26 січня 2015 року м. Київ В/800/283/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
судді-доповідача Маринчак Н.Є.,
суддів: Костенка М.І., Лосєва А.М., Муравйова О.В., Сіроша М.В.
перевіривши заяву Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області
про допуск до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 жовтня 2014 року
у справі №2а-1388/10/0370
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Терракота»
до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 жовтня 2014 року у справі №2а-1388/10/0370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Терракота» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, а з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 237 цього Кодексу, - безпосередньо до Верховного Суду України.
Згідно ч.1 п.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.2391 КАС України до заяви мають бути додані копії різних за змістом судових рішень, в яких має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування вимог заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 жовтня 2014 року Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області вказує на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На підтвердження мотивів перегляду вказаної ухвали суду касаційної інстанції Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 січня 2012 року (К-28656/09).
В оскаржуваній ухвалі Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем був обґрунтовано сформований податковий кредит, в той час як податковим органом не було доведено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори консигнації є удаваними.
Разом з тим, в ухвалі від 10 січня 2012 року (К-28656/09) Вищий адміністративний суд України на підставі наявних матеріалів справи погодився з висновками суду апеляційної інстанції, щодо не підтвердження понесених витрат позивачем, оскільки вони входять до складу покупної вартості придбаного товару.
Отже, в згаданих вище рішеннях Вищого адміністративного України, яке оскаржується та на яке посилається скаржник в заяві, різні обставини справи.
Таким чином, підстави для допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 жовтня 2014 року відсутні.
Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Відмовити Луцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області в допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 жовтня 2014 року у справі №2а-1388/10/0370.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: ___________________Н.Є. Маринчак
___________________ М.І. Костенко
___________________А.М. Лосєв
___________________О.В. Муравйов
___________________М.В. Сірош