Справа: № 823/3409/14 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.
Іменем України
04 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Саприкіої І.В., Аліменка В.О., секретар судового засідання Самсонова М.М., за участю сторін: представник позивача Костенко В.В., представник відповідача Павленко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Рітейл Оіл» до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення - рішення, - В С Т А Н О В И В :
10.11.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Рітейл Оіл» (надалі - ТОВ «Рітейл Оіл») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005971502 від 29.07.2014 року, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 1 996 660,92 грн., в тому числі 1331107,28грн. основного платежу з податку на додану вартість та 665553,64 грн. фінансової санкції.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач, подавши декларацію з ПДВ № 9037465567 від 02.07.2014р., також подав скаргу про відмову контрагентів надати податкову накладну та платіжні документи, чим виконав вимоги ст. 201.10 Податкового кодексу України, внаслідок чого висновки камеральної перевірки є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.12.2014р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0005971502 від 29.07.2014.
Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, зазначив, що TOB «Рітейл Оіл», подавши додаток 8 до декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року, виконав приписи абз. 13 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що дає право на включення сум податку до складу податкового кредиту по податковим накладним, які відмовляється надати продавець товарів/послуг або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.12.2014р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що TOB «Рітейл Оіл» включено до складу податкового кредиту в декларації від 02.07.2014 № 9037465567 за травень 2014 року податку на додану вартість в сумі 907497, 83 грн. на підставі податкової накладної від 31.05.14 р. № 261 (а.с. 19) та в сумі 415104, 37 грн. на підставі податкової накладної від 31.05.14р. № 321 (а.с. 18) від TOB «Барилит Плюс», код ЄДРПОУ 383661609.
Крім того, позивачем включено до складу податкового кредиту в декларації за травень 2014 року податок на додану вартість в сумі 5235,60 грн. на підставі податкової накладної від 26.05.14р. № 623 (а.с. 17) та в сумі 3269,48 грн. на підставі податкової накладної від 16.05.14р. № 389 (а.с. 16) від TOB «Київ Ліквід Петролеум», код ЄДРПОУ 38544588.
Також, позивач 02.07.2014 р. разом з вказаною податковою декларацією подав заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушенням порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (додаток № 8) зі скаргою щодо контрагентів TOB «Барилит Плюс» та TOB «Київ Ліквід Петролеум». (а.с. 15), і додав завірені копії податкових накладних контрагентів продавців - TOB «Барилит Плюс» та TOB «Київ Ліквід Петролеум», на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.
14.07.2014 р. відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 1674/23-01-15-02/37106114 від 14.07.2014 р. Згідно висновків акту позивачем порушено пункт 201.10статті 201, пункт 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено суму податкових зобов'язань, заявлених в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року, на суму 1 331107,28 грн. та відповідальність платника, передбачену пунктом 123.1 статті 123 глави 11 розділу II Податкового кодексу України, внаслідок чого збільшується сума податку, що підлягає сплаті до загального/спеціального фонду державного бюджету в розмірі 1 331107,28 грн.
На підставі вказаного акту відповідачем 29.07.2014 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005971502, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 1996660,92 грн., в тому числі 1331107,28 грн. основного платежу з податку на додану вартість та 665 553,64 грн. фінансової санкції.
Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право, крім іншого, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.
Згідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Згідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Згідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав вимоги п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки 02.07.2014 р. разом з податковою декларацією № 9037465567 від 02.07.2014 подав заяву (додаток № 8) про відмову постачальника надати податкову накладну (порушенням порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) разом зі скаргою на контрагентів TOB «Барилит Плюс» та TOB «Київ Ліквід Петролеум» і додав завірені копії податкових накладних контрагентів продавців - TOB «Барилит Плюс» та TOB «Київ Ліквід Петролеум», на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Отже, доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.
Повний текст ухвали виготовлено 09.02.2015р.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 р., залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Рітейл Оіл» до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення - рішення, залишити без змін.
Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
І.В. Саприкіна
В.О. Аліменко
.
Головуючий суддя Карпушова О.В.
Судді: Саприкіна І.В.
Аліменко В.О.