Справа № 161/13963/14-ц
Провадження № 2/161/4145/14
11 грудня 2014 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
при секретарі - Стецюку Р.В.,
з участю представника відповідача - Мірчука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк України» про визнання недійсним кредитного договору, -
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до публічного акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк України» (далі - АТ «Укрексімбанк») про визнання недійсним кредитного договору.
Свій позов обґрунтовує тим, що 28.09.2007 року між ним та ВАТ «Державний експертно-імпортний банк України» був укладений кредитний договір №86707С28, згідно з умовами якого банк зобов'язався надати йому споживчий кредит в сумі 230000 Євро, а він зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути вказаний кредит, сплативши за його користування 7% річних.
Вказує, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. При цьому, згідно з п. 2 вказаної статті перед укладенням кредитного договору кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, па які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Аналогічні вимоги встановлені постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», пунктом 2.1 якої передбачено, що банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту тощо.
Крім того пунктом 3.1 вказаної постанови Національного банку України визначено, що банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке: значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку; перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо; перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, житія та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
А відповідно до ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
Проте, вказані вимоги нормативних документів відповідачем не булиналежним чином виконані при укладенні кредитного договору. Така інформація йому, як позичальнику, до укладення спірного договору не надавалась, примірник кредитного договору разом з додатками він отримав лише в день укладення кредитного договору та не мав змоги належним чином ознайомитись з його умовами.
Крім того, вважає, що умови кредитного договору є несправедливими, оскільки банком в договорі не зазначено жодної відповідальності в разі невиконання чи неналежного виконання ним умов договору, однак, на нього, як споживача фінансових послуг, покладено жорсткі умови відповідальності, навіть за незначні порушення.
Зазначає також, що умови договору щодо зміни (підвищення) відсоткової ставки також є несправедливими, оскільки відсоткова ставка може бути змінена фактично в будь-який час та за будь-яких умов, оскільки формулювання умов п. 2.5.3. в договорі дають банку право застосувати ці умови на власний розсуд, що на його переконання не відповідає принципам добросовісності та справедливості, встановленим Цивільним кодексом України та Законом України «Про захист прав споживачів».
Таким чином вважає, що наведені умови кредитного договору з додатковими угодами є несправедливими, а тому підлягають визнанню недійсними.
В зв'язку з чим, просить визнати недійсним кредитний договір №86707С28 від 28.09.2007 року, укладений між ним та ВАТ «Державний експертно-імпортний банк України».
В судове засідання позивач не з'явився, проте подав суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.09.2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Державний експертно-імпортний банк України» був укладений кредитний договір №86707С28, згідно з умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику споживчий кредит в сумі 230000 Євро, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути вказаний кредит, сплативши за його користування 7% річних (а.с. 11-15)
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін та. крім того, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Положеннями статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Крім того, з п. 6.1. кредитного договору вбачається, що позичальник володіє інформацією та погоджується з тим, що укладення цього договору, договорів, що забезпечують його зобов'язання за цим договором, договорів страхування тощо може потягнути за собою необхідність здійснення платежів на користь третіх осіб у розмірах встановлених чинним законодавством України та/або такими третіми особами. Позичальник підтверджує, що його попереджено про валютні ризики, які він може понести у разі отримання кредитних коштів та надано інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти (а.с. 14-зворот).
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч.1, ч. 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Однак, дослідивши укладений сторонами кредитний договір, обсяг та зміст прав і обов'язків сторін, які передбачені зазначеним договором та умовами надання кредиту, які є частиною договору, вбачається, що при його підписанні позивач погодився з ними та не заперечував проти надання кредиту.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що умови договору не суперечать принципу добросовісності і його наслідком не є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача, в той же час неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від відповідальності боржника.
У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
Проте, позивач всупереч ст. 60 ЦПК України не представив суду доказів та не довів наявності інших порушень при видачі відповідачем кредитних коштів та укладенні договору з порушенням вимог чинного законодавства.
Таким чином, проаналізувавши зібрані та досліджені по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають через їх безпідставність.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 209, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст. 203, 215, 526, 598, 599, 610, 632, 638 ЦК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк України» про визнання недійсним кредитного договору - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Луцького міськрайонного суду Р.М. Кихтюк