10 лютого 2015 року м. Київ К/800/51297/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Єрьоміна А.В.(головуючий);
Кравцова О.В., Цуркана М.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про скасування постанови, що переглядається за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року,
У березні 2014 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі - відповідач), в якому просив скасувати постанову від 24 грудня 2013 року № 3-2412/1-7/10-117/09/01 про накладення на нього штрафу за порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що оскаржувана постанова про накладення штрафу підлягає скасуванню, оскільки дії відповідача щодо проведення перевірки приміщень суперечать положенням законодавства.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, представник позивача просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення адміністративного позову.
Заслухавши доповідача, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується наявною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформацією (витяг від 11 квітня 2014 року).
13 грудня 2013 року відповідачем було складено акт про недопущення посадових осіб відповідача на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі, а саме готель « 4 сезони» з магазином та кафе, для виконання покладених на них функцій для проведення позапланової перевірки та не надав необхідних для проведення перевірки документів.
Відповідачем 13 грудня 2013 року оформлено протокол № 2-Л-З-1312/1 про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис № С-1312/13 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Відповідач 24 грудня 2013 року прийняв постанову № З-2412/1-7/10-117/2412/09/01, якою визнав позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 2 частини шостої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено на нього штраф у розмірі 12180,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать що оскаржувана постанова про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності прийнята в межах його повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 року № 2780-XII (далі - Закон № 2780-XII) містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
Згідно із статтею 5 Закону 2780-XII при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року № 687-XIV (далі - Закон № 687- XIV) для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури, додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок).
Згідно із пунктом 2 Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.
Відповідно до п.п 3, 8 частини четвертої Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2011 року № 439/2011, Державна архітектурно-будівельна інспекція України відповідно до покладених на неї обов'язків, в тому числі, приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти та здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за дотриманням юридичними і фізичними особами державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт.
Відповідно до абз. 7 п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на адресу відповідача 11 вересня 2013 року надійшов лист - вимога Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області № 51/27/1642, згідно якого Управління просило відповідно до наданого переліку (у п. 5 якого названо фізична особа-підприємець ОСОБА_4) під час будівництва готельного комплексу по АДРЕСА_1, здійснити перевірки дотримання забудовниками вимог чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних стандартів і правил.
Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області 12 грудня 2013 року, на виконання покладених чинним законодавством обов'язків та в межах своєї територіальної підвідомчості, було видано направлення № 6553.13/09.002 для здійснення позапланової перевірки при будівництві готельного комплексу по АДРЕСА_1 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4
Позивач не допустив посадових осіб відповідача для її проведення, перевірку проведено не було. Позивач не надав необхідних для проведення перевірки документів.
Відповідно до пп. 1 п. 11 Порядку № 553 посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право безперешкодного доступу на місце будівництва об'єкта, або місцезнаходження суб'єкта господарювання, який провадить господарську діяльність, пов'язану з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.
Абзацом 11 пункту 7 Порядку № 533 передбачено обов'язок посадової особи інспекції під час проведення позапланової перевірки пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення перевірки.
Пунктом 9 Порядку № 553 встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
Відповідно до п. 2 частини шостої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення, зокрема: недопущення посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.
Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що позивач не допустив посадових осіб відповідача на об'єкт готель « 4 сезони» з магазином та кафе, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі - об'єкт), для проведення позапланової перевірки та не надав необхідних для проведення перевірки документів, чим порушив п. 1 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пп. 1 п. 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, то постанова про накладення штрафу є правомірною.
Таким чином, Вищий адміністративний суд України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили законні та обґрунтовані рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, а доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначених висновків не спростовують та не дають підстав вважати судове рішення таким, що ухвалене з порушеннями норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді :