Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" лютого 2015 р.Справа № 922/1988/14
Господарський суд Харківської області у складі:
головуючий суддя Присяжнюк О.О.
судді: Денисюк Т.С. , Лаврова Л.С.
при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Техноресурс"
до Товариства з обмеженою відповдіальністю "Науково-виробнича компанія "Укр-Ленд", м. Харків
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - Орлова А.О.,дов.№ б/н від 28.01.2015р.
Публічне акціонерне товариство "Техноресурс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укр-Ленд", в якій просить суд стягнути з відповідача 233 941,20грн., посилаючись на укладення між сторонами договору поставки №Т17/12 від 30.10.2012року , відповідно до якого відповідач передав позивачеві товар - насос свердловинний штанговий НВ1Б 32-14-6-2-3 під З0 ОМ-73 ТУ У 29.1-14331730-001:2007,згідно специфікації, вказаний насос був переданий позивачу на підставі видаткової накладної №66 від 27.12.2012року, в свою чергу позивачем було оплачено вищевказаний насос в повному обсязі згідно платіжних доручень №190 від 01.11.2012року,№193 від 07.11.2012року, №276 від 29.11.2012року.
Як вказує позивач у позовній заяві 11.02.2014 р., згідно службової записки від 12.03.2014року головного інженера ПрАТ «Техноресурс» Подібка І.В. та за даними, вказаними в паспорті свердловини, насос НВ1Б 14-6-2-3 був спущений в свердловину № 5 Володимирівського ГКР. З 12.02.2014 по 21.02.2014 року насос працював в нормальному режимі, з довжиною ходу плунжера - 2 м. кількість подвійних ходів CK - 6 раз/хв. 21.02.2014 року подача рідини з свердловини припинилась.
Листом від 13.03.2014 вих. № 28 позивач повідомив відповідача про спуск в свердловину вказаного нового насосу та його підняття, у зв'язку з тим, що насос перестав працювати, та запропонувало постачальнику направити свого уповноваженого представника для складання акту про виявлені недоліки. Проте, представник TOB «НВК «УКР-ТЕНД» так і не з'явився, відповіді постачальник не надав.
Листом від 31.03.2014 року вих. № 45 позивач направив на адресу відповідача претензію №1 в якій пропонував в добровільному порядку відшкодувати ПрАТ «Техноресурс» 217 380 грн .збитків завданих витратами на придбання нового насоса та на організацію проведення заміни насоса придбаного у TOB «НВК «УКР-ЛЕНД», та сплатити неустойку в розмірі 5% від ціни нього Договору, що становить 16 561,20 грн., проте відповідач не задовольнив вимоги позивача в добровільному порядку, у зв'язку із вищевикладеними обставинами позивач звернувся до господарського суду за відновленням свого порушеного права.
Ухвалою господарського суду від 22.05.2014року порушено провадження у справі №922/1988/14, розгляд справи призначено на 24.06.2014року.
Представник позивача в судовому засіданні 24.06.2014року підтримує заявлені у повному обсязі, через канцелярію господарського суду (вх.№21032 від 23.06.2014року ) надав заяву про уточнення позовних вимог, в яких уточнив правову природу заявленої до стягнення суми , яка складається з 217 380,0 грн. збитків та неустойки в розмірі 5% в сумі 16 561,20грн., вказані уточнення долучені до матеріалів справи на підставі ст.22 ГПК України .
Представник відповідача в судовому засіданні 24.06.2014року заперечує проти заявлених позовних вимог, через канцелярію господарського суду (вх.№21634 від 24.06.2014року) надав відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач не відповідає за негативні наслідки, які настали в результаті недотримання самим позивач правил і вимог технічного паспорту , що призвело до виходу насосу з ладу , також у відзиві відповідач наголошує на те, що вказаний насос було введено в експлуатацію 12.02.2014року , тобто після закінчення 1 року з дня виготовлення насосу , проте для збереження гарантії за договором , насос мав бути переконсервованим , у іншому випадку гарантії надані відповідачем припиняється.
Ухвалою господарського суду від 24.06.2014року судом заяву представника відповідача про продовження строку розгляду спору по справі №922/1988/14 задоволено. Продовжено строк розгляду спору по справі № 922/1988/14 до 05.08.2014року.Клопотання відповідача про витребування доказів задоволено. Розгляд справи відкладено до 24.07.2014року.
В судовому засіданні 24.07.2014року оголошено перерву до 29.07.2014року , з метою надання сторонами доказів в підтвердження заявлених вимог та заперечень.
В судовому засіданні 29.07.2014 року представник позивача звернувся з клопотанням щодо призначення у справі №922/1988/14, судової експертизи(вх.№26166), з метою встановлення причин обриву штока плунжера насоса НВ1Б32-14-6-2-3 під ЗО ОМ-73 у зв'язку із чим позивач надав перелік орієнтованих питань на вирішення судового експерта .
Ухвалою господарського суду від 29.07.2014року у справі №922/1988/14, задоволено клопотання представника позивача про призначення по справі судово - інженерно-технічної експертизи. Матеріали справи направлено до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса.
30.09.2014року на адресу суду надійшло клопотання експерта (вх.№2583)про надання додаткових вихідних даних, необхідних для проведення судової електротехнічної експертизи№9236, разом із матеріалами справи №1988/14.
Ухвалою господарського суду від 06.10.2014року по справі№922/1988/14 задоволено клопотання експерта (вх.№2583)про надання додаткових вихідних даних, необхідних для проведення судової електротехнічної експертизи№9236.
29.12.2014року на адресу господарського суду, через відділ канцелярії надійшло висновок судової комплексної комісійної інженерно-технічної та металознавчої екпертизи№9236/12068 за господарською справою №922/1988/14 від ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса .
На підставі Розпорядження голови господарського суду від 13.01.2015року для розгляду справи №922/1988/14, призначено колегію у складі суддів :Головуючий суддя Присяжнюк О.О., судді :Дзюба О.А., Денисюк Т.С.
Ухвалою господарського суду від 13.01.2015року поновлено провадження у справі №922/1988/14, розгляд справи призначено на 05.02.2015року.
На підставі розпорядження заступника голови господарського суду від 05.02.15, у зв'язку із відпусткою судді Дзюби О.А., для розгляду справи №922/1988/14, призначено колегію у складі суддів :головуючий суддя: Присяжнюк О.О., судді Денисюк Т.С., Лаврова Л.С.
Представник позивача в судове засідання 05.02.2015року не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні 05.02.2015 року проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, надав письмові пояснення, в яких, зокрема, вказує на те, що висновок судової комплексної комісійної інженерно-технічної та металознавчої експертизи №9236/12068 підтвердив факт порушення позивачем правил і вимог технічного паспорту, Інструкції з експлуатації обладнання, що виражається у непроведенні переконсервації насосу, а тому гарантії, надані відповідачем на проданий насос, при недотриманні технічних правил самим позивачем, не розповсюджуються.
Враховуючи те, що нормист.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні в матеріалах справи документи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
30.10.2012 року між ПрАТ «Техноресурс» та ТОВ «НВК «Укр-Ленд» було укладено Договір поставки №Т72/12. Відповідно до п.1.1. даного Договору Покупець (позивач) доручає, а Постачальник (відповідач) бере на себе обов'язки щодо постачання обладнання відповідно до специфікацій, що додаються до Договору і є його невід'ємною частиною. А покупець зобов'язується оплатити і прийняти обладнання згідно з умовами даного Договору (п.4.2. Договору).
Як свідчать матеріали справи, на виконання вказаних положень сторонами були у повному обсязі виконані свої зобов'язання: відповідач передав позивачу насос свердловинний штанговий НВ1Б 32-14-6-2-3 під ЗО ОМ-73 ТУ У 29.1-14331730-001:2007 згідно видаткової накладної №66 від 27.12.2012 року, а позивач оплатив насос, що підтверджується платіжними дорученнями від 01.11.2012 року №190, від 07.11.2012 року №193, від 29.11.2012 року №276.
Пунктом 5.1. Договору визначено, що якість обладнання, що продається, має відповідати вимогам діючих нормативних актів України (ГОСТам, ТУ, ДСТУ), вимогам нормативно-технічної і конструкторської документації підприємства Постачальника (Виробника). Якість обладнання повинна бути підтверджена паспортом (сертифікатом якості, сертифікатом відповідності).
Крім того, пунктом 5.4. договору сторони передбачили гарантійний строк товару - на обладнання, що поставляється за цим договором, та всі його приналежності встановлюється гарантія протягом 12 (дванадцяти) місяців з дня введення обладнання в експлуатацію, або 18 (вісімнадцяти) місяців з дня продажу за умови дотримання Покупцем вимог інструкції з експлуатації (паспорту) обладнання.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на службову записку від 12.03.2014 року головного інженера ПрАТ «Техноресурс» Подібка І.В. згідно якої насос НВ1Б 32-14-6-2-3 було спущено до свердловини №5 Володимирівського ГКР, з 12.02.2014 року по 21.02.2014 року насос працював у нормальному режимі, з довжиною ходу плунжера - 2м, кількість подвійних ходів СК - 6 раз/хв.. 21.02.2014 року подача рідини з свердловини припинилась. Крім того, комісія у складі начальника ЦВНГ ПрАТ «Техноресурс» Чумак А.В., старшого майстра КРС ТОВ «Бурінтехсервіс» Паламаренка А.В., бурильника КРС ТОВ «Бурінтехсервіс» Шестерікова В.І. після підняття насосу із свердловини прийшла до висновку, що причина припинення подачі насосом пластового флюїду на поверхню є обрив головки штока плунжера, що підтверджує неякісне виготовлення головки штока плунжера насоса, про що викладено в Акті від 10.03.2014 року. Також, у позовній заяві позивач зазначає, що 13.03.2014 року листом №28 було повідомлено відповідача про вихід насосу із ладу та запропоновано направити свого уповноваженого представника для складання акту про виявлені недоліки. Однак, представник відповідача не з'явився та відповіді постачальник не надав. З огляду на це, позивач надіслав відповідачу претензію, в якій пропонував у добровільному порядку відшкодувати йому 217380,00 грн. збитків, що складається з:
- 102600,00 грн. - комплекс робіт по підняттю насоса НВ1Б32-14-6-2-3, що підтверджується актом виконаних робіт №3 від 18.03.2014 року та платіжних доручень від 19.03.2014 року №121, від 20.03.2014 року №129);
- 14880,00 грн. - вартість нового придбаного насосу НВ1Б 27-14-6-2-2;
- 99900,00 грн. - комплекс робіт по спуску нового насоса НВ1Б 27-14-6-2-2, що підтверджується актом виконаних робіт №4 від 24.03.2014 року та платіжним дорученням від 04.04.2014 року
та сплатити неустойку за поставку неякісного обладнання в розмірі 5% від ціни цього Договору, що становить 16561,20 грн. А разом до сплати - 233941,20 грн. У зв'язку з тим, що відповідач відмовився добровільно сплатити вказану суму, позивач звернувся до суду.
В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на те,що для типу насосу НВ1Б 32-14-6-2-3 розроблено технічні умови «Насоси свердловинні штангові та опори замкові до них» 29.1-14331730-001:2007, затверджені Держспоживстандартом України 2008 року.
Пунктом 5.6. технічних умов передбачено, що насоси та опори з вичерпаним терміном консервації (за паспортом) повинні піддаватися переконсервації.
Аналогічні вимоги закріплені і в п.3.2.4 Інструкції з експлуатації свердловинних штангових насосів, копія якої міститься у матеріалах справи, та відповідно до якої зберігання насоса понад 12 місяців тягне за собою переконсервацію даного насоса.
Пунктом 7.4. Технічних умов також передбачено, що гарантійний строк зберігання насосів і опор до них без переконсервації повинен бути не більше 12 місяців з моменту виготовлення.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме паспорту насосу НВ1Б 32-14-6-2-3 заводський номер 1878, даний насос було введено в експлуатацію 12.02.2014 року, тобто, після закінчення 1 року з дня виготовлення насоса. Таким чином, для збереження гарантії за Договором, насос мав бути переконсервованим, у іншому випадку гарантія, надана відповідачем, припиняється.
Водночас, позивачем до матеріалів справи на вимогу суду було долучено податкову накладну№5 від 24.03.2014 року до акту виконаних робіт №4 від 24.03.2014 року на загальну суму 99900,00 грн., на який позивач посилається як на доказ понесених ним збитків у зв'язку із проведенням комплексу робіт по спуску нового насоса НВ1Б 27-14-6-2-2. Однак, як свідчать матеріали справи, у первинних документах позивача, наданих до суду, зокрема у податковій накладній №5 від 24.03.2014 року та акту виконаних робіт №4 від 24.03.2014 року, відсутні будь-які посилання на насос НВ1Б 27-14-6-2-2.
Крім того, відповідач зазначав, що достеменно не встановлено, що стало причиною виходу насосу з ладу, а саме обриву головки плунжера.
Як встановлено матеріалами справи, 31.03.2014 року у відповідь на лист позивача від 13.03.2014 року, відповідач повідомив, що причину виходу насосу з ладу і можливі дефекти частин насосу НВ1Б 31-14-6-2-3 можна визначити тільки при повному розбиранні насоса в умовах підприємства відповідача. У зв'язку з чим, було запропоновано позивачу надіслати насос, складений ним дефектний акт і копію технічного паспорта, направити свого уповноваженого представника та провести дефектування насоса з комісійним визначенням причин виходу з ладу. Однак, згоди щодо даного питання сторонами досягнуто не було.
У зв'язку з тим, що на момент розгляду справи не було встановлено причини виходу насосу з ладу, ухвалою суду від 06.10.2014 року було призначено судово-інженерно-технічну експертизу.
На вирішення експерта було поставлено наступні питання:
1. Чи було проведено переконсервацію насоса НВ1Б 32-14-6-2-3 у відповідності до Інструкції з експлуатації «Скважинні штангові насоси» та Технічних умов 29.1-14331730-001:2007 «Насоси свердловинні штангові та опори замкові до них»?
2. Який характер та безпосередня причина виходу з ладу штока плунжера насоса НВ1Б 32-14-6-2-3 під ЗО ОМ-73?
Матеріали справи були направлені до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса.
29.12.2014 року до суду надійшов висновок судової комплексної комісійної інженерно-технічної та металознавчої експертизи №9236/12068 від ХНДІСЕ ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса, відповідно до якого експертами дані наступні відповіді на поставлені питання:
1. Проведення переконсервації насосу НВ1Б 32-14-6-2-3 заводський №1878 згідно вимог Інструкції з експлуатації «Скважинні штангові насоси» та Технічних умов 29.1-14331730-001:2007 «Насоси свердловинні штангові та опори замкові до них» не проводилося (у паспорті на насос свердловинний штанговий НВ1Б 32-14-6-2-3 заводський №1878 відсутня відмітка про переконсервацію, що суперечить вимогам п.4 Паспорту на насос свердловинний штанговий НВ1Б 32-14-6-2-3 заводський №1878, п.9.1 ГОСТ 9.014-78 та п.3.6.10. «Керівництва з експлуатації насосу свердловинного штангового»).
2. Руйнування штоку має пластичний характер та відбулось під дією навантаження осьового розтягнення, яке перевищило межу міцності матеріалу штока.
Причиною виходу з ладу штока плунжера насосу НВ1Б 32-14-6-2-3 заводський №1878 є його заклинення в середині насосу та подальша дія навантаження осьового розтягнення, яка перевищила межу міцності матеріалу штока і призвела до його обриву по різьбі нижче верхнього перевідника штока (головки штока) плунжера.
Крім того, експертний висновок містить відомості, що під час проведення експертизи було досліджено фрагмент матеріалу штока та встановлено, що його основу складає залізо. А вміст визначених домішок у складі матеріалу наданого на дослідження штоку не суперечить вимогам щодо хімічного складу сталі 45.
Таким чином, викладене свідчить про передачу відповідачем позивачу насосу, який відповідав якості, технічним умовам та ГОСТам.
Відповідно до ст. 679 ЦК України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту поставки відповідачем неякісного товару, а також те, що недоліки виникли до передання товару позивачу або з причин, які існували до цього моменту. Натомість, експертним висновком №№9236/12068 від 18.12.2014 року доведено, що самим позивачем не дотримано вимоги паспорту на насос свердловинний штанговий НВ1Б 32-14-6-2-3 заводський №1878, Інструкції з експлуатації насосу, вимог Технічних умов «Насоси свердловинні штангові та опори замкові до них» щодо проведення переконсервації насосу НВ1Б 32-14-6-2-3 заводський №1878.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитківу результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) та втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
З вищенаведеного вбачається, що відшкодування збитків має характер універсального засобу захисту цивільних прав, одночасно відшкодування збитків є мірою відповідальності. Як у випадку виконання договору, так і за зобов'язанням, що виникають унаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка заподіяла шкоду.
З огляду на викладене, суд зазначає, що за змістом статей 22, 623 ЦК України, статей 224, 225 ГК України для застосування такої відповідальності, як стягнення збитків у вигляді витрат, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), необхідними є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками та вини.
Разом з тим, відсутність хоча б одного із зазначених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.
Оцінюючи подані докази, в тому числі, експертний висновок №9236/12068 від 18.12.2014 року, суд вважає, що вони не доводять вину відповідача у поставці неякісного обладнання, а тому в даному випадку відсутній такий елемент цивільного правопорушення як причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками, які, як зазначає позивач, він поніс в результаті укладеного договору.
У роз'ясненні Вищого господарського суду України N 02-5/215 від 01.04.94 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" зазначається, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків (відшкодування шкоди), господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності, а саме наявність правил поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.
У зв'язку з тим, що судом не встановлено вини відповідача у поставці неякісного обладнання, а саме насосу НВ1Б 32-14-6-2-3, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 5% в сумі 16561,20 грн. згідно з п.6.5. Договору, є безпідставними.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.
Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування, це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено необґрунтованість позовних вимог, вони задоволенню не підлягають.
Між тим в матеріалах справи відсутні докази та судом не встановлено обставин, які б підтверджували, що відповідачем були порушені прийняті за укладеним з позивачем договором зобов'язання, що є підставою для застосування до нього такої міри відповідальності як відшкодування збитків.
В свою чергу позивачем не доведена суду протиправність поведінки відповідача, також між такою поведінкою відповідача і заявленими збитками відсутній прямий причинний зв'язок. Відтак, вказані обставини виключають можливість для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, що заявлені позивачем до стягнення.
Таким чином, за відсутності протиправної поведінки (факту порушення договору) з боку відповідача як основного елементу складу цивільного правопорушення, інші його елементи (вина, причинно-наслідковий зв'язок між порушенням і завданими збитками та, власне, самі збитки) також відсутні. А отже підстав для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності за договором у вигляді стягнення збитків та сплати неустойки немає.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд ,-
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Повне рішення складено 09.02.2015 р.
Головуючий суддя Суддя Суддя О.О. Присяжнюк Л.С. Лаврова Т.С. Денисюк