Апеляційний суд Житомирської області
Справа №296/12171/13-ц Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н. М.
Категорія 43 Доповідач Якухно О. М.
10 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Якухно О.М.
суддів Жигановської О.С., Коломієць О.С.
з участю секретаря
судового засідання Добровольської Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, до виконавчого комітету Житомирської міської ради, публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», третя особа орган опіки та піклування Житомирської міської ради, про забезпечення житлом за апеляційними скаргами виконавчого комітету Житомирської міської ради та ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 03 грудня 2014 року,-
встановила:
В грудні 2013 року позивач звернулася з позовом та просила зобов'язати публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «УКРЕКСІМБАНК») придбати благоустроєне жиле приміщення - окрему квартиру в м.Житомирі площею 40,95 кв.м. та передати приміщення виконавчому комітету Житомирської міської ради для послідуючого його надання позивачам, зобов'язати виконавчий комітет Житомирської міської ради надати позивачам благоустроєне жиле приміщення - окрему квартиру в м.Житомирі площею 40,95 кв.м. на умовах, передбачених для користування жилими приміщеннями в будинках державного житлового фонду. В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що будинок, в якому вона проживала разом із дітьми, визнаний аварійним і знесений, але виконавчий комітет Житомирської міської ради не забезпечив їх житлом.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 03 грудня 2014 року позов задоволено частково. Зобов'язано виконавчий комітет Житомирської міської ради надати ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 благоустроєне жиле приміщення у м.Житомирі у межах норми жилої площі, яка відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Решту позовних вимог залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням сторони подали апеляційні скарги.
Виконавчий комітет Житомирської міської ради просить рішення першої інстанції скасувати в частині задоволених вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову про надання житла. Вважає дане рішення винесене з порушенням норм процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи. Зокрема, судом не взято до уваги, що забезпечення житлом проводиться у порядку черговості, а позивачі не перебувають на квартирному обліку і не потребують поліпшення житлових умов. Також, комісією з питань забезпечення житлом сім'я ОСОБА_4 не включена у перелік осіб, що потребують його забезпечення, оскільки не проживали у спірному будинку, а також відмовилися від житла з фонду тимчасового проживання.
Позивач ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду в частині не задоволених вимог та ухвалити нове - про повне задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального. Зокрема вважає, що суд безпідставно не застосував ч.1 ст.111 ЖК України, оскільки жилий будинок не був знесений після прийняття рішення про знесення у 2011 році, а земельна ділянка банку надана до його фактичного знесення.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_3 та її представник підтримали свою апеляційну скаргу та заперечують у задоволенні скарги виконавчого комітету Житомирської міської ради і вважають, що кошти для забезпечення житлом повинен надати банк. Житло отримала її мати і вона (позивач) проживає там з моменту вселення. Квартира має 2 кімнати і в останній зареєстровані інші діти наймача з дітьми, які мають окремі сім'ї. На даний час вони проживають у родичів.
Представник виконавчого комітету Житомирської міської ради підтримала свою апеляційну скаргу з підстав, зазначених у апеляційній скарзі. Пояснила, що знесене житло належало Житомирській міській раді і в квартирі були зареєстровані : наймач - мати позивача, її діти та онуки, однак позивачі не проживали.
Представник публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заперечує у задоволенні скарги ОСОБА_3 і пояснила, що земельна ділянка надана банку після прийняття рішення про знесення житлового будинку, яке не пов'язано із наданням земельної ділянки, а тому вони не зобов'язані забезпечувати позивачів житлом. Раніше перераховані місцевій владі кошти пов'язані із благоустроєм міста.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Так, згідно рішення виконкому Житомирської міської ради № 478 від 14.08.2003 року затверджено акти, представлені комісією по обстеженню технічного стану житлового фонду міста, про визнання житлових будинків та квартир аварійними, згідно з додатком 1.
Під номером 1 у цьому списку (додаток 1) значиться будинок по АДРЕСА_1
Актом від 29 липня 2003 року встановлено, що зазначений будинок знаходиться в аварійному стані у зв'язку із втратою несучої здібності основних конструкцій.
Рішенням виконкому Житомирської міської ради № 28 від 15.12.2011 року підтверджено попереднє рішення від 2003 року щодо визнання будинку аварійним, що загрожує обвалом і не підлягає капітальному ремонту та вирішено знести його. Доручено відселити мешканців квартир №№ 6, 7, 8 до 01 березня 2012 року, розібрати жилий будинок до 01 квітня 2012 року та зняти його з балансового обліку комунального виробничого ремонтно-експлуатаційного підприємства № 5 (а.с.8).
В ході перевірки з'ясовано, що в квартирі АДРЕСА_1, яка має житлову площу 24 кв.м. (а.с.7), зареєстровані : ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2, 1993 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_9, 1996 року, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_8, що підтверджується актом КВЖРЕП № 570 від 10 травня 2012 року.
Згідно актів КВЖРЕП № 5 від 20.05.2012 року, 22.05.2012 року, 10.07.2012 року, 22.01.2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_12 не проживають у квартирі більше шести місяців і їх речей не виявлено.
У січні 2013 року будинок по АДРЕСА_1 у м.Житомирі знесений у зв'язку із його аварійністю.
Вказані обставини встановлені рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 24.03.2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 20.05.2014 року, а тому не потребують доказуванню згідно із ч.3 ст.61 ЦПК України.
Крім того, судом встановлено, що рішенням Житомирської міської ради № 400 від 21.06.2012 року надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АТ «УКРЕКСІМБАНК» на земельну ділянку АДРЕСА_1
Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 420 від 03.10.2012 року надано в користування житлові приміщення з фонду житла тимчасового проживання громадян, терміном на 1 рік, до отримання впорядкованої жилої площі : ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (а.с.191).
Рішенням Житомирської міської ради № 490 від 24.01.2013 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки АТ «УКРЕКСІМБАНК» для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансової установи за адресою по АДРЕСА_1 у м.Житомирі. Зазначену земельну ділянку передано АТ «УКРЕКСІМБАНК» (а.с.94-95).
Рішенням Житомирської міської ради № 491 від 24.01.2013 року утворено комісію з питання забезпечення житлом мешканців аварійного будинку АДРЕСА_1 у м.Житомирі, якій доручено розглянути питання щодо забезпечення житлом мешканців аварійного будинку (а.с.45)
Згідно рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради № 253 від 11.06.2013 року «Про укладення договору оплати авансового внеску замовником будівництва АТ «УКРЕКСІМБАНК» в рахунок пайової участі у розвитку інфраструктури м.Житомира (а.с.110) між виконавчим комітетом Житомирської міської ради та замовником АТ «УКРЕКСІМБАНК» 19.04.2013 року укладено договір про оплату авансового внеску (а.с.105-107), на виконання умов якого кошти в сумі 1960000 грн. 17.06.2013 року надійшли на рахунок міського бюджету (а.с.117,130).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив з того, що будинок був визнаний аварійним та у подальшому знесений, а тому позивачі повинні бути забезпечені благоустроєним житлом згідно ч.2 ст.111 ЖК України. Оскільки земельна ділянка не вилучалася для державних або громадських потреб, то вимоги до АТ «УКРЕКСІМБАНК» є безпідставними.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду.
Так, відповідно до ст.110 ЖК України громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо: будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню; будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом; будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий.
Згідно ст.111 ЖК України якщо будинок, в якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню у зв'язку з вилученням земельної ділянки для державних або громадських потреб, громадянам, виселюваним з цього будинку, інше благоустроєне жиле приміщення надається виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів, а у випадках, коли земельна ділянка відводиться державній, кооперативній або іншій громадській організації, - цією організацією.
Якщо будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, у зв'язку з непридатністю для проживання підлягає знесенню або будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий, інше благоустроєне жиле приміщення надається виселюваним державною, кооперативною або іншою громадською організацією, якій належить будинок, що підлягає знесенню, або якій призначається підлягаючий переобладнанню будинок (жиле приміщення), а в разі відсутності цієї організації чи неможливості надання нею жилого приміщення - виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.
Відповідно до ст.113 ЖК України надаване громадянам у зв'язку з виселенням інше благоустроєне жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати вимогам статті 50 цього Кодексу. Громадянам, які займали окрему квартиру, повинно бути надано окрему квартиру. Якщо наймач займав більш як одну кімнату, йому надається жиле приміщення, що складається з того ж числа кімнат. За розміром жиле приміщення має бути не меншим за те, яке займав наймач, однак у межах норми жилої площі. Якщо наймач або член сім'ї, що проживає разом з ним, має право на додаткову жилу площу і фактично користується нею, жиле приміщення надається з урахуванням норми додаткової жилої площі. У разі виселення з жилого приміщення, меншого за розміром, ніж це передбачено для надання жилого приміщення в даному населеному пункті, виселюваному надається жиле приміщення відповідно до встановленого розміру.
Якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом, громадянам, виселюваним з цього будинку (жилого приміщення), інше благоустроєне жиле приміщення залежно від належності будинку надається виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів чи державною, кооперативною або іншою громадською організацією, а в разі неможливості надання жилого приміщення цією організацією - виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів (ст.112 ЖК України).
Статтями 111 та 112 ЖК України визначено різні правові підстави надання житла: у зв'язку із знесенням або у зв'язку із загрозою обвалу.
Пункт 1 рішення виконкому Житомирської міської ради № 744 від 15.12.2011 року містить посилання на аварійність жилого будинку, таку, що загрожує обвалом і не підлягає капітальному ремонту, та знесення.
Тобто, рішення містить кілька правових підстав для надання житла, однак, виходячи із змісту документу, рішенням лише підтверджено стан житлового будинку, а суть прийнятого рішення зводиться до його знесення, а тому суд вірно застосував ч.2 ст.111 ЖК України, з урахуванням часу прийняття рішення про знесення та звернення до суду із позовом.
Правильним є висновок суду щодо неможливості застосування ч.1 ст.111 ЖК України, оскільки рішення про знесення житлового будинку прийнято у 2011 році, а рішення про виділення земельної ділянки публічному акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України» - у 2012 році і знесення будинку не пов'язано з вилученням цієї земельної ділянки. Фактичне виконання рішення про знесення у 2013 році не створює правовідносин між позивачем та банком.
Згідно довідки виконавчого комітету Житомирської міської ради від 22.01.2015 року житловий будинок АДРЕСА_1 в м.Житомирі належав до комунальної власності територіальної громади м.Житомира та перебував на балансі КП ВЖРЕП № 5 Житомирської міської ради (а.с.264), що не заперечується представником виконавчого комітету Житомирської міської ради, а тому останні є належним відповідачем у справі.
Крім того, апеляційний суд зазначає наступне.
Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470 (далі - Правила) визначено підстави постановки на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і в цей перелік не включено випадки знесення житлового будинку.
Згідно п.37 Правил жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на квартирному обліку, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, цими Правилами та іншими актами законодавства Української РСР, а також випадків надання жилих приміщень за рішенням Ради Міністрів СРСР і Ради Міністрів УРСР.
Отже, законодавець не пов'язує обов'язок надання квартири з постановкою на квартирний облік у випадку, передбаченому ст.111 ЖК України (рішення Верховного Суду України від 21.03.2007 року по справі № 6-6489кс04), а тому доводи виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо неможливості забезпечення житлом у зв'язку із відсутністю сім'ї ОСОБА_3 у черзі на отримання житла є безпідставними.
Відповідно до ст.65 ЖК України особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім"ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім"ї права користування жилим приміщення.
Згізно із ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а тому право позивачів на звернення до суду за захистом своїх житлових прав не залежить від використання такого права наймачем та іншими мешканцями квартири АДРЕСА_2.
Доводи виконавчого комітету Житомирської міської ради про втрату позивачами права на користування квартирою у знесеному приміщенні у зв'язку із не проживанням спростовуються рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 24.03.2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 20.05.2014 року, яким відмовлено виконавчому комітету Житомирської міської ради у визнанні їх такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, з посиланням на неможливість такого проживання за технічним станом будівлі, що загрожувало їх життю та здоров'ю.
Надання житлового приміщення із фонду тимчасового проживання наймачу ОСОБА_5 та її дітям ОСОБА_7, ОСОБА_6 на підставі Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 31 березня 2004 року, не свідчить про належне забезпечення позивачів житлом, оскільки це є тимчасове житло, що надається на певний період (п.1 та 5 Порядку).
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої, з урахуванням однакових прав інших мешканців, що виселяються з АДРЕСА_3, на забезпечення житлом, правильно задовольнив вимогу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 частково без посилання на необхідність забезпечення позивачів окремою квартирою, виклавши резолютивну частину рішення у відповідності до вимог ст.ст.50 та 113 ЖК України.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків, викладених у рішенні.
Суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги виконавчого комітету Житомирської міської ради та ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 03 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Судді