Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/172/15-ц
іменем україни
09 лютого 2015 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
при секретарі Кондра Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування, треті особи - Друга Полтавська державна нотаріальна контора, Автогаражний кооператив «Автолюбитель», -
Позивач ОСОБА_1 16 січня 2015 року звернулася в Київський районний суд м. Полтави з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування.
Посилалася на те, що є єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину, після смерті чоловіка - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. До спадкової маси, крім іншого майна, входить гараж НОМЕР_1 в Автогаражному кооперативі «Автолюбитель», розташованому по АДРЕСА_1.
Вказувала, що на даний гараж отримати свідоцтво про право на спадщину позасудовим порядком не має можливості, оскільки правовстановлюючі документи на нього відсутні, право власності за спадкодавцем у встановленому законом порядку зареєстровано не було.
Просила суд визнати за нею право власності на гараж НОМЕР_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в автогаражному кооперативі «Автолюбитель», в порядку спадкування після ОСОБА_4
В судове засідання сторони та треті не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, подали заяви з проханням розглядати справу без їх участі.
Суд, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01 грудня 1973 року перебувала з ОСОБА_4 в зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до ст.ст. 1222, 1223, 1261 ЦК України спадкоємці визначаються за законом і за заповітом, у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом в першу чергу мають діти спадкодавця, той з подружжя, хто його пережив, та батьки.
Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Встановлено, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 Другою полтавською державною нотаріальною конторою відкрита спадкова справа, відповідач ОСОБА_2 звернувся з заявою про відмову від спадщини на користь матері ОСОБА_1
Позивач ОСОБА_1, будучи спадкоємцем майна померлого ОСОБА_4, у встановленому законом порядку прийняла спадщину.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як встановлено судом, відповідно до рішення виконкому Полтавської міської Ради депутатів трудящих від 08 липня 1964 року № 505 ОСОБА_5 надано дозвіл на будівництво гаража за адресою: АДРЕСА_1. Після будівництва гаражу, що було здійснено ОСОБА_5, гараж перейшов в його особисту приватну власність, що підтверджується довідкою, виданою Полтавським Міськкомгоспом 25 червня 1965 року з НОМЕР_1.
Правовідносини щодо прав власності на час одержання вказаного дозволу та на час будівництва ОСОБА_5 гаражу регулювались Цивільним кодексом УРСР, який введений в дію з 01 січня 1964 року.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, при цьому право власності на даний гараж у встановленому законом порядку не зареєстрував.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі за ¹ 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів. Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов'язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, а нотаріус зобов'язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину (п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Також Пленум роз'яснив, що при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
Відповідно до ст.15 Закону України „Про власність", який втратив чинність згідно із Законом України від 27 квітня 2007 року N 997-V, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
В силу норм ст. 19-1 Закону України « Про кооперацію» член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.
На підставі викладеного, враховуючи, що ОСОБА_5 у встановленому законом порядку було надано дозвіл на будівництво гаражу, будівництво ним здійснено за власні кошти, незалежно від того, що право його власності у встановленому законом порядку зареєстровано не було, гараж НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 з моменту закінчення будівництва належав йому на праві власності.
ОСОБА_4 є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_5 та у встановленому законом порядку прийняв спадщину (а.с. 12).
В той же час ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину на спірний гараж не отримав, право власності за ним зареєстровано не було.
Також судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 позивачу видано ордер №2173 від 24 квітня 2008 року на гараж НОМЕР_1 в автогаражному колективі «Автолюбитель».
Державним нотаріусом Другої полтавської державної нотаріальної контори згідно з постановою від 23 грудня 2014 року №2153/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на гараж НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, автогаражний кооператив «Автолюбитель».
Відсутність державної реєстрації права власності на спірний гараж за померлим ОСОБА_4, як на спадкове майно, позбавляє права позивача у встановленому законом порядку отримати свідоцтво на право про право на спадщину за законом, тому порушене право підлягає захисту.
Суд, обираючи спосіб захисту порушеного права, вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 право власності на гараж НОМЕР_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в автогаражному кооперативі «Автолюбитель».
Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж НОМЕР_1, літер. «Г», площею 20,2 кв.м., з погребом літ. «г» площею 4,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в автогаражному кооперативі «Автолюбитель», в порядку спадкування після ОСОБА_4.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий суддя /підпис/ Н.Л.Яковенко
Суддя Н.Л.Яковенко
09.02.2015