Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
06 лютого 2015 року Справа №П/811/214/15
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1, 25006, АДРЕСА_1
до відповідача: Ленінського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції, 25006, м. Кіровоград, вул. Преображенська, 47
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2
про зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції про зобов'язання Ленінського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з квартири за №1 у будинку 31 по вул. Дворцовій у м. Кіровограді, накладеного постановами Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ б/н від 22.10.2010 р., б/н від 08.09.2011 р., №26869175 від 13.12.2011 р., зареєстровані у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційними номерами: №10780249 (від 02.02.2011 р.), №11589717 (від 08.09.2011 р.), №11957316 (від 13.12.2011 р.), реєстратор - КФ ДП «Інформаційний центр» Мінюсту України.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_1. При цьому під час оформлення нотаріусом документів щодо дарування належної їй частки квартири стало відомо, що на зазначену квартиру постановами Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ б/н від 22.10.2010 р., б/н від 08.09.2011 р., №26869175 від 13.12.2011 р. накладено арешт. Позивач зазначає, що 22.01.2015 р. вона звернулася до відповідача із заявою про зняття арешту із квартири, однак Ленінський ВДВС Кіровоградського МУЮ листом №1795/0432/10 від 27.01.2015 р. повідомив, що не може винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_2, у тому числі з належної позивачу квартири, оскільки постанови, якими накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 не збереглися у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву у відповідності до яких позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень на виконанні у Ленінському відділі перебували постанови №430390 від 05.05.2010 р. видана ДАІ УМВС про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави 510,00 грн. штрафу та №574813 від 10.11.2010 р. видана ДАІ УМВС про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави 510,00 грн. штрафу. У зв'язку з несплатою боржником коштів за постановами ДАІ державним виконавцем 22.10.2011 р., 08.09.2011 р. та 13.12.2011 р. накладено арешт на все майно боржника і оголошено заборону на його відчуження в межах суми боргу. У подальшому державним виконавцем 02.02.2011 р., 08.09.2011 р. та 13.12.2011 р. винесені постанови про завершення виконавчих документів. Відповідач зазначає, що ОСОБА_2 за постановами ДАІ штрафи не сплатив, а тому зняти арешт, який накладався на майно боржника під час примусового виконання вищезазначених постанов у державного виконавця не було підстав.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.23).
У судовому засіданні 06.02.2015 р. представником позивача заявлено клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
На підставі усної ухвали, прийнятої в судовому засіданні 06.02.2015 р. та занесеної до журналу судового засідання (а.с.35), подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 14.10.1996 р. на праві приватної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.5-7).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 05.12.2014 р. №30519392 встановлено, що 02.02.2011 р. у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за номером 10780249 реєстратором Кіровоградської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України зареєстровано арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 на підставі постанови Ленінського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції від 22.10.2010 р. Також 08.09.2011 р. у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за номером 11589717 реєстратором Кіровоградської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України зареєстровано арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 на підставі постанови Ленінського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції від 08.09.2011 р. Окрім того, 13.12.2011 р. у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за номером 11957316 реєстратором Кіровоградської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України зареєстровано арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 на підставі постанови Ленінського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції №26869175 від 13.12.2011 р. (а.с.10-12).
Листом від 27.01.2014 р. №1795/0432/10 Ленінським відділом державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції повідомлено представника позивача, що на примусовому виконанні у Ленінському ВДВС Кіровоградського МУЮ знаходилася постанова ВДАІ м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_2, під час примусового виконання якої відповідно до ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на майно боржника, у подальшому виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання, а тому у Ленінського ВДВС відсутні правові підстави для зняття арешту (а.с.9).
Відповідачем до суду надано копію акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 27.02.2013 р. (а.с.31-34).
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. №606-ХІV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1 ст.6 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч.1 ст.11 зазначеного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до п.9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 р. №2274/5 (далі за текстом - Порядок) строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.
Згідно з п.9.10 Порядку завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.
Відтак знищенню підлягають завершені (закінчені) виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився.
Підстави закінчення виконавчого провадження передбачені ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до змісту ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.
Таким чином, після завершення виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний зняти арешт, накладений на майно боржника.
Судом встановлено, що виконавчі провадження, у межах яких накладено арешти на все нерухоме майно ОСОБА_2, у тому числі на квартиру АДРЕСА_1, завершено, однак у відповідності до витягу з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 05.12.2014 р. №30519392 (а.с.10-12) арешт всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем знято не було, що позбавляє позивача права розпорядження належною йому частиною квартири.
У відповідності до п.3.13 Порядку на кожному виконавчому провадженні, що передане на зберігання, повинна бути резолюція безпосереднього керівника державного виконавця, яку він накладає після ретельної перевірки всіх документів у виконавчому провадженні.
На підставі ч.ч.1, 2 ст.83 Закону України «Про виконавче провадження» контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч.2 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Тобто рішення про зняття арешту приймається тим органом, який прийняв рішення про накладення арешту шляхом винесення постанови про скасування арешту майна.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
На підставі викладеного, враховуючи те, що на відповідача покладено обов'язок при завершенні виконавчого провадження вчинити дії щодо скасування арешту, які при завершенні виконавчого провадження вчинені не були, зважаючи, що накладені арешти перешкоджають позивачу розпоряджатися належним йому на праві приватної власності майном, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання відповідача зняти арешти з квартири за №1 у будинку 31 по вул. Дворцовій у м. Кіровограді підлягає задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відтак сплачений позивачем судовий збір у розмірі 73,08 грн. підлягає присудженню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1.
Керуючись ст.ст.86, 94, 159- 163, 167 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
2. Зобов'язати Ленінський відділ Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції вчинити дії щодо зняття арештів з квартири №1 розташованої у місті Кіровограді, вулиця Дворцова, 31, накладених постановами Ленінського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції від 22 жовтня 2010 року (запис №10780249 від 02 лютого 2011 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна), від 08 вересня 2011 року (запис №11589717 від 08 вересня 2011 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна) та №26869175 від 13 грудня 2011 року (запис №11957316 від 13 грудня 2011 року).
Присудити ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три грн. 08 коп.).
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.М. Момонт