Справа № 524/11141/14-а
05.02.2015 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:
головуючого - судді - Кривич Ж.О.,
при секретарі - Власовій М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
У грудні 2014 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 01.07.1998 року працював у відповідача на посаді головного спеціаліста штабу цивільної оборони та надзвичайних ситуацій виконкому.
У 2004 році йому не була виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати, як було визначено в колективному договорі, з яким його не було ознайомлено.
Просить визнати неправомірною бездіяльність відповідача в частині не повідомлення позивача про наявне в нього, за колективним договором 2003-2005 років, право на отримання матеріальної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати для вирішення соціально-побутових питань та в частині не виплати самостійно відповідачем в 2004 році вищевказаної матеріальної допомоги та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу за 2004 рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати.
Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, попередньо надіславши на адресу суду заяву про слухання справи у його відсутність.
Представник відповідача - виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука - Гордієнко Ю.А. проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не подавав заяву у 2004 році про виплату такої допомоги.
Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 з 01.07.1998 року по 31.01.2011 рік працював у виконавчому комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на посаді головного спеціаліста штабу цивільної оборони та надзвичайних ситуацій виконкому.
Відповідно до колективного договору на 2003-2005 роки, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом, а саме п. 5.3 розділу V, виконком взяв на себе зобов'язання, при наявності коштів надавати матеріальну допомогу працюючим в розмірі середньомісячної заробітної плати на вирішення соціально-побутових проблем.
Згідно ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу врегульовано Законом України "Про державну службу". При цьому, правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначено Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Частинами 3 та 4 статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачено, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.
Підпунктом 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09.03.2006 р. № 268, керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці надано право надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).
Як вбачається зі змісту роз'яснень Міністерства праці та соціальної політики України від 16.10.2009 р. № 620/13/84-09, рішення про надання такої матеріальної допомоги приймається керівником відповідного органу, виходячи з обставин, викладених у заяві працівника.
З наявних в матеріалах доказів слідує, що ОСОБА_1 із заявою про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань за 2004 рік до відповідача не звертався.
Крім того, слід вказати, що видача розпорядження про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом керівника відповідного органу, в даному випадку, голови Автозаводської районної ради, реалізація якого можлива лише у випадку наявності відповідних коштів.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач у спірних відносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а відтак, підстави для задоволення позову відсутні.
Суд вважає, що судовий збір не підлягає стягненню з відповідача у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, а позивач по такій категорії справ є звільненою від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.33 Закону України "Про державну службу", ст.ст. 1, 5 Закону України "Про колективні договори", Постановою КМ України від 09 березня 2006р. "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" за №268, ст. ст. 17, 18, 19, 69, 70, 158-163, 167 КАС України, -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення ухвали, а особами, які не приймали участь у розгляді справи в цей же термін з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: