Справа № 158/2432/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Корецька В.В.
Провадження № 22-ц/773/309/15 Категорія: 27 Доповідач: Антонюк К. І.
10 лютого 2015 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк К. І.,
суддів - Лівандовської-Кочури Т.В., Веремчук Л.М.,
при секретарі - Черняк О.В.,
з участю: представника позивача - Плеханова О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 грудня 2014 року,
Заочним рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 грудня 2014 року позов в даній справі задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 11.02.2014 року в сумі 26 659,59 грн. та судовий збір в розмірі 266,59 грн. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу. Покликаючись на незаконність та необґрунтованість рішення в частині відмови в позові, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні штрафу в сумі 11 632,02 грн. та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в зазначеній частині.
В судовому засіданні представник позивача Плеханов О.М. підтримав апеляційну скаргу з підстав в ній наведених.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, в поданій до суду заяві просить розглядати справу у її відсутності.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, що 11.02.2014 року між Публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк», та ОСОБА_3 була укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт.
Відповідно до умов цієї угоди вона укладена з метою створення для позичальника сприятливих умов виконанню зобов'язань за кредитними договорами від 17.04.2008 року та від 27.04.2008 року.
Сторони реструктуризували заборгованість за вказаними кредитними договорами в розмірі 14448,35 грн. у вигляді встановлення кредитної лінії на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмір 0,001% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 31.08.2014 року (а.с. 7-31).
З метою забезпечення виконання зобов'язань по договору відповідно до п. 1.3 Генеральної угоди, позичальник зобов'язався в день підписання Генеральної угоди мати залишок на відкритому в банку рахунку в розмірі 1375 грн.
П.2.1. угоди передбачено, що погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з « 1» по « 25» число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 2408,06 грн. для погашення заборгованості по Кредиту, яка складається із заборгованості по кредиту, відсотків, а також інших витрат у відповідності з Умовами і правилами. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 31.08.2014 року.
Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача по справі перед банком станом на 14.10.2014 року становить 38291,30 грн., в тому числі заборгованість за кредитом - 14448,35 грн.; заборгованість за відсотками - 0,98 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 577, 93 грн., штраф передбачений п.п. 2 генеральної угоди - 23264,04 грн. (а.с.4).
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
П.2.2 Генеральної угоди встановлено, що при порушені позичальником строків погашення заборгованості, передбачених в Генеральній угоді, Умовах та правилах, більше ніж на 31 день по зобов'язаннях, строк яких настав, сторони узгодили, що строк повернення кредиту рахується 32 день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту починаючи з 32 дня порушення вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф в розмірі 11 632,02 грн.
Суд першої інстанції задовольняючи позов, частково виходив з того, що відповідач порушив умови договору, не виконував зобов'язання щодо реструктуризації заборгованості, тому стягнув з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 14 448,35 грн., по відсотках - 0,98 грн., комісії - 577,93 грн. та штраф в розмірі 11 632,02 грн., всього - 26 659,59 грн.
Частково задовольняючи вимоги в частині стягнення штрафу та відмовляючи в позові щодо стягнення штрафу в розмірі 11 632,02 грн., суд мотивував відмову відсутністю правових обґрунтувань стягнення зазначеної суми штрафу.
Ч.1 ст.303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Отже, відповідно до положень цивільно-процесуального законодавства, апеляційний суд при перевірці законності та обґрунтованості рішення суду не має права виходити за межі доводів апеляційної скарги, а тому у даній справі апеляційним судом здійснюється перевірка законності рішення суду в частині відмови в позові, в межах доводів апеляційної скарги.
За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.
Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
На підставі вищевикладеного, судом першої інстанції правомірно зменшено розмір штрафу до 11 632,02 грн., сплата якого передбачена п.2.2. Генеральної угоди.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції.
Крім того, позивачем не доведено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 27.04.2008 року був укладений кредитний договір, заборгованість за яким реструктуризована генеральною угодою від 11.02.2014 року. В матеріалах справи відсутній зазначений кредитний договір, не надано цього договору і в суді апеляційної інстанції.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Рішення суду в частині задоволення позову в апеляційному порядку не оскаржувалось.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.
Заочне рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 грудня 2014 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: