17 грудня 2014 року м. Київ К/9991/22461/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого: Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року
у справі № 2а-1821/08/2170
за позовом приватного підприємця ОСОБА_1
до 1. Великолепетиської міжрайонної Державної податкової інспекції Херсонської області,
2. головного державного податкового інспектора-ревізора Державної податкової адміністрації у Херсонській області Кузочкіна Євгена Олександровича,
3. головного державного податкового інспектора-ревізора Державної податкової адміністрації у Херсонській області Бондаренка Олександра Миколайовича,
третя особа - Державна податкова адміністрація у Херсонській області
про визнання дій протиправними та скасування рішень, -
Приватний підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Великолепетиської міжрайонної Державної податкової інспекції Херсонської області (далі - відповідач-1), головного державного податкового інспектора-ревізора Державної податкової адміністрації у Херсонській області Кузочкіна Євгена Олександровича (далі - відповідача-2), головного державного податкового інспектора-ревізора Державної податкової адміністрації у Херсонській області Бондаренка Олександра Миколайовича (далі - відповідач-3), третя особа - Державна податкова адміністрація у Херсонській області, про: визнання дій Великолепетиської МДПІ Херсонської області по організації проведення перевірки приватного підприємця ОСОБА_1, яка відбулась 11 березня 2008 року, протиправними; визнання дії посадових осіб ДПА у Херсонській області Бондаренка О.М. та Кузочкіна Є.О. по складанню акту перевірки за № 2107043/2301/НОМЕР_1 від 11 березня 2008 року протиправними; скасування акту перевірки № 2107043/2301/НОМЕР_1 від 11 березня 2008 року, направлень на перевірку № 0133 та № 0134 від 06 березня 2008 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18 березня 2008 року за № 0000222301 (в редакції клопотання про уточнення позовних вимог від 16 січня 2009 року).
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Великолепетиської МДПІ Херсонської області по організації проведення перевірки від 11 березня 2008 року приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_1. Визнано протиправними дії посадових осіб - головних державних податкових ревізорів-інспекторів Бондаренка О.М. та Кузочкіна Є.О. по складанню акту перевірки №2107043/2301/НОМЕР_1 від 11 березня 2008року. Скасовано рішення Великолепетиської МДПІ Херсонської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18 березня 2008 року № 0000222301 та акт перевірки № 2107043/2301/НОМЕР_1 від 11 березня 2008 року. Провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування направлень на перевірку № 0133 та № 0134 від 06 березня 2008 року закрито.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2009 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволені позову відмовлено.
В касаційній скарзі приватний підприємець ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2009 року.
У запереченні на касаційну скаргу Великолепетиська МДПІ Херсонської області, посилаючись на те, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Головними державними податковими ревізорами-інспекторами ДПА в Херсонській області на підставі направлень від 06 березня 2008 року № 0133 та № 0134 була проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, а саме: господарської одиниці - магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на належить приватному підприємцю ОСОБА_1, за результатами якої був складений акт перевірки від 11 березня року № 2107043/2301/НОМЕР_1 (на бланку №000180).
За висновками акта перевірки позивачем були порушені: вимоги пунктів 5, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які полягали: у здійсненні розрахункової операції на суму 3,80 грн. без використання розрахункової книжки та без видачі розрахункової квитанції; використання розрахункової книжки, зареєстрованої на іншу господарську одиницю (кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» у смт. Горностаївка); у невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій (у розмірі 2100,00 грн.) сумі продажу по розрахункових квитанціях (109,60 грн.), невідповідність склала 1990,40 грн.
18 березня 2008 року Великолепетиська МДПІ Херсонської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла рішення № 0000222301, яким на підставі пункту 3 статті 17, статті 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції у сумі 10273,00 грн.
Вказане рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарга були залишені без задоволення.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом був порушений порядок проведення перевірки, встановлений Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що є підставою для скасування акту перевірки та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, винесеного за наслідками такої перевірки. Закриваючи провадження у справі щодо решти позовних вимог, суд виходив з того, що направлення на перевірку не тим рішенням суб'єкта владних повноважень, яке може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позовних вимог, виходив з того, що дії податкового органу по проведенню перевірки вцілому були здійснені правомірно, із дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та у межах повноважень, передбачених законодавством України, з урахуванням того, що позовна заява та уточнення до неї не містять доводів позивача з посиланням на докази, які б підтверджували такі доводи, щодо спростування фактів порушення суб'єктом господарювання вимог пунктів 5, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Згідно пунктів 1, 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для виконання покладених на них завдань, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Згідно з частиною 7 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.
Як слідує з направлень на перевірку від 06 березня 2008 року № 0133 та № 0134, її метою є контроль за додержанням суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю торгових патентів та ліцензій з питань дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».
Частиною 1 статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
За приписами абзаців 1, 4 статті 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Зважаючи на те, що метою перевірки було саме питання дотримання приватним підприємцем ОСОБА_1 вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що обов'язку повідомлення позивача про проведення такої перевірки за 10 днів у даному випадку у податкового органу не було.
Крім іншого, частиною 2 статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ненадання платнику податків документів, визначених частиною 1 цієї статті, або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною 1 цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, продавцю господарської одиниці позивача - ОСОБА_4 під розписку були вручені направлення на перевірку, що підтверджується її підписом (арк. справи 54-55), продавець господарської одиниці позивача допустила перевіряючих до перевірки та не перешкоджала у її проведенні.
За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про правомірність дій податкового органу щодо проведення перевірки, оформлення її результатів актом перевірки, на підставі якого було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позовних вимог лише з підстав порушення податковим органом порядку проведення такої перевірки, з урахуванням того, що ані позовна заява, ані касаційна скарга не містять доводів (з посиланням на відповідні докази), які б спростовували сам факт порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зафіксований у акті перевірки.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга приватного підприємця ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна