11 лютого 2015 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області в складі:
головуючого Міцнея В.Ф.
суддів: Владичана А.І., Литвинюк І.М.
секретаря Лук'янишиної М.В.
за участю: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку „Надра" до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_1 на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 16 грудня 2014 року,-
Публічне акціонерне товариство комерційний банк „Надра"(далі - ПАТ КБ „Надра") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вказувало на те, що 6 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 630499, за яким останній отримав кредит в розмірі 30000 доларів США зі сплатою 14,49% річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 5 серпня 2022 року.
З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором в той ж день між банком та відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_3 було укладено договори поруки.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 11 липня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 4267,80 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 49906 грн 97 коп.
22ц -194 /15 головуючий у 1-й інстанції Стрілець Я.С.
категорія 19/27 суддя-доповідач: Міцней В.Ф.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів вказану заборгованість.
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 16 грудня 2014 року позов задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ „Надра" заборгованість за кредитним договором в розмірі 4267,80 доларів США, що еквівалентно 49906 грн 97 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_1 просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 6 серпня 2007 року між ПАТ КБ „Надра" та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит в розмірі 30000 доларів США зі сплатою 14,49 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення - 5 серпня 2022 року.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором 6 серпня 2007 року між ПАТ КБ „Надра" та відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_3 було укладено договори поруки, відповідно до умов яких вони поручилися перед банком за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.
9 листопада 2010 року між позивачем та відповідачами укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, якою надано позичальнику можливість відстрочки сплати частини необхідного платежу з 9 листопада 2010 року по 20 квітня 2011 року та визначено його розмір.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, останній платіж відповідачем було здійснено 2 квітня 2013 року.
Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. кредитного договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань щодо сплати кредиту, процентів та комісій, передбачених умовами договору, останній сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення та штраф в розмірі 10% від суми кредиту за кожен випадок.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_2 взятих на себе договірних зобов'язань станом на 11липня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 4267,80 доларів США, що еквівалентно 49906 грн 97 коп, яка складається з непогашеної суми кредиту - 3300,61 доларів США (38596,72 грн), заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом - 626,81 доларів США (7329,81 грн), комісії - 56,07 доларів США (655,72 грн), пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором - 195,24 доларів США (2283,10 грн), штрафу - 89,07 доларів США (1041,62 грн).
Пунктом 4.2.4. встановлено, що банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих відсотків та інших платежів, якщо позичальник не вніс черговий платіж, передбачений кредитним договором.
У липні 2014 року позивачем було направлено відповідачам вимоги про дострокове погашення кредиту та нарахованих відсотків протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги (а.с.7-9).
Однак у вказаний термін відповідачі не повернули кредит, не сплатили нараховані відсотки за користування кредитом та інші платежі.
Таким чином, у позивача виникло право вимагати дострокового повернення відповідачами вищевказаних платежів.
Безпідставними є посилання апелянтів на те, що за рахунок коштів, отриманих від продажу предмета іпотеки, ними повністю погашено кредит та сплачені відсотки за користування кредитом.
Як вбачається з квитанції від 1 квітня 2013 року, ОСОБА_2 внесено на рахунок банку 35617,79 доларів США, що еквівалентно 284692грн 99 коп.
Вказані кошти спрямовані на погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується розрахунком банку (а.с.4-6).
Ухвалюючи рішення про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача вказаної заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Проте такому висновку суд дійшов внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно із ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Зміст вказаної норми передбачає можливість встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобов'язання одночасно з боку декількох осіб.
Однак така порука виникає лише на підставі її спільного надання у формі укладення одного договору декількома поручителями (ч. 3 ст. 554 ЦК України) і лише у випадку укладення одного договору декількома поручителями (спільна порука) поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою.
Враховуючи, що на забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_3 укладено окремі договори поруки, то ч.3 ст. 554 ЦК України не застосовується, оскільки поручителі не несуть у такому разі солідарної відповідальності між собою, а тому не можна вважати поруку їхньою спільною відповідальністю.
За таких обставин кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову згідно з п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
В частині розподілу судових витрат рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314 ЦПК України , колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 16 грудня 2014 року в частині вирішення позову скасувати.
Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку „Надра" про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку „Надра" заборгованість за кредитним договором № 630499 від 6 серпня 2007 року в розмірі 4267,80 доларів США, що станом на 11 липня 2014 року еквівалентно 49906 грн 97 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку „Надра" заборгованість за кредитним договором № 630499 від 6 серпня 2007 року в розмірі 4267,80 доларів США, що станом на 11 липня 2014 року еквівалентно 49906 грн 97 коп.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: