провадження №2/279/224/15
Справа № 279/9044/14-ц
"31" січня 2015 р.
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Коваленко В.П.,
при секретарі Петрук О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Коростень справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна подружжя, визнання права спільної сумісної власності на майно, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2, в якому просила поділити майно набуте за час спільного проживання з відповідачем. Уточнивши свої вимоги , просить встановити факт проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини в період з вересня 2007 року по квітень 2014 року; визнати майно яке набуте під час проживання однією сімєю спільною власністю подружжя та визнати за нею та відповідачем право власності на житловий будинок з погосподарськими спорудами розташований по АДРЕСА_1 в рівних частках; визнати майно набуте під час проживання однією сім'єю спільною власністю подружжя та визнати за сторонами право власності на 1 /2 частину спірного майна : автомобіль Опель Кадет,1986 року випуску державний реєстраційний номер НОМЕР_1, мотоблок «ZIRKA» вартістю 17000 гривень, бензокосілку вартістю 1500 гривень, бензопилу вартістю 2000 гривень, деревообробний станок вартістю 3000 гривень, холодильний «INDEZIT» вартістю 2999 гривень, телевізор вартістю 1002 гривні, супутникову антену вартістю 1500 гривень, будівельні матеріали (дошки) вартістю 5000 гривень .
В підтвердження своїх вимог посилається на те, що за спільні кошти придбали будинок, спільно вели господарство, між ними існували стосунки притаманні подружжю, в іншому шлюбі не перебували. Від шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 підтримали викладені вимоги, просять їх задовольнити, встановити факт проживання однією сім'єю, визнати сумісно нажите майно спільною власністю подружжя та визнати право власності на 1\2 частину сумісно нажитого майна. Відповідач ОСОБА_2 в засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Представник відповідача ОСОБА_5 позовних вимог не визнав, ствердив, що майно є власністю його довірителя.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріали справи, оцінивши всі докази та обставини по справі, суд задовольняє позовні вимоги, виходячи з таких підстав.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-1У «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.1 Протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
У відповідності до вимог ст.3 СК України сім'ю складають особи, як спільно проживають,пов'язані спільним побутом , мають взаємні права та обов'язки.
Для визначення осіб як такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст.74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбане спірне майно. За приписами ч.2ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом , мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням , необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Разом з тим, згідно із ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю , але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно , що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюється положення глави 8 цього Кодексу.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що ст.74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю , необхідні докази: ведення спільного господарства , наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї, а також наявність усталених відносин.
Отже, законодавець передбачив можливість набуття права власності на майно осіб, які не перебувають у шлюбі, в разі, коли вони проживають однією сім'єю , між ними склалися стабільні відносини, що притаманні подружжю.
Як роз'яснено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про судову практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Судом встановлено, що сторони проживали однією сім'єю як чоловік та дружина з вересня 2007 року по квітень 2014 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син ОСОБА_3.
В період спільного проживання, в результаті спільної праці, за спільні кошти ними було придбано майно:житловий будинок з господарськими спорудами розташований в АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14.07.2009 року, власником якого є відповідач ОСОБА_2;
· автомобіль Opel Kadet,1986 року випуску державний реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 19000 гривень;
· мотоблок « ZIRKA» вартістю 17000 гривень;
· бензокосилку вартістю 1500 гривень;
· бензопилу вартістю 2000 гривень;
· деревообробний станок вартістю 3000 гривень;
· холодильник « Indezit» вартістю 2999 гривень;
· телевізор вартістю 1002 гривні;
· супутникову антену вартістю 1500 гривень;
· будівельні матеріали (дошки) вартістю 5000 гривень.
Зазначені обставини доведені показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10.
З показів зазначених свідків вбачається, що позивачка і відповідач з вересня 2007 року по квітень 2014 року вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, здійснювали спільні витрати, придбавали майно в інтересах сім'ї .
Свідки ствердили в судовому засіданні, що на придбання будинку мати позивачки давала 10 тисяч гривень, за власні кошти оплатила послуги по викопуванню колодязя, 300 Євро надала для придбання автомобіля. Всі свідки ствердили, що в період спільного проживання відповідач мав постійне місце роботи, а позивачка утримувала велике домашнє господарство (двоє корів), курей, поросят, обробляла земельну ділянку. Гарантійні талони та паспорти на придбане майно були вилучені з будинку відповідачем перед припиненням спільного проживання , було продано корову позивачки, яку їй надавала її мати в якості приданого.
Свідок ОСОБА_8 пояснила суду , що будинок їй залишився як спадщина від батьків її чоловіка, позивачка разом з відповідачем придбали його у неї за договором купівлі-продажу. Першу суму (10 тисяч гривень) їй особисто давала мати позивачки, а іншу суму (6 тисяч гривень) віддавали подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом.
З товарного чеку від 18.03.2012 року видно, що було придбано мотоблок «Зірка», причіп на суму 17000 гривень. Наявність такого чеку свідчить про придбання цього майна в період спільного проживання. Довідкою Лісівщинської сільської ради №781/02-26 від 03.11.2014 року підтверджено, що сторони є зареєстрованими в спірному будинку, проживають фактично за цією ж адресою.
Таким чином, суд приходить до висновку, що на час придбання вказаного вище майна сторони проживали однією сім'єю , мали спільний бюджет, вели спільне господарство.
Придбання майна підтверджено відповідними доказами, які суд вважає достатніми і достовірними.
Відповідно до ч.1ст.61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до роз'яснень, що надані судам у п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», розглядаючи позови, пов'язані з правом спільної власності, суди повинні виходити з того, що відповідно до ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Так, спільною сумісною власністю, зокрема, є: майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом(статті 60-74 Сімейного кодексу України).
Однак, станом на час розгляду справи в суді встановлено, що власником автомобіля є син відповідача ОСОБА_11, будь-яких вимог до нього позивачка не ставила.
За таких обставин суд відмовляє позивачці в задоволенні її вимог про визнання автомобіля спільною сумісною власністю.
Виходячи з наявного конфлікту майнових інтересів, що викликано придбанням спірного майна в період незареєстрованих, але фактичних шлюбних відносин, суд позовні вимоги позивачки задовольняє частково.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
А тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,11,213-215 ЦПК України, ст.ст. 3,60,61,74 СК України , суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з вересня 2007 року по квітень 2014 року.
Визнати майно, яке набуте за час спільного сумісного проживання : житловий будинок з погосподарськими спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , мотоблок «ZIRKA», бензокосілка, бензопила, деревообробний станок, холодильник «Indezit», телевізор, супутникову антену, будівельні матеріали (дошки) спільною власністю подружжя.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити за безпідставністю .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 775 гривень .
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Коростенський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк після його проголошення апеляційної скарги .
Суддя В.П. Коваленко