Провадження № 22-ц/790/830/15
Справа № 431/1041/14-ц Головуючий І-ої інстанції: Олійник С.В.
Категорія: сімейні Доповідач: Коростійова В.І.
4 лютого 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Коростійової В.І.,
суддів: - Гуцал Л.В., Крилової Т.Г.,
за участю секретаря - Бойко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 20 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання автомобіля об'єктом права спільної сумісної власності та поділ сумісно нажитого майна,-
У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом, який уточнила у листопаді 2014 року.
Просила: визнати факт її проживання однією сім'єю, але без шлюбу з ОСОБА_3 у період з грудня 2007 року по 11 листопада 2011 року; визнати автомобіль SHEVROLET - AVEO, державний номерний знак НОМЕР_1 об'єктом права спільної сумісної власності з ОСОБА_3; стягнути з ОСОБА_3 на її користь вартість 1/2 частини вказаного автомобіля у сумі 41042,15 грн. та витрати за проведення незалежної оцінки автомобіля і сплаті судового збору у сумі 150 грн. і 420 грн. - відповідно.
В обгрунтовання позову посилалась на те, що з грудня 2007 року по 11 листопада 2011 року проживала однією сім'єю, але не перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 Мешкали вони та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1. З ними мешкала її донька від першого шлюбу ОСОБА_5. Вона працювала і отримувала заробітну плату.
У 2010 році на спільні кошти придбали автомобіль SHEVROLET - AVEO, державний номерний знак НОМЕР_1 .
11 листопада 2011 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3, який 17 травня 2013 року був розірваний.
ОСОБА_3 не визнає той факт, що автомобіль SHEVROLET - AVEO, державний номерний знак НОМЕР_1 є об'єктом їхньої спільної сумісної власності.
Посилаючись на вказані обставини, просила позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечував. При цьому пояснив, що з 2007 року по 2011 рік він підтримував стосунки з ОСОБА_4, вона періодично бувала у нього вдома. Але спільно вони не проживали. ОСОБА_4 у цей період проживала і була зареєстрована у будинку своєї матері. Спільного господарства у період з 2007 року по 2011 рік вони не вели. Спільне господарство вони стали вести після того, як у 2011 році зареєстрували шлюб. У 2010 році він придбав автомобіль SHEVROLET - AVEO, державний номерний знак НОМЕР_1 , але не за спільні кошти з ОСОБА_4, а за свої особисті кошти та кошти своїх батьків. Він є приватним підприємцем. Від підприємницької діяльності має достатній дохід. ОСОБА_4 ніякої участі у придбанні автомобіля не приймала. Спірний автомобіль є його особистою власністю.
Рішенням Старобільського районного суду міста Харкова від 20 листопада 2014 року позов задоволено.
Встановлено, що ОСОБА_4 проживала однією сім'єю, не перебуваючи у шлюбі, у період з грудня 2007 року по 10 листопада 2011 року з ОСОБА_3
Визнано автомобіль SHEVROLET - AVEO, державний номерний знак НОМЕР_1 , об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 і ОСОБА_3
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля SHEVROLET - AVEO, державний номерний знак НОМЕР_1 , у сумі 41042,15 грн.; витрати по проведенню автотоварознавчої експертизи та судові витрати у сумі 150 грн. і 420 грн. відповідно.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просе рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким ОСОБА_4 у позові відмовити. При цьому посилається на: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.
ОСОБА_4 рішення суду першої інстанції не оскаржила, подала письмові заперечення на апеляційну скаргу, вважала її безпідставною, а рішення суду - законним і обгрунтованим.
Перевіряючи законність і обгрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з підстав, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_4 у позові.
Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції вважав встановленим, що з грудня 2007 року по 10 листопада 2011 року ОСОБА_4 і ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі. У 2010 році на спільні кошти придбали автомобіль SHEVROLET - AVEO, державний номерний знак НОМЕР_1 , який є об'єктом права їх спільної сумісної власності, а тому ОСОБА_4 має право на грошову компенсацію від ОСОБА_3 за 1/2 частину автомобіля.
Погодитися з таким висновком не можна з таких підстав.
Відповідно до ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
У разі виникнення спору для визнання відносин сторін як відносин фактичного подружжя суду необхідно встановити: факт спільного співжиття жінки та чоловіка; взаємну матеріальну допомогу та підтримку; взаємне визнання та виявлення подружніх відносин перед третіми особами; спільне виховання дітей та інші обставини, що свідчать про проживання жінки та чоловіка однією сім'єю.
При вирішенні спору щодо майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін, а і ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок їх спільної праці.
Сам факт перебування у шлюбних стосунках без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на ? частину майна за кожним із сторін.
Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2013 року по справі №6-66 цс - 13, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів, які застосовують подібну норму права.
Зазначені обставини позивачкою ОСОБА_4 не доведені.
Із матеріалів справи вбачається, що у період з грудня 2007 року по 10 листопада 2011 року ОСОБА_4 і ОСОБА_3 були зареєстровані за різними адресами. ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою своєї матері: у будинку №37 по вул.8 березня у місті Старобільськ Луганської області.
Доказів того, що у вказаний період ОСОБА_4 мешкала у помешканні ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, позивачка не надала. За вказаною адресою ні вона, ні її донька від першого шлюбу зареєстровані не були. За надання житлово-комунальних послуг за вказаною адресою ОСОБА_4 не сплачувала (а.с. 47-57, 86-87).
Не містять матеріали справи і об'єктивних доказів того, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 спільно мешкали за вказаною адресою, вели спільне господарство і мали спільний бюджет, як і доказів того, що спірний автомобіль сторони придбали за спільні кошти.
ОСОБА_4 пояснила, що у період з грудня 2007 року по грудень 2011 року вона працювала і отримувала заробітну плату у сумі 1500 грн. щомісячно.
Із довідки приватного підприємства "Продгрупсевіс" від 3 жовтня 2014 року вбачається, що з 2010 року ОСОБА_3 працює у вказаному підприємстві по збору і доставці молока на молокозавод. Згідно договору сума нарахованих і виплачених вказаних послуг у 2010 році склала 270333 грн. (а.с.141)
ОСОБА_4 не довела джерела придбання спірного автомобіля.
Спірний автомобіль SHEVROLET - AVEO, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_3
При цьому ОСОБА_3 не надавав ОСОБА_4 права керування вказаним автомобілем.
Посилання ОСОБА_4 на те, що у документах дошкільного закладу, який відвідує донька ОСОБА_4 - ОСОБА_5, її батьком, зі слів ОСОБА_4, значиться ОСОБА_3, не свідчить про проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_3 однією сім'єю.
ОСОБА_3 не є батьком ОСОБА_5.
Довідка дошкільного навчального закладу №5 "Незабудка" Старобільської міської ради" від 1 серпня 2014 року не містить даних про те, коли цей запис було вчинено.
Фотознімки про спільний відпочинок самі по собі не свідчать про навність між сторонами відносин фактичного подружжя.
Безпідставними є і посилання на пояснення свідків.
Свідки, заявлені позивачкою ОСОБА_4, свідчили про проживання сторін однією сім'єю, в той час, як свідки, заявлені ОСОБА_3, цей факт категорично заперечували.
За відсутності інших об'єктивних даних, які б свідчили про проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_3 у період з грудня 2007 року по 10 листопада 2011 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу, та протиречивих пояснень свідків, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про наявність між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 відносин фактичного подружжя.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для
ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Керуючись ч.1 ст.303, ст.304, п.2 ч.1 ст.307, п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, ч.2 ст.314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 20 листопада 2014 року скасувати.
ОСОБА_4 у позові відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий -
Судді: