,
при секретарі: А.В. Самайда
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу
за позовом ОСОБА_1;
до ОСОБА_2
про про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної в результаті здоров»я злочином
Позивач звернувся із вказаним позовом до суду до відповідача, посилаючись на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача, що підтверджено Постановою Вишгородського районного суду, Київської області від 22.11.2011 року позивачу завдано тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до встановлення позивачу першої групи інвалідності довічно з 01.11.2012 року. Позивач зазначав, що внаслідок неправомірних дій відповідача, він не відчуває нижніх кінцівок, має серйозні проблемі із здоров»ям та потребує постійного лікування та профілактики у зв»язку із чим несе відповідні матеріальні витрати, які згідно підтверджених доказів становлять 36619,37 грн. Позивач також зазначав, що внаслідок неправомірних дій відповідача, що підтверджено Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 22.11.2011 року щоденно відчуває душевні страждання, порушений його спосіб повноцінного життя, а тому просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на докази подані до матеріалів справи та просив суд позов задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача проти вимог позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість, зазначав, що згідно рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15.04.2015 року,яке змінено згідно рішення Апеляційного суду м. Києва від 03.07.2013 року з відповідача внаслідок її неправомірних дій, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження позивачу стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 40184,22 грн. та моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. Представник відповідача також зазначав, що позивач не надав докази, які б свідчили про витрати позивача на купівлю медичних препаратів та медичних засобів за призначенням лікаря та вважає, що в частині стягнення моральної шкоди необхідно провадження у справі закрити посилаючись на вимоги ч.5 ст.23 ЦК України, у зв»язку із її відшкодуванням та у порядку п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України.
Суд заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази подані до матеріалів справи, вважає що позов підлягає задоволенню частково виходячи із наступного.
Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов»язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов»язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об»єктом, завдала шкоди діяльністю, щодо його використання, зберігання або утримання, зобов»язана відшкодувати її на загальних підставах особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами) шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв»язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.
Судом встановлено, що згідно Постанови Вишгородського районного суду Київської області від 22.11.2011 року встановлено, що внаслідок неправомірних дій відповідача, позивачу завдано тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до встановлення позивачу першої групи інвалідності довічно з 01.11.2012 року( а.с.7).
Судом встановлено, що згідно висновку МСЕК ( а.с.8) позивачу встановлено першу групу інвалідності довічно з 01.11.2012 року.
Судом встановлено, що позивачем подано до суду докази в обґрунтування позовних вимог, в частині стягнення майнової шкоди у розмірі 36619,37 грн.- товарні чеки на придбання ліків та медичних засобів ( а.с.9-10,31-36), які на думку суду не підтверджені позивачем, як належні докази, оскільки згідно доказів ( а.с.11,26-27), не визначено, що саме такі медичні засоби були призначені позивачу лікарем та йому рекомендовані, внаслідок завдання з боку неправомірних дій відповідача, внаслідок ДТП., а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що позивачем подано до суду докази в обґрунтування позовних вимог, в частині стягнення майнової шкоди у розмірі 36619,37 грн. - чеки на придбання паливних матеріалів (а.с.19-25) та карта та маршрут поїздок позивача для отримання медичної допомоги ( а.с.15.16,17,18,), що підтверджено довідкою без зазначення дати її видачі ( а.с.14). На думку суду надані докази, не підтверджують, що позивач користувався саме вказаним автомобілем ( а.с.17), витрачав грошові кошти на придбання паливних матеріалів, саме для вказаного автомобіля та здійснення вказаного маршруту (а.с.15,16), оскільки вказане не підтверджено належними та допустимим доказами, наприклад, зняттям показників спідометру перед кожною поїздкою на лікування за вказаним маршрутом та витрачання коштів на придбання палива, саме на проходження лікувальних процедур, внаслідок неправомірних дій відповідча, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає
Судом встановлено, що згідно доказу (а.с.26-27) Індивідуальної програми реабілітації інваліда №1003 визначено, що виробами медичного призначення є сечоприймачі чоловічі, що також підтверджено належними та допустимим доказами з боку позивача ( а.с.36-46) на загальну суму 5188,00 грн., а тому суд дійшов висновку, що в цій частині та в цій сумі за вирахуванням із суми 36619,37 грн. позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд повинен з»ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у якій грошовій сумі чи у який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та із чого при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.5 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що згідно рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15.04.2015 року,яке змінено згідно рішення Апеляційного суду м. Києва від 03.07.2013 року з відповідача внаслідок її неправомірних дій, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження позивачу стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 40184,22 грн. та моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.
Судом встановлено. що позивач не довів суду доказами та не повідомив про підстави звільнення від доказування, що договором або законом,за одні й ті самі неправомірні дії передбачено повторне стягнення моральної шкоди, а тому у порядку п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України, позовні вимоги , в частині стягнення моральної шкоди підлягають закриттю провадження.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судові витрати у розмірі 243,60 грн.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 23,1166,1167,1187 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 212-218,294 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1,зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номерНОМЕР_1, місце роботи не відоме на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою АДРЕСА_2 майнову шкоду у розмірі 5188 ( п»ять тисяч сто вісімдесят вісім) грн.. 00 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Провадження у справі в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1,зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номерНОМЕР_1, місце роботи не відоме на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою АДРЕСА_2 - закрити.
Стягнути з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1,зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номерНОМЕР_1, місце роботи не відоме на корить держави судовий збір у розмірі 243 ( двісті сорок три) грн. 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з часу його проголошення, у разі відсутності осіб, протягом десяти днів з часу отримання копії рішення суду.
Суддя Т.О. Величко