пр. № 8/759/3/15
ун. № 759/17739/14-ц
12 лютого 2015 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді Лопатюк Н.Г.,
при секретарі Фещук Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2013 року за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестконсалт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольчуга Київ», ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору про відступлення права вимоги та визнання незаконними дій при укладанні договору про відступлення права вимоги,
21 жовтня 2014 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2013 року за нововиявленими обставинами, яку останній мотивував тим, що на час розгляду цивільної справи за його позовом до ТОВ «Енергогазінвестконсалт», ТОВ «Кольчуга Київ», ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору про відступлення права вимоги та визнання незаконними дій при укладанні договору про відступлення права вимоги, існували невідомі суду обставини, які, у разі їх встановлення, суттєво б вплинули на рішення суду.
Так, на момент розгляду вищевказаної справи, існувало рішення (ухвала) Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 18 червня 2014 року по справі за пред'явленням до нього ТОВ «Кольчуга Київ» позову про стягнення боргу, якою було відмовлено останньому в задоволенні касаційної скарги та встановлено факт недоведеності належними доказами факту отримання ним, ОСОБА_1, від ОСОБА_2 та ТОВ «Енергогазінвестконсалт» грошових коштів у позику, тобто у власність, як це передбачено ст.1046 ЦК України.
Таким чином, у відповідності до ч.3 ст.61 ЦПК України, на підставі обставин, встановлених у судових рішеннях, що набрали законної сили, документ від 13 жовтня 2010 року не є борговим документом - розпискою, а він, ОСОБА_1, в свою чергу, не являється особою - боржником.
Отже, враховуючи вищевикладене, заявник звернувся до суду з даною заявою та просить переглянути рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2013 року, за результатами перегляду ухвалити нове, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 11 березня 2013 року, в повному обсязі.
В судовому засіданні представники заявника підтримали заяву про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами та просили її задовольнити, посилаючи на обставини, викладі в заяві.
Представники ТОВ «Енергогазінвестконсалт», ТОВ «Кольчуга Київ», ОСОБА_2 заперечували проти задоволення даної заяви.
Вислухавши пояснення представників заявника, представників заінтересованих осіб, дослідивши матеріали справи та письмові докази в їх сукупності та співставленні, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення даної заяви, зважаючи на наступне.
В ході розгляду заяви встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2013 року, відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову до ТОВ «Енергогазінвестконсалт», ТОВ «Кольчуга Київ», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та визнання недійсним факту передачі прав вимоги (том І а.с.145, 146-149 - рішення суду першої інстанції).
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2014 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилено, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2013 року - залишено без змін (том ІІ а.с.10, 11-13 - ухвала суду апеляційної інстанції).
Ухвалою Вищого Спеціалізованогосуду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2014 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 - відхилено, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2014 року - залишено без змін (а.с.98-99 - ухвала суду касаційної інстанції).
Вищевказані судові рішення набрали законної сили.
Отже, відповідно до ч.1 ст.361 ЦПК України, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Згідно ч.2 ст.361 ЦПК України, підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Виходячи з роз'яснень п.7 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 30.03.2012 року «Про застосування цивільного, процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», обставини, які відповідно до п.1 ч.2 ст.361 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахування того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
У своїй заяві заявник вказує, що істотною обставиною для перегляду рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами є рішення (ухвала) Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 18 червня 2014 року по справі за пред'явленням доОСОБА_1 ТОВ «Кольчуга Київ» позову про стягнення боргу, якою було відмовлено останньому в задоволенні касаційної скарги.
Однак, в ході розгляду заяви, суд дійшов до висновку, що обставина, яку заявник та його представники вважають істотною для перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, не є істотною в розумінні ЦПК України, не є такою, що здатна суттєво сплинути на вирішення справи та не є такою, що існувала на час розгляду справи, але не була відома заявнику, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку про необхідність залишити без задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Керуючись, роз'ясненнями Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 30.03.2012 року «Про застосування цивільного, процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», ст.ст.208-210, 212-215, 361, 362, 363, 364 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2013 року за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестконсалт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольчуга Київ», ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору про відступлення права вимоги та визнання незаконними дій при укладанні договору про відступлення права вимоги - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
.
Суддя: Лопатюк Н.Г.