11.02.2015
Справа № 642/7687/14-К
Провадження № 1-кп/642/52/15
11 лютого 2015 року м. Харків
Ленінський районний суд м. Харкова
у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
адвоката ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новий Оскол Білгородської області, громадянина України, без освіти, одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 20 квітня 2004 р. Ленінським районним судом м. Харкова за ст..185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі та на підставі ст..75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; 5 червня 2006 року Дзержинським райсудом м. Харкова за ст.. ст.. 187 ч.2, 69, 186 ч.2, 70, 71 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 20 грудня 2010 р. Ленінським райсудом м. Харкова за ст..185 ч.3 КК України до 3-х років позбавлення волі, 03 грудня 2012 р. був звільнений умовно - достроково на строк 10 місяців 18 днів, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.2 КК України, -
05 квітня 2014 р., близько 23 год. 30 хв. ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою в групі з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та знаходячись в м. Харкові на перехресті вулиць Псковська та Дніпропетровська, біля будинку №96, маючи намір, спрямований на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, скориставшись моментом, коли потерпілий ОСОБА_7 справляв свою природну потребу під деревом, зайшов до нього із заду, та застосовуючи насильство, небезпечне для здоров'я потерпілого, наніс потерпілому один удар кулаком правої руки в область лівої щоки, спричинивши тим самим потерпілому умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді поперечного переламу кута нижньої щелепи зліва, з невеликим розходженням обломків. Від удару потерпілий ОСОБА_7 сідницями впав на землю, а співучасниця ОСОБА_6 , матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, витягнула із внутрішньої кишені куртки потерпілого ОСОБА_5 портмоне, що не представляло для потерпілого матеріальної цінності, в якому знаходилися грошові кошти в сумі 400 гр., а також студентський квиток, візитки адвоката, дві банківські картки «Сбербанк Росії», які не представляли для потерпілого матеріальної цінності. Після цього співучасники з місця скоєння злочину зникли, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 400 гр..
У судовому засіданні обвинувачений свою вину не визнав і пояснив, що 5 квітня 2014 р., приблизно, о 21 годині він керував автомобілем ВАЗ 2106 в районі вул.. Клочківської. В автомобілі разом з ним знаходилися його знайомі ОСОБА_8 і ОСОБА_9 .. Автомобіль зупинив потерпілий ОСОБА_7 , з яким він раніше не був знайомий і попросив підвезти його в район Новоселівки. Потім вирішили підвезти спочатку ОСОБА_8 .. Вони по вул.. Ленінградській доїхали до круга тролейбусів. Там потерпілий попросив зупинитися, а сам пішов до торгового кіоску. В кіоску потерпілий купив три банки напою «Рева» і цигарки. Разом з потерпілим виходила ОСОБА_8 .. Коли сіли в машину, ОСОБА_9 був на передньому пасажирському сидінні, на задньому сидінні розмістилися ОСОБА_8 і потерпілий. ОСОБА_9 попросив підвезти його на вул.. Робєсп'єра. Під час руху він у дзеркало бачив, що потерпілий залицяється до ОСОБА_8 .. На прохання ОСОБА_9 в районі перехрестя вул.. Псковська і Дніпропетровська він зупинив автомобіль. ОСОБА_9 вийшов з автомобіля. Потім вийшов потерпілий і ОСОБА_8 .. Потерпілий став справляти природну нужду. Він підійшов до потерпілого з заду і наніс йому удар кулаком в область обличчя. Від удару потерпілий впав, а він повернувся до свого автомобіля. В автомобіль сіли також ОСОБА_8 з ОСОБА_9 і вони уїхали, залишивши потерпілого на вулиці. Йому не було відомо про те, що ОСОБА_8 викрала грошові кошти у потерпілого. Попередньої змови з ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на заволодіння грошовими коштами потерпілого у нього не було. Він вдарив потерпілого з особистих мотивів, оскільки ОСОБА_8 була його коханкою і він приревнував її до потерпілого.
Вина обвинуваченого у скоєнні злочину під час судового розгляду знайшла своє підтвердження наступними доказами.
Показами потерпілого ОСОБА_5 про те, що у вечірній час 05 травня 2014 р. він зупинив автомобіль ВАЗ з метою доїхати в район Новоселівки. Він був у нетверезому стані. За кермом автомобіля знаходився чоловік циганської зовнішності віком 20 - 25 років, як йому стало відомо пізніше ОСОБА_6 .. На передньому сидінні сиділа раніше не відома йому жінка циганської зовнішності ОСОБА_8 , а на задньому - раніше невідомий йому ОСОБА_9 .. Під час поїздки він розмовляв з ОСОБА_8 , вони шуткували. Йому було потрібно розміняти гроші, що б розплатитися за поїздку і він попросив ОСОБА_6 зупинитися біля торгового кіоску «Кисет» по вул.. Н. Побут. У кіоску він придбав 3 банки напою «Рева», пачку цигарок і пляшку води. До кіоску з ним виходила ОСОБА_8 , яка бачила, що він поклав гроші до кишені куртки. Підійшовши до автомобіля, він розрахувався з водієм. ОСОБА_8 пересіла на заднє сидіння поруч з ним, а ОСОБА_9 сів на переднє пасажирське сидіння. Вони заїхали до приватного сектору. Водій зупинив автомобіль. Спочатку з автомобіля вийшов ОСОБА_9 потім він і ОСОБА_8 .. Він відійшов на декілька метрів від автомобіля до дерева і став справляти нужду. У цей час ОСОБА_8 сказала: « Ну що Ви стоїте, починайте». Він повернув голову до них і почув удар у ліву щелепу, при цьому побачив, що удар йому наніс ОСОБА_6 .. Від удару він впав на землю. Тоді ж ОСОБА_8 залізла до нього в кишеню куртки і забрала портмоне з грошима в сумі 400 гр.. Він не міг оказати опору, оскільки знаходився у шоковому стані.
Протоколами слідчих експериментів від 05 травня 2014 р. та від 8 травня 2014 р., в ході яких потерпілий ОСОБА_5 розказав і показав про обставини скоєння стосовно нього злочину, як 5 квітня 2014 р. в районі вул.. Дніпропетровській ОСОБА_6 наніс йому удар кулаком в обличчя, від чого він впав на землю. Також потерпілий показав як ОСОБА_8 забрала у нього з кишені портмоне з грошима в сумі 400 гр.. Потім ОСОБА_6 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 сіли в автомобіль і уїхали, а він залишився на вулиці
/ крим. пров. а. с. 158 - 161, 165 - 171/.
Фактом впізнання потерпілим за фотознімками ОСОБА_6 , як водія автомобілю ВАЗ 2106, який 5 квітня 2014 р., будучи разом із ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , наніс йому дар в обличчя, внаслідок чого у нього стався перелам щелепи / крим. пров. а. с. 35 - 38/.
Фактом впізнання потерпілим за фотознімками ОСОБА_8 , як жінки, яка 5 квітня 2014 р. витягнула у нього з внутрішньої кишені курки портмоне / крим. пров. а. с. 28 - 30/.
Висновками судово - медичних експертиз ХОБСМЕ №1485-ая/ 14 та №1491-ая/14 р. від 12.06.2014 р., згідно яких у ОСОБА_5 мав місце поперечний перелам кута нижньої щелепи зліва, з невеликим розходженням обломків, який відноситься до середньої тяжкості тілесного ушкодження за критерієм тривалості розладу здоров'я та міг бути спричинений у строк і у спосіб, який вказаний у протоколі слідчого експерименту /крим. пров. а. с. 156 - 157, 163 - 164/.
Згідно ст.. 23 ч.3 КПК України сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового засідання свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
Однак сторона обвинувачення в порушення вимог ст..23 ч.3 КПК України протягом судового розгляду справи з вересня 2014 р., незважаючи на численні ухвали суду про привід свідка ОСОБА_9 / 8 ухвал про привід/, не забезпечила присутність у судовому засіданні свідка обвинувачення ОСОБА_9 , у зв'язку з чим суд, керуючись ст.. 349 ч.2 КПК України, після обговорення зі сторонами кримінального провадження питання про подальший розгляд справи, змінив порядок дослідження доказів і вирішив закінчити розгляд справи без допиту ОСОБА_9 на підставі отриманих на судовому слідстві інших доказів.
Відповідно до ст.95 ч.4 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо отримав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
На підставі викладеного суд не приймає до уваги покази свідка ОСОБА_9 на досудовому слідстві і не посилається на них у своєму вироку..
Аналізуючи наведені вище докази, суд вважає необгрунтованими доводи обвинуваченого про відсутність у нього попередньої змови з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, на напад з метою заволодіння майном потерпілого.
Згідно обставинам справи обвинувачений та зазначена особа завезли потерпілого до приватного сектору, де після фрази цієї особи: «Що Ви стоїте, починайте», обвинувачений ударом кулака в обличчя збив потерпілого з ніг, а особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, забрала з кишені у потерпілого портмоне з грошима в сумі 400 гр., після чого вони уїхали на автомобілі, залишивши потерпілого на вулиці.
Вказані обставини свідчать про узгодженість дій співучасників з метою заволодіння грошима потерпілого і спростовують доводи обвинуваченого про нанесення тілесних ушкоджень потерпілому із ревнощів.
Такий висновок суду підтверджується також і показами потерпілого про те, що він до жінки, яка була в салоні автомобіля, не залицявся і не давав ніяких привидів для ревнощів.
На підставі викладеного суд вважає доведеною повністю вину обвинуваченого у скоєнні злочину.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 , який за попередньою змовою групою осіб вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, суд кваліфікує за ст.. 187 ч.2 КК України.
Вивченням особистості обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він раніше неодноразово судимий: 20 квітня 2004 р. Ленінським районним судом м. Харкова за ст..185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі та на підставі ст..75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; 5 червня 2006 року Дзержинським райсудом м. Харкова за ст.. ст.. 187 ч.2, 69, 186 ч.2, 70, 71 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 20 грудня 2010 р. Ленінським райсудом м. Харкова за ст..185 ч.3 КК України до 3-х років позбавлення волі, 03 грудня 2012 р. був звільнений умовно - достроково на строк 10 місяців 18 днів.
Обвинувачений одружений, У нього на утриманні знаходиться малолітній син ОСОБА_10 , 2013 р. н., а також ще двоє малолітніх дітей дружини. Обвинувачений має постійне місце проживання в м. Харкові, офіційно не працює, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, характеризується задовільно. За довідкою медичної частини Харківського слідчого ізолятора обвинувачений соматично здоровий, страждає стрептодермією.
У відповідності до ст.. 66 КК України у якості обставин, що пом'ягчують покарання суд визнає добровільне компенсування обвинуваченим матеріальної і моральної шкоди потерпілому, та наявність у обвинуваченого на утриманні 3-х неповнолітніх дітей.
Обставин, які б обтяжували покарання на досудовому слідстві не встановлено.
Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує характер і ступень суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, наведені дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують покарання, думку потерпілого не застосовувати до обвинуваченого покарання у вигляді позбавлення волі, і вважає, що обвинувачений підлягає покаранню у вигляді позбавлення волі, але із застосування ст..69 КК України, тобто покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст.187 КК України, з конфіскацією всього належного обвинуваченому майна, оскільки виправлення обвинуваченого не можливо без ізоляції від суспільства.
Згідно ст.. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті.
Приймаючи до уваги, що у обвинуваченого є кілька пом'якшуючих обставин (добровільне компенсування завданої шкоди, наявність на утримання 3-х малолітніх дітей), а також відсутність претензій з боку потерпілого, що суттєво знижують ступінь тяжкості здійсненого злочину, суд, керуючись ст..69 КК України, вважає можливим призначити обвинуваченому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.187 КК України.
На досудовому слідстві потерпілим був заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого майнової і моральної шкоди в сумі 10000 гр..
Під час судового розгляду справи потерпілий звернувся з заявою про відсутність у теперішній час в нього будь - яких претензій до обвинуваченого, оскільки завдана матеріальна і моральна шкода йому компенсована повністю.
Виходячи з того, що потерпілий відмовився від позову, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог потерпілого.
Судові витрати і речові докази у справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.. ст.. 369 - 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 187 ч.2 КК України та на підставі ст.. 69 КК України призначити йому основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 187 ч.2 КК України у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі з поміщенням до кримінально - виконавчої установи закритого типу з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
Строк покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту його затримання - з 7 серпня 2014 року.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити тим самим у вигляді тримання під вартою у Харківському слідчому ізолятору.
Зарахувати у строк покарання ОСОБА_6 час його тримання під вартою з 9.00 год. 22 квітня 2014 р. до 17 год. 22 хв. 24 квітня 2014 р..
У задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Засудженому ОСОБА_6 , який знаходяться під вартою, строк оскарження вироку рахується з дня отримання ним копії вироку.
Суддя ОСОБА_1