Справа № 159/6614/13-ц
Провадження № 2/159/75/15
м. Ковель 06 лютого 2015 року
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді АГЕЄВОЇ Є.О.
з участю секретаря КЛЕВЕЦЬКОЇ О.М.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання зобов'язання за договором позики виконаними,-
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що 28.02.2011 року вона позичила відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 50000 гривень з терміном повернення суми позики до травня 2011 року на умовах оплати відповідачем винагороди за користування грошовими коштами у виді 5% від суми позики щомісячно. Факт отримання відповідачем коштів в позику, а також зобов'язання щодо сплати 5% від суми позики щомісячно ОСОБА_3 підтвердила шляхом складення відповідної розписки. Незважаючи на взяті на себе зобов'язання по поверненню боргу до дати, зазначеної у борговій розписці, відповідач борг не повернула. Позивач вказує, що відповідачем було частково виконано грошове зобов'язання по сплати відсотків за користування грошовими коштами. В період з березня 2011 року по серпень 2012 року відповідач щомісячно сплачувала відсотки за користування грошовими коштами в розмірі, обумовленому договором - в сумі 2500 гривень щомісячно. Позивач зазначає, що 28.08.2012 року, на прохання відповідача сторони досягли усної згоди щодо зменшення розміру відсотків за користування грошовими коштами до 4% від суми позики щомісячно і з 28 серпня 2012 року по 14 травня 2013 року відповідачем в користь позивача було сплачено в якості відсотків за користування коштами 14680 гривень. Всього за користування грошовими коштами позивача за період з 28 лютого 2011 року по вересень 2013 року включно ОСОБА_3 було сплачено відсотків на суму 59680 гривень. З травня 2013 року відповідач відсотків за користування грошовими коштами позивача не сплачувала і суми позики не повертала, що спонукало позивача, з посиланням на норми ст. ст. 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України звернутись до суду з даним позовом. В ході розгляду справи позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, яку обґрунтовує наступним: відповідач користувалась її коштами з 28 лютого 2011 року по 30 вересня 2013 року, тобто 31 місяць. Згідно офіційних даних НБУ розмір облікової ставки складали: облікова ставка НБУ за період з 10.08.2010 року по 22.03.2012 рік становила 7,75 % річних, облікова ставка НБУ за період з 23.03.2012 року по 09.06.2013 рік становила 7,7 % річних. Загальна сума процентів за час користування позикою з урахуванням облікової ставки НБУ становить 9994 гривень. Також вказує, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення відповідачем грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті складає 2800 гривень. За вказаних обставин позивач прохає стягнути з відповідача борг за договором позики в сумі 61420 гривень, 3% річних та суму витрат від інфляції а також судові витрати у справі.
ОСОБА_3 подала суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання зобов'язання за договором позики виконаними. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_3 вказує, що 28.02.2011 року між нею та ОСОБА_1 був укладений договір позики, згідно якого ОСОБА_1 надала ОСОБА_3 в борг кошти в сумі 50000 гривень строком на 3 місяці зі строком сплати до кінця травня 2011 року, про що позивач надала письмову розписку. Відповідно до досягнутої згоди позика надавалась під 5 % річних, в свою чергу позивач зобов'язувалась сплачувати відповідачу проценти щомісячно. Повний розрахунок був здійснений 14.05.2013 року. ОСОБА_3 вказує, що користувалась грошовими коштами 27 місяців та за період з 28.03.2011 року по 28.08.2012 року сплатила в користь ОСОБА_1 кошти в сумі 59680 гривень. Вказує, що нею зайво сплачено кошти на загальну суму 4054,22 гривень. ОСОБА_3 вказує, що повністю виконала взяті на себе зобов'язання за договором позики, тому прохає визнати зобов'язання за договором позики від 28.02.2011 року виконаними повністю.
Ухвалою суду 28.11.2014 року первісний та зустрічний позови об'єднані.
Позивач та її представник за первісним позовом в судовому засіданні позов підтримали повністю, прохають його задовольнити, зустрічний позов не визнали, рахують його безпідставним та прохають в його задоволенні відмовити.
Відповідач за первісним позовом та її представник первісний позов не визнали, рахують його безпідставним, зустрічний позов підтримали та прохають його задовольнити. ОСОБА_3 не заперечила факт отримання нею 28.02.2011 року від ОСОБА_1 позики в сумі 50000 гривень на строк до травня 2011 року. Вказала, що оговорюючи розмір відсотків за користування належними ОСОБА_1 коштами сторони дійшли згоди, що розмір таких відсотків буде становити 5% річних, а не 5% на місяць. Виходячи з наведеного, а також враховуючи ту обставину, що нею станом на травень 2013 року було сплачено позивачеві 59680 гривень, дана сума на її думку значно перевищує суму позики з врахуванням відсотків за користування грошовими коштами, у зв'язку з чим прохає у позові ОСОБА_1 відмовити з мотивів його безпідставності.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що первісний позов до задоволення не підлягає, зустрічний позов слід задоволити повністю.
Судом встановлено і дана обставина не оспорюється стронами, що 28 лютого 2011 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 50000 гривень в борг під зобов'язання повернення до кінця травня під 5% в строк, з зобов'язанням сплачувати проценти щомісячно.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Посилання позивачки на те, що відповідачка зобов'язувалася сплачувати 5 % місячних, а не річних не знайшло свого підтвердження. Текстом розписки, яка посвідчує наявність досягнутої угоди між сторонами дана обставина не підтверджується. У розписці вказано, що проценти мають сплачуватися щомісячно, але при цьому не вказано, що місячні проценти - це 5%.
З аналізу норм ст. ст. 1047, 1048 ЦК України вбачається, що без точного визначення умов від платності за договором позики, які мають встановлюватися сторонами відсутні підстави для їх стягнення.
Суд вважає, виходячи зі змісту розписки, показань сторін в судовому засіданні, обставин справи, що місячні проценти складають 5% річних.
З розписки відповідачки про сплату боргу вбачається , що станом на 28.08.2012 року остання сплатила 45000 гривень, з вересня по грудень 2012 року 6580 гривень, 14.05.2013 року 1000 доларів США, сплативши станом на 14 травня 2013 року 59680 гривень. Дана обставина сторонами не оспорюється. Строни також не оспорюють, що сплачені 14.05.2013 року 1000 доларів США складало 8100 гривень в еквіваленті національної грошової одиниці України.
Отже , виходячи зі змісту розписки обрахування розміру процентів за користування грошовими коштами, переданими у позику під 5% річних щомісячно становитиме у лютому 2011 року становитиме 50000 х 5 : 100 : 365 х 3 =20,54 грн.
Починаючи з 28 лютого 2011 року по 27 серпня 2012 року згідно показань позивачки, відповідач щомісячно сплачувала позивачу 2500 гривень. Показання з цього приводу знайшли своє підтвердження, як вбачається з розписки у вказаний період відповідач сплатила позивачу 45000 гривень, з розрахунку сплати щомісячно по 2500 гривень за 18 місяців сплачена сума становитиме саме 45000 гривень. Отже, погашення щомісячно боргу відповідачем та його залишок наступний: березень 2011 року 47500; квітень 2011 року - 47500 - 2500 = 45000; травень 2011 року - 4500 - 2500 = 42500; червень 2011року - 42500 - 2500 = 40000; липень 2011 року - 40000 - 2500 = 37500; серпень 2011 року - 37500 - 2500 = 35000; вересень 2011 року - 37500 - 2500 = 32500; жовтень 2011 року - 32500 - 2500 = 30000; листопад 2011 року - 30000 - 2500 = 27500; грудень 2011 року - 27500 - 2500 = 25000; січень 2012 року - 25000 - 2500 = 22500; лютий 2012 року - 22500 - 2500 = 20000; березень 2012 року - 20000 - 2500 = 17500; квітень 2012 року - 17500 - 2500 = 15000; травень 2012 року - 1500 - 2500 = 12500; червень 2012року - 2500 - 2500 = 10000; липень 2012 року - 10000 - 2500 = 7500; серпень 2012 року - 7500 - 2500 = 5000.
Таким чином, обрахування розміру процентів за користування грошовими коштами, переданими у позику під 5% річних щомісячно становитиме у період з 01 березня 2011 року до кінця серпня 2012 року: березень 2011 року - 50000 - 2500 = 47500 х 5 : 100: 365 х 31 =201,71 грн.; квітень 2011 року - 47500- 2500=45000 х5:100: 365 х30 =184,93 грн.; травень 2011 року - 4500 - 2500=42500 х 5:100: 365 х31 =180,48 грн.; червень 2011року - 42500 - 2500 = 40000 х 5: 100 : 365 х 30 =164,38 грн.; липень 2011 року - 40000- 2500=37500 х5:100: 365 х31 = 159,25 грн.; серпень 2011 року - 37500 - 2500=35000 х5:100: 365 х31 =148,63 грн.; вересень 2011 року - 37500- 2500=32500 х5:100: 365 х30 =133,56 грн.; жовтень 2011 року - 32500 - 2500 = 30000 х 5:100: 365 х31 =127,40 грн.; листопад 2011 року - 30000 - 2500 = 27500 х 5:100: 365 х 30 = 113,01 грн.; грудень 2011 року - 27500 - 2500 = 25000 х 5:100: 365 х 31 = 106,16 грн.; січень 2012 року - 25000 - 2500 = 22500 х 5:100: 365 х 31 = 99,54 грн.; лютий 2012 року - 22500 - 2500 = 20000 х 5:100: 365 х29 = 79,45 грн.; березень 2012 року - 20000 - 2500 = 17500 х 5: 100: 365 х 31 = 74,31 грн.; квітень 2012 року - 17500 - 2500 = 15000 х 5:100: 365 х 30 = 61,64 грн.; травень 2012 року - 1500 - 2500 = 12500 х 5:100: 365 х31 =53,08 грн.; червень 2012року - 12500 - 2500 = 10000 х 5:100: 365 х30 = 41,09 грн.; липень 2012 року - 10000 - 2500 = 7500 х 5:100: 365 х31 = 31,84 грн.; серпень 2012 року - 7500 - 2500 = 5000 х 5: 100 : 365 х 31 = 21,23 грн.
Отже, за вказаний період розмір процентів за користування кредитом склав 2002,23 грн. Загальна сума за зобов'язанням становить 52002,23 грн. Таким чином, станом на 01.09.2012 року відповідачем заборговано позивачу 5000 грн. за тілом кредиту та 2002,23 грн. за відсотками, а разом 7002,23 грн. Загальна сума боргу склала 7677,77 грн.
З розписки відповідачки про сплату боргу вбачається, що з вересня по грудень 2012 року ОСОБА_3 сплатила 6580 грн., 14.05.2013 року сплатила 1000 доларів США, а станом на 14 травня 2013 року сплачено 59680 грн., що свідчить про погашення заборгованості за кредитом та сплату відсотків за його користування.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченого суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Оскільки строк виконання договору сторонами було обумовлено до кінця травня 2011 року, починаючи з 01.06.2011 року, у позивача настає право на відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.
Індекс інфляції за 2011 рік складає: червень 2011 року - 100,4 %, липень 2011 року - 98,7 %, серпень 2011 року - 99,6 %, вересень 2011 року - 100,1 %, жовтень 2011 року - 100 %, листопад 2011 року - 100,1 %, грудень 2011 року - 100,2 %.
Індекс інфляції за 2012 рік складає: січень 2012 року - 100,2 %, лютий 2012 року-100,2 %, березень 2012 року - 100,3 %, квітень 2012 року - 100,0 %, травень 2012 року - 99,7 %, червень 2012 року - 99,7 %, липень 2012 року - 99,8 %, серпень 2012 року - 99,7 %, вересень 2012 року - 100,1 %, жовтень 2012 року - 100,0 %, листопад 2012 року - 100,1 %, грудень 2011 року - 100,2 %.
Індекс інфляції за 2013 рік складає: січень 2013 року - 100,2 %, лютий 2013 року-99,9 %, березень 2013 року - 100,0 %, квітень 2013 року - 100,0 %, травень 2013 року - 100,1 %, червень 2013 року - 100,0 %, липень 2013 року - 99,9 %, серпень 2013 року - 99,3 %, вересень 2013 року - 100,0 %.
Інфляційні витрати судом обраховано виходячи з наступного: червень 2011 року - 40000 х 0,4 : 100 - індекс інфляції за червень 2011 року = 160 грн.); вересень 2011 року - 32500 х 0,1 : 100 - індекс інфляції за вересень 2011 року = 32,50грн.); листопад 2011 року - 27500 х 0,1 : 100 - індекс інфляції за листопад 2011 року = 27,50 грн.); грудень 2011 року - 25000 х 0,2 : 100 - індекс інфляції за грудень 2011 року = 50 грн.); січень 2012 року - 22500 х 0,2 : 100 - індекс інфляції за січень 2012 року = 45 грн.); лютий 2012 року - 20000 х 0,2 : 100 - індекс інфляції за лютий 2012 року = 40 грн.); березень 2012 року - 17500 х 0,3 : 100 - індекс інфляції за березень 2012 року = 22,50 грн.).
Оскільки заборгованість ОСОБА_3 за відсотками та тілом кредиту станом на грудень 2012 року виконано, відповідачем здійснено часткове погашення боргу в сумі 6580 гривень, суд вважає, що з червня 2011 року у ОСОБА_3 настає обов'язок виконання зобов'язання, тому стягує інфляційні витрати.
Таким чином, інфляційні втрати складають 377,50 гривень.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Оскільки укладеним між сторонами договором позики врегульовано розмір відсотків - 5 %, тому вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення процентів за час користування позикою з урахуванням облікової ставки НБУ до задоволення не підлягають.
Таким чином, станом на 14 травня 2013 року ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 сплачено 59680 гривень, що свідчить про повне погашення заборгованості за кредитом та сплату відсотків за його користування, у зв'язку з чим зобов'язання вважаються виконаними в повному обсязі.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Судові витрати за участь адвоката в розгляді справи підлягають сплаті лише в тому разі, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Оскільки ОСОБА_3 не представлено доказів понесених судових витрат, квитанція про оплату послуг адвоката ОСОБА_4 відсутні, понесені судові витрати щодо оплати праці адвоката стороною не обраховано, суд вважає неможливим стягнення відповідних коштів у межах заявлених ОСОБА_3 позову.
Також, в силу ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 слід стягнути судовий збір в сумі 243,60 гривень.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 625, 1046 - 1051 ЦК України, суд -
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики відмовити.
Визнати зобов'язання за договором позики від 28.02.2011 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виконаними.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий:Є. О. Агеєва