Справа № 646/14251/14-ц
Провадження № 2/646/145/2015
03.02.15 року м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Олізаренко С.М.,
при секретарі -Тімановській О.П.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про визнання договору іпотеки недійсним, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", в якому просила визнати недійним договір іпотеки №РМ-SME703/261/2008, р.№ 918, заборона № 919, укладений 03.07.2008 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством „ОТП Банк", посвідчений приватним нотаріусом м.Харкова ОСОБА_4, в частині предмета ппотеки що складається з: житлового будинку літ."А-1", житловою площею 62,2 кв.м., загальною площею 86,3 кв.м. з надвірними будівлями льох літ."Б", сарай літ. „Д", душ літ. „Ж", вбиральня літ „З", огорожа № 1,4-8, колодязь №2, у АДРЕСА_1 (далі - спірний договір); скасувати реєстраційний запис № 7503043 від 03 .07.2008 про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна заборони, за вказаним договором та скасувати реєстраційний запис № 7503177, щодо реєстрації обтяження в Державному реєстрі іпотек, іпотечного договору про відступлення прав вимог, 5620 07.06.2010 , іпотекодавець ОСОБА_2 іпотекодержатель ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА», на нерухоме майно: будинок літ."А-1", житловою площею 62,2 кв.м., загальною площею 86,3 кв.м. з надвірними будівлями льох літ."Б", сарай літ. „Д", душ літ. „Ж", вбиральня літ „З", огорожа № 1,4-8, колодязь №2, у АДРЕСА_1.
В обґрунтування позову зазначила, що 17.04.2007 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, право власності на житловий будинок літ . «А-1» з господарськими та побутовими спорудами, розташований по АДРЕСА_1, було зареєстровано за ОСОБА_2 Також, за ОСОБА_2, на підставі рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 12.12.2007 року зареєстровано житловий будинок літ. «І-1», мансарда літ. «І ман», загальною площею 398 кв.м., сарай літ. «К», який був збудований на території поруч з домоволодінням літ. «А-1» та зареєстрований в КП «ХМБТІ» під одним порядковим номером по АДРЕСА_1.
03.07.2008 року між відповідачами, ОСОБА_2 та ПАТ „ОТП Банк" укладено вищевказаний спірний договір іпотеки №РМ-SME703/261/2008.
22.06.2012 року рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова договір купівлі-продажу від 17.04.2007р., укладений між ОСОБА_1. та ОСОБА_2, був визнаний недійсним. Рішення суду набрало законної сили.
28.03.2013 рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова та додатковим рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 16.05.2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа „ПАТ „ОТП Банк" про поновлення порушеного права шляхом скасування державної реєстрації права власності та зобов'язання вчинити дії, скасовано державну реєстрацію права власності на житловий будинок літ."А-1", з господарськими та побутовими спорудами у АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 та поновлено державну реєстрацію на вказане нерухоме майно за ОСОБА_1 Рішення суду набрало законної сили.
Таким чином, за ОСОБА_1, поновлено право власності на житловий будинок літ."А-1", житловою площею 62,2 кв.м., загальною площею 86,3 кв.м. з надвірними будівлями льох літ."Б", сарай літ. „Д", душ літ. „Ж", вбиральня літ „З", огорожа № 1,4-8, колодязь №2, у АДРЕСА_1.
Також позивач зазначила, що про наявність вищевказаного договору іпотеки від 03.07.2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк», вона дізналася 11.08.2014 року, коли звернулася через представника до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області з заявою для проведення державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, в ньому наведених.
Представник третьої особи ТОВ «ОТП Факторінг Україна» Вельковський С.В. проти позову заперечував та просив застосувати строк позовної давності.
Представник відповідача ПАТ «ОТП Банк» та відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин, про час та дату розгляду справи повідомлялися належним чином.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши доводи позовної заяви та надані суду докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і не заперечується сторонами, що 17.04.2007 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, право власності на житловий будинок літ . «А-1» з господарськими та побутовими спорудами, розташований по АДРЕСА_1, було зареєстровано за ОСОБА_2 Також, за ОСОБА_2, на підставі рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 12.12.2007 року зареєстровано житловий будинок літ. «І-1», мансарда літ. «І ман», загальною площею 398 кв.м., сарай літ. «К», який був збудований на території поруч з домоволодінням літ. «А-1» та зареєстрований в КП «ХМБТІ» під одним порядковим номером по АДРЕСА_1.
03.07.2008 року між відповідачами, ОСОБА_2 та ПАТ „ОТП Банк" укладено вищевказаний спірний договір іпотеки №РМ-SME703/261/2008.
22.06.2012 року рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова договір купівлі-продажу від 17.04.2007р., укладений між ОСОБА_1. та ОСОБА_2, був визнаний недійсним. Рішення суду набрало законної сили. Належних та допустимих доказів скасування вказаного рішення суду не надано, чи відкриття апеляційного провадження з підстав його оскарження, як на те посилався представник третьої особи, суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
28.03.2013 рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова та додатковим рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 16.05.2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа „ПАТ „ОТП Банк" про поновлення порушеного права шляхом скасування державної реєстрації права власності та зобов'язання вчинити дії, скасовано державну реєстрацію права власності на житловий будинок літ."А-1", з господарськими та побутовими спорудами у АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 та поновлено державну реєстрацію на вказане нерухоме майно за ОСОБА_1 Рішення суду набрало законної сили.
Відповідно до ст.61 ч.3 ЦК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, за ОСОБА_1, поновлено право власності на житловий будинок літ."А-1", житловою площею 62,2 кв.м., загальною площею 86,3 кв.м. з надвірними будівлями льох літ."Б", сарай літ. „Д", душ літ. „Ж", вбиральня літ „З", огорожа № 1,4-8, колодязь №2, у АДРЕСА_1, а саме:
- 1/2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданим 25.12.1979 року Першою Харківською державною нотаріальною конторою за р.№1-4064, зареєстрованого Харківським міським бюро технічної інвентаризації 04.01.1980 року,за р.№788;
- 1/4 на підставі рішення народного суду Червонозаводського району м.Харкова,справа № 2/334 від 21.03.1969 року, зареєстрованого Харківським міським бюро технічної інвентаризації за р.№ 788/1;
- 1/4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого від 20.01.1988 року першою Харківською нотаріальною конторою за р.№1-дн-64, зареєстрованого Харківським міським бюро технічної інвентаризації 28.01.1986 року за р.№ 788/7.
Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Разом з тим, як встановлено судовим рішенням від 22.06.2012р., передане за спірним договором нерухоме майно частково повернуто первісному власнику - ОСОБА_1, у зв'язку з чим на даний час накладенням заборон на підставі оспорюваного договору порушуються її право користування та розпорядження зазначеним нерухомим майном.
Частиною 2 ст.386 та ст.391 ЦК України передбачено право власника, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, звернутись до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню та вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядженням своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 цієї статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.
Оспорюваний договір іпотеки суперечить вимогам закону, оскільки за його змістом нерухоме майно передано в іпотеку не власником нерухомого майна, а іншою особою, яка не мала на то відповідних повноважень або інших правових підстав. Передача об'єкта іпотеки власником якого є ОСОБА_1 в іпотеку суперечить волі останнього, а сам договір укладений без відповідного волевиявлення особи, яка могла б бути іпотекодавцем. Саме недотримання в момент укладення договору іпотеки вимог ч.1, 3 ст.203 ЦК України є підставою для його визнання недійсним.
У відповідності до п.5, 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є зокрема рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно і обмежень цих прав, що набрало законної сили.
Оскільки у зв'язку з нотаріальним посвідчення оспорюваного договору іпотеки нотаріус вніс відомості в реєстр щодо обтяження нерухомого майна іпотекою, то є підстави для скасування реєстраційних записів про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, як застосування наслідків недійсності правочину, а саме договору купівлі-продажу.
Враховуючи викладені обставини, вимоги ОСОБА_1 про зняття заборони з майна, яке за вищевказаними договорами було передано в іпотеку, у відповідності до правил ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України є законними та обґрунтованими, оскільки власникові належить право володіння користування та розпорядження своїм майном на свій розсуд. Таке право є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи бути обмеженим у його здійсненні.
Накладення заборони на відчуження майна є похідним від договору іпотеки. При визнанні такого договору недійсним, втрачає свою силу і заборона на відчуження майна.
Враховуючи, що про наявність вищевказаного договору іпотеки від 03.07.2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк», позивач дізналася 11.08.2014 року, коли звернулася через представника до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області з заявою для проведення державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно, позовна давність, як про те заявив представник третьої особи, застосуванню не підлягає (26-27).
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Питання про судові витрати суд вирішує на підставі ст..88 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212, 214-215, 224 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про визнання договору іпотеки недійсним задовольнити.
Визнати недійним договір іпотеки №РМ-SME703/261/2008, р.№ 918, заборона № 919, укладений 03.07.2008 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством „ОТП Банк", посвідчений приватним нотаріусом м.Харкова ОСОБА_4, в частині Предмета Іпотеки що складається з: житлового будинку літ."А-1", житловою площею 62,2 кв.м., загальною площею 86,3 кв.м. з надвірними будівлями льох літ."Б", сарай літ. „Д", душ літ. „Ж", вбиральня літ „З", огорожа № 1,4-8, колодязь №2, у АДРЕСА_1.
Скасувати реєстраційний запис № 7503043 від 03 .07.2008 про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна заборони, за договором іпотеки №РМ-SME703/261/2008, між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством „ОТП Банк", який посвідчений приватним нотаріусом м.Харкова ОСОБА_4 03.07.2008 року, реєстровий № 918, заборона № 919, 03.07.2008, на нерухоме майно: будинок літ."А-1", житловою площею 62,2 кв.м., загальною площею 86,3 кв.м. з надвірними будівлями льох літ."Б", сарай літ. „Д", душ літ. „Ж", вбиральня літ „З", огорожа № 1,4-8, колодязь №2, у АДРЕСА_1.
Скасувати реєстраційний запис № 7503177, щодо реєстрації обтяження в Державному реєстрі іпотек, іпотечного договору про відступлення прав вимог, 5620 07.06.2010 , іпотекодавець ОСОБА_2 іпотекодержатель ТОВ «ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА», на нерухоме майно: будинок літ."А-1", житловою площею 62,2 кв.м., загальною площею 86,3 кв.м. з надвірними будівлями льох літ."Б", сарай літ. „Д", душ літ. „Ж", вбиральня літ „З", огорожа № 1,4-8, колодязь №2, у АДРЕСА_1.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк" витрати по сплаті судового збору в сумі 121,8 грн. - з кожного.
Рішення може бути оскаржене.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: С.М. Олізаренко