Справа № 822/4706/14
Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І. С.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
05 лютого 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Боровицького О. А. Совгири Д. І.
за участю секретаря судового засідання: Майданюк Я.Л.
представника позивача - Костюковича Д. К.,
представника відповідача - Рисюка П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,
В листопаді 2014 року державне підприємство «Довжоцький спиртовий завод» звернулося до суду з адміністративним позовом до Кам'янець - Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача форми В1 №0004331501 від 08 серпня 2014 року та В4 №0004341501 від 08 серпня 2014 року.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення відповідача форми В1 №0004331501 від 08 серпня 2014 року та В4 №0004341501 від 08 серпня 2014 року.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.
Як слідує з матеріалів справи, посадовими особами Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ДП "Довжоцький спиртовий завод", код ЄДРПОУ 23841854, бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт №927/22-09-15-01/23841854 від 24.07.2014 року.
В ході проведення перевірки відповідачем виявлені та відображені в акті порушення позивачем пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого останнім завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2014 року в сумі 620 178 грн., та порушення підпункту «а» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за квітень 2014 року на суму 1 290 226 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004331501 від 08.08.2014 року, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань) з податку на додану вартість у розмірі 488642 грн., за квітень 2014 року і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 310089 грн., та податкове повідомлення-рішення №0004341501 від 08.08.2014 року, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1290226 грн.
Позивач не погодився із вказаними рішеннями та оскаржив їх до суду.
Задовольняючи позов ДП "Довжоцький спиртовий завод", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а тому прийняті на їх підставі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як слідує з матеріалів справи, позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2014 року, в якій у рядку 19 відображене від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту - 913 177 грн., та у рядку 23.1 відображено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яку сформовано в межах залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованих за попередні звітні (податкові) періоди, зокрема березня 2014 року - 907 669 грн.
Також з матеріалів справи вбачається, що 31 січня 2006 року між державним підприємством "Довжоцький спиртовий завод" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-промисловою компанією "Укрхімекспорт" (замовник) укладено договір переробки давальницької сировини № 111-075-НJ06, згідно якого замовник передає виконавцю давальницьку сировину-мелясу, а також необхідні матеріали для випуску дріжджів хлібопекарських пресованих спиртових, а виконавець із отриманої давальницької сировини виконує роботи по переробці меляси і випуску дріжджів хлібопекарських пресованих спиртових.
Давальницька сировина зберігається за договором зберігання № 212-040-НJ06 від 31.12.2005 року.
Також між державним підприємством "Довжоцький спиртовий завод" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-промисловою компанією "Укрхімекспорт" (постачальник) укладено договори поставки меляси бурякової зокрема № 129-389-NР13 від 29 листопада 2013 року, та № 129-137-NР14 від 11 березня 2014 року згідно яких постачальник передає, а покупець приймає мелясу бурякову та оплачує її вартість в обумовлені договором строки за встановленою ціною.
Також судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснює виробництво спирту та дріжджів відповідно до Регламенту на виробництво мелясно-спиртової бражки і пресованих хлібопекарських дріжджів ВТР 238418545-2007, розробленого УкрНДІспиртбіопрод 24 квітня 2007 року.
Регламент є нормативним документом для позивача і містить параметри для кожної ділянки технологічного процесу, та передбачає виробництво спиртової бражки із власної, покупної сировини та хлібопекарських дріжджів пресованих із давальницької сировини.
Регламентом прямо встановлено, що при відсутності попиту на дріжджі або за наявності дефектної меляси, відсутності давальницької сировини тощо, завод може працювати виробляючи тільки один продукт - спиртову бражку.
Розділом 5 Регламенту "Технологічна схема" передбачено, що для виробництва спирту використовують власну, покупну мелясу, а для вирощування біомаси дріжджів - давальницьку мелясу. Покупну і давальницьку меляси транспортують, приймають на зберігання та обліковують (по масі) окремо. Зберігання як покупної так і давальницької меляс відбувається разом в одних ємностях. Подальше виписування покупної та давальницької меляс на виробництво здійснюється окремо і змішують їх після зважування, в процесі підготовки меляси до виробництва.
Слід зауважити, що під час проведення перевірки відповідачем безпосередньо не проводилась перевірка дотримання позивачем технологічного процесу виробництва. Також, всі первинні документи, що підтверджують господарські операції підприємства з отримання давальницької меляси, її подальшої переробки в дріжджі та передачу замовнику є предметом перевірки, якою не встановлено порушень порядку бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій при виробництві продукції та її реалізації і передачі.
Таким чином, виходячи з викладеного, є необґрунтованим штучне розрахункове виділення при проведенні перевірки певної кількості дріжджів як таких, що має належати позивачу в процесі їх виготовлення, оскільки виробництво дріжджів проводиться за регламентом тільки із давальницької сировини, яка не належить позивачу і взагалі регламентом не передбачено виробництво дріжджів із власної меляси.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що висновки відповідача про неможливість підтвердження виробництва дріжджів саме із давальницької сировини суперечать регламенту на виробництво мелясно-спиртової бражки і пресованих хлібопекарських дріжджів.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що технологічний процес не був предметом перевірки і не належить до компетенції податкового органу.
Стосовно доводів відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту в квітні 2014 року за податковими накладними № 2 від 01.04.2014 року (сума ПДВ - 450 000 грн.), №76 від 16.04.2014 року (сума ПДВ - 612 500 грн.), №116 від 30.04.2014 року (сума ПДВ - 204 166, 67 коп.), колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 201.1 ст.201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У пункті 201.10 ст. 201 ПК України зазначається, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно підпункту «а» пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій в тому числі з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Отже, стаття 198 Податкового кодексу України встановлює право платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту в зв'язку із настанням дати певної події, що відбулася раніше, а не обов'язок платника податку на віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту в зв'язку із настанням дати певної події, що відбулася раніше, на відміну від дати виникнення податкових зобов'язань згідно статті 187 Податкового кодексу України.
Враховуючи, що позивач отримав податкові накладні № 2 від 01.04.2014 року (сума ПДВ - 450 000 грн.), №76 від 16.04.2014 року (сума ПДВ - 612 500 грн.), №116 від 30.04.2014 року (сума ПДВ - 204 166, 67 коп.) в квітні 2014 року, формування податкового кредиту за вказаними податковими накладними у квітні 2014 року останнім здійснене правомірно.
Відповідно до статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Однак, відповідач, на підтвердження своїх доводів, не надав жодних доказів відсутності факту реєстрації податкових накладних, порушення порядку заповнення податкової накладної чи відмови продавця товарів/послуг надати податкові накладні.
В акті перевірки також зазначено, що згаданий договір зберігання № 212-040-НJ06 від 31.12.2005 року укладений без наміру створення правомірного юридичного результату і фактично приховує реальну господарську діяльність підприємства стосовно купівлі меляси для виробництва спирту та дріжджів.
Зазначені доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року, встановлено правомірність договору зберігання № 212-040-НJ06 від 31.12.2005 року, укладеного позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-промисловою компанією "Укрхімекспорт".
Відповідно частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Разом з цим, відповідач не довів суду тієї обставини, яким чином договір зберігання № 212-040-НJ06 від 31.12.2005 року впливає на розмір податкового кредиту позивача, оскільки податкові накладні № 4 від 03.03.2014 року, № 52 від 14.03.2014 року, № 78 від 21.03.2014 року, отримані позивачем в зв'язку із закупкою та постачанням меляси від ТОВ ТПК "Укрхімекспорт".
Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права та прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 10 лютого 2015 року .
Головуючий Граб Л.С.
Судді Боровицький О. А.
Совгира Д. І.