Машівський районний суд Полтавської області
116 м. смт. Машівка Машівский район Полтавська область Україна 39400
Справа № 540/26/15-а
Категорія 94
12.02.2015
11.02.2015 Машівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Кравець С.В.
за участю: секретаря Кольвашенко А.В.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Малісевич І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області про зобов'язання призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника, -
на підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 11 лютого 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови, -
у січні 2015 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_3, з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 30.12.2008 по 25.03.2011. Від шлюбу мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. 11 липня 2014 року вона звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на її сина, але рішенням від 18.07.2014 їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю у померлого страхового стажу, необхідного для призначення даного виду пенсії, так як згідно повідомлення відділу персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж стаж колишнього чоловіка складає лише 3 роки 7 місяців та 26 днів, а необхідно 4 роки. Позивач вважає таке рішення незаконним, оскільки страховий стаж померлого складає більше 10 років, так як з 22.07.2002 по 10.06.2013 він проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі Машівської ВК-9. У зв'язку з наведеним позивач просить визнати неправомірною відмову відповідача у призначенні даної пенсії, скасувати його рішення від 18.07.2014 та зобов'язати здійснити призначення, нарахування та виплату пенсії на утриманця ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 з ІНФОРМАЦІЯ_4 року.
Відповідач направив заперечення в якому просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що згідно ст. ст. 32, 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би йому необхідний для призначення пенсії по 3 групі інвалідності, зокрема 4 роки. Відповідно до ст. ст. 27, 40 цього Закону для обчислення пенсії враховується дохід за весь період страхового стажу з 01.07.2000 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. При цьому його обчислення здійснюється органами ПФУ, починаючи з 01.01.2004 на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку згідно ст. 24 цього Закону. ОСОБА_5 дійсно згідно записів у трудовій книжці з 22.07.2002 по 10.06.2013 проходив службу в Державній КВС (Машівська ВК-9), але згідно повідомлення відділу персоніфікованого обліку за його ідентифікаційним кодом інформація протягом 2000-2014 років відсутня, а тому його страховий стаж складає лише 3 роки 7 місяців та 26 днів, у зв'язку з чим позивач не має права на призначення цього виду пенсії.
В судовому засіданні позивач наполягає на задоволенні позову з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача заперечує проти задоволення позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази у справі, прийшов до наступного висновку.
Судом установлено, що рішенням Управління Пенсійного фонду України (далі УПФУ) в Машівському районі № 11 від 18.07.2014 відмовлено позивачці в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058-IV) у зв'язку з відсутністю у померлого годувальника ОСОБА_3 страхового стажу необхідного для призначення даного виду пенсії. Зокрема його страховий стаж складає 3 роки 7 місяців та 26 днів, а потрібно 4 роки (а.с. 10).
Відповідно до ч.1 ст. 36 Закону 1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Частиною 1 статті 32 цього Закону визначено, що особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема для інвалідів II та III груп від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки.
З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 15.07.2013 вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року у віці 31 рік (а.с. 9).
Таким чином, його страховий стаж повинен складати не менше 4 років для призначення пенсії його годувальникам.
Як видно з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 07.04.2009, ОСОБА_3 був батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а матір'ю дитини є ОСОБА_1, позивач у справі (а.с. 8).
Як убачається з матеріалів справи відповідачем заперечується факт наявності у померлого необхідного страхового стажу для призначення його синові пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно копії трудової книжки ОСОБА_3, з 22.07.2002 по 10.06.2013 він проходив службу у Державній кримінально-виконавчій службі України безперервно 10 років 10 місяців 18 днів (а.с. 7).
З дослідженої в судовому засіданні пенсійної справи ОСОБА_1 вбачається, що у розпорядженні пенсійного органу була трудова книжка померлого, а також видана Машівською ВК довідка № 10 від 14.07.2014 про його заробітну плату, яка враховується при обчисленні пенсії за 2004-2006 роки та в якій зазначено, що на всі виплати нараховані страхові внески до Пенсійного фонду України (а.с. 26 пенсійної справи).
Але УПФУ в Машівському районі в стаж померлого врахувало лише військову службу та навчання в загальному розмірі 3 роки 7 місяців та 26 днів (а.с. 3 пенсійної справи).
При цьому з повідомлення відділу надходження, прогнозування платежів, обліку застрахованих осіб та контрольно-перевірочної роботи № 1358/03-03 від 17.07.2014 видно, що за період з 2000 по 2014 рік на Центральному сховищі відсутня інформація по обліковій картці ОСОБА_3 (а.с. 27 пенсійної справи).
Згідно повідомлення Машівської ВК-9 № 2/440 від 05.02.2015, до органів Пенсійного фонду страхувальники, які нараховують та сплачують єдиний внесок за осіб із числа військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу подають таблицю 4 додатка 4 загальною сумою без виділення кожної застрахованої особи. А оскільки цим особам нараховується грошове забезпечення, а тому таблиця 6 додатка 4 про сплату єдиного внеску до Пенсійного фонду не подається на зазначених осіб, що видно з Порядку № 22-2 від 08.10.2010 (а.с. 32).
Відповідно до п. 4.7. Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2 (яка втратила чинність 08.01.2014), таблицю 4 додатка 4 до цього Порядку формують та подають до органів Пенсійного фонду страхувальники, які нараховують та сплачують єдиний внесок за осіб із числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової та альтернативної служби), осіб рядового і начальницького складу, якою визначено звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.
Крім цього, з матеріалів пенсійної справи (передостанній аркуш без номера) видно, що Департамент персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж від 28.08.2013 повідомляв, що органи ПФУ не здійснюють облік страхового стажу для осіб, що є військовослужбовцями і отримують грошове забезпечення, оскільки для визначення їм права на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" страховий стаж не розраховується. При цьому органи ПФУ не здійснюють персоніфікований облік зазначених застрахованих осіб в зв'язку з їх особливим статусом.
Виходячи з викладеного та даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд вважає, що оскільки Машівською ВК-9 упродовж роботи в цій установі з 2002 по 2013 роки ОСОБА_3 сплачувалися страхові внески, але звітність подавалася не по кожній особі окремо, а загальною сумою без виділення кожної застрахованої особи, що також з вбачається з довідки ВК, що є в матеріалах пенсійної справи (а.с. 26), відсутність цих відомостей в системі персоніфікованого обліку не залежала від дій самого ОСОБА_3 та не є провиною позивачки, та закон не виділяє окремо дітей військовослужбовців і не позбавляє їх права на такий вид пенсії, а тому суд приходить до висновку, що оспорюване рішення відповідача № 11 від 18.07.2014 є неправомірним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, оскільки позовна вимога про визнання відмови відповідача неправомірною є тотожною позовній вимозі про скасування оспорюваного рішення, яким і відмовлено позивачу у праві на пенсію, а тому суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки судом вже надано оцінку цим діям відповідача.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 45 Закону 1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
З матеріалів пенсійної справи вбачається, що позивач звернулася за призначенням пенсії спочатку у лютому 2014 року, а після відмови повторно 11.07.2014 (а.с. 4, 25 пенсійної справи).
За таких обставин, оскільки позивач після смерті 13.07.2013 ОСОБА_3 упродовж 12 місяців звернулася з заявою про призначення пенсії її синові у зв'язку з втратою годувальника, а тому суд визнає обґрунтованими її вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію на утриманця ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 з ІНФОРМАЦІЯ_4 року.
Щодо вимог позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії суд вважає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від вимоги про призначення пенсії, яка і включає в себе обов'язок відповідача вчити всі необхідні дії після призначення пенсії.
Відповідно до ст. 94 КАС України, оскільки позов задоволено частково, а тому Державного бюджету України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 60, 90 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6-14, 17, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд, -
позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області про зобов'язання призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника - задоволити частково.
Скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області № 11 від 18 липня 2014 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника на утриманця ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника на утриманця ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3, з ІНФОРМАЦІЯ_4 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 60, 90 грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Машівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а у разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні в той же строк з дня отримання її копії.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у випадку її оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст Постанови виготовлено та підписано 12 лютого 2015 року
Суддя: