ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
27 січня 2015 року Справа № 813/7496/14
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Кузана Р.І.
з участю секретаря судового засідання Перчак С.В.,
представників:
позивача Бугай Т.М.,
відповідача Яремко В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Сокальського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Сокальський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (надалі - позивач, Сокальський районний територіальний центр) звернувся до Львівського оружного адміністративного суду з позовом до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - відповідач, Сокальська ОДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сокальської ОДПІ № 0005111700 від 22.09.2014р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що перевіркою Сокальської ОДПІ встановлено факт подання Сокальським районним територіальним центром податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку по формі 1 -ДФ з недостовірними відомостями (помилками), що призвело до зміни платника податку. На думку позивача така перевірка проведена з пропущенням строків для її проведення. Щодо встановлених порушень позивач вказує, що на момент проведення камеральної перевірки податкової звітності 1-ДФ за 1 квартал 2014 року жодних помилок або недостовірних відомостей у звіті не було. Так, зокрема, Сокальським районним територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) подано уточнюючий звіт в 2 кварталі 2014 року і оскільки чинним законодавством не встановлено строку для подання уточнюючого звіту то факт вчинення порушення станом на час проведення перевірки відсутній. Сокальським районним територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) не заперечується наявність помилки, допущеної в звіті за формою 1-ДФ, однак така помилка була механічною - пропущена перша цифра коду, яку усунуто шляхом подачі уточнюючого звіту. Відтак позивач вважає, що в даному випадку застосування штрафу є необґрунтованим, оскільки не встановлено наявності в діях позивача порушення, за яке настає відповідальність, передбачена п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України. Окрім того позивач зазначає, що до Сокальського районного територіального центру протиправно застосовано штрафну санкцію, оскільки установа не виступає в ролі платника податків - податкового агента.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала. Просила такий задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечила з підстав викладених у письмових запереченнях та акті перевірки. Зазначила, що при проведенні камеральної перевірки щодо виявлених порушень поданої звітності по формі 1-ДФ позивача за період - 1-й квартал 2014 року та уточненої податкової звітності за 1-й квартал 2014 року встановлено, що Сокальським районним територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) 06.05.2014р. за реєстраційним номером 9025524107, подано з недостовірними відомостями (помилками) Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку по формі 1-ДФ, а саме вказано ІПН неіснуючого платника - 879813042. 18.07.2014р. за реєстраційним номером 1400012614 позивачем було подано уточнюючий розрахунок з правильним відображенням коду платника податків. Вказане порушення призвело до зміни платника податку, а тому відповідачем правомірно застосовано штрафну санкцію, передбачену п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.
Щодо твердження позивача про пропущення строків проведення перевірки відповідач зазначає, що Податковим кодексом України не встановлено терміну для проведення камеральної перевірки, а тому контролюючим органом не порушено вимог законодавства. Вважає, що аргументи наведені у позовній заяві не спростовують наявності порушення, відповідно не можуть бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:
Сокальською ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності Сокальського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) щодо виявлених порушень поданої звітності по формі 1-ДФ, за період 1-й квартал 2014 року, результати якої оформлені актом від 09.09.2014р. № 000457/13-29-17/22382976.
Зі змісту вказаного акта перевірки слідує, що позивачем 06.05.2014р. (реєстраційний номер 9025524107) подано Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку по формі 1-ДФ за 1 квартал 2014 року з недостовірними відомостями (помилками), а саме: допущено помилку в ідентифікаційному номері фізичної особи, якій проведено виплату доходу. 18.07.2014р. за реєстраційним номером 1400012614 позивачем подано уточнюючий податковий розрахунок за 1-й квартал 2014 року з виправленими помилками.
На підставі акта від 09.09.2014р. № 000457/13-29-17/22382976 контролюючим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.09.2014р. №0005111700.
Позивач оскаржив зазначене рішення в адміністративному порядку, однак за результатом адміністративного оскарження, висновки викладені у акті перевірки та податкове повідомлення-рішення від 22.09.2014 №0005111700 залишено без змін, скарги позивача - без задоволення.
Не погодившись з прийнятим відносно нього податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст. 1 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає їх вичерпний перелік, порядок адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, в тому числі, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Згідно з п.51.1 ст.51 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку.
Зі змісту п.46.1 ст. 46 ПК України слідує, що Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку по формі 1-ДФ вважається податковою декларацією.
Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (далі - форма № 1ДФ) затверджена наказом Міндоходів від 21.01.2014 р. № 49.
Пунктом 50.1 ст. 50 ПК України передбачено, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
За положеннями пп. 14.1.180 п. 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб визначається як юридична особа (її Філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та оплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Таким чином, з норм встановлених податковим законодавством варто зробити висновок, що податковим агентом є особа, на яку покладено обов'язок щодо обчислення й утримання податку із платника податків і перерахування його у відповідний бюджет. Податкові агенти прирівнюються до платників податку й користуються правами, установленими податковим законодавством для платників податків.
До обов'язків податкових агентів належать обов'язки: 1) правильного й своєчасного обчислення й утримання сум податків та зборів з коштів платників податків; 2) своєчасного перерахування цих коштів у відповідні бюджети. Ці обов'язки деталізуються додатковими обов'язками податкових агентів щодо: 1) здійснення обліку доходів платників податків, утриманих і перерахованих у бюджети; 2) надання в податковий орган документів і інформації, необхідних для здійснення контролю за платником податків; 3) надання в податковий орган інформації про неможливість утримання податку в платника податків і сумах заборгованості останнього.
Статус податкових агентів характеризується тим, що стосовно платника податків вони представляють податкові органи і реалізують функції з обчислення, обліку й утримання податку.
Згідно з витягом Державної реєстраційної служби України Серія АД №288071 видом діяльності позивача є надання соціальної допомоги без забезпечення проживання для осіб похилого віку та інвалідів та надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання.
Вказана діяльність не стосується обчислення, обліку й утримання податку з доходів фізичних осіб, проте свідчить, що таким здійснюється надання соціальних послуг, які, в свою чергу, в силу норм ст. 165 Податкового кодексу України, відносяться до доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Окрім того, як видно з податкового розрахунку, який перевірявся контролюючим органом у графі, що стосується сум утриманого податку (нарахованого та перерахованого податку) такі дорівнюють нулю.
Згідно з п. 70.16 ст. 70 ПК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, самозайняті особи, податкові агенти подають безоплатно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням інформацію про фізичних осіб, що пов'язана з реєстрацією таких осіб як платників податків, нарахуванням, сплатою податків і контролем за дотриманням податкового законодавства України, із зазначенням реєстраційних номерів облікових карток платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), зокрема: органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, податкові агенти - також інформацію, передбачену статтею 51 цього Кодексу (пп. 70.16.1).
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що Сокальський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) не є податковим агентом для платників податків, яким надаються соціальні послуги чи виплачується допомога, не зобов'язаний нараховувати та утримувати з таких осіб податок на доходи фізичних осіб, однак, в силу положень п. 70.16 ст. 70 ПК України, позивач зобов'язаний надавати інформацію податковому органу про суму доходу, виплаченого платнику податків, в тому числі у формі звіту № 1-ДФ.
Згідно з п. 119.2 ст. 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
Вказана норма передбачає відповідальність за подання з помилками звіту № 1-ДФ лише у випадку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку.
Положеннями ст. 109 ПК України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
З аналізу наведеної норми вбачається, що податкове правопорушення це діяння яке посягає на важливі для держави суспільні відносини, порушення яких є шкідливим як для держави так і суспільства.
Протиправність податкового правопорушення є діянням, яке призвело до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених ПК України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено суму грошового зобов'язання за штрафними санкціями по податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн. відповідно до п.119.2 ст. 119 ПК України.
Разом з цим, суд зазначає, що подаючи податковий розрахунок за формою № 1-ДФ позивач не діяв як податковий агент, а тому допущена ним помилка в індивідуальному податковому номері платника податків не призвела до зменшення чи збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку, відтак відсутні підстави для накладення на позивача штрафу, передбаченого п.119.2 ст. 119 ПК України.
Крім цього, як вже зазначалось вище, Податковим кодексом України вставлено право платника податку, у разі виявлення помилок в поданій ним податковій звітності, внести відповідні зміни шляхом подання уточнюючого розрахунку.
При поданні уточнюючого податкового розрахунку за формою № 1ДФ зазначається інформація лише за тими рядками і реквізитами, які уточнюються (п. 4.4 Порядку, затвердженого наказом Міндоходів від 21.01.2014 р. № 49).
Позивачем подано уточнюючий розрахунок щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до частин 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не подано доказів правомірності прийняття спірного рішення. Водночас судом встанволено, що позивачем було своєчасно подано до податкового органу відповідну звітність, самостійно усунуто виявлені помилки. Крім того, допущені позивачем порушення не призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку, тому суд вважає необґрунтованим та недоведеним висновок податкового органу про наявність підстав для застосування до Сокальського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) штрафних санкцій.
Суд враховує, що згідно з п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013р. "Про судове рішення в адміністративній справі", в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
З огляду на викладене вище та з врахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що зазначені в акті перевірки від 09.09.2014 № 000457/13-29-17/22382976 висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов про визнання протиправним та скасування прийнятого на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення є обгрунтованим та такий слід задовольнити.
Судові витрати у розмірі в сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 коп. відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача.
Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0005111700 від 22.09.2014р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Сокальського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) сплачений ним судовий збір в сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 коп.
Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кузан Р.І.