Справа: № 826/9545/14 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.
Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
04 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Старової Н.Е.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,
при секретарі: Молодець К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного Управління Державної казначейської служби України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, Головного Управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, Головного Управління Державної казначейської служби України про визнання протиправними дії УПФ України в Шевченківському районі м. Києва щодо відмови повернути безпідставно сплачений збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 8 822,41 грн; та зобов'язання ГУДКС України у м. Києві повернути безпідставно сплачений збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості (з урахуванням уточнених позовних вимог).
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2014 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, ГУ Державної казначейської служби України в м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
У судове засідання представник апелянта не з'явився, що не заважає розгляду справи за його відсутності.
Позивач заперечила проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просила залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились до судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Компанія з управління активами "ВАЛПРИМ" та позивачем 25.10.2013 року укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстровано в реєстрі за №3750 (а.с.9-12).
Перед укладенням вищезазначеного договору позивач сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу майна у розмірі 1% від вартості придбаного нею житла, а саме: 8 822,41 грн., що підтверджується квитанцією №ПН810 від 25.10.2013 року (а.с.7).
25.10.2013 року позивач зареєструвала право власності на належну квартиру та одержала витяг про державну реєстрацію права власності №11606436, номер запису про право власності - 3069787 (а.с.8).
02.06.2014 року позивач звернулася до УПФ України в Шевченківському районі міста Києва щодо повернення сплаченого нею збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 8 822,41 грн., надавши відповідний перелік документів, які підтверджують факт придбання нею квартири, реєстрацію права власності на нерухоме майно, сплату збору.
Відповідачем листом №9967/03 від 18.06.2014 року було відмовлено позивачу у поверненні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, посилаючись на відсутність підтвердження того, що житло придбане позивачем вперше. Також повідомлено, що право громадянина на придбання нерухомого майна без сплати відповідного збору може бути визнано в судовому порядку, і після відповідного судового рішення питання повернення суми збору буде розглянуто.
Відповідно до п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР - платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ, організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетом і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадяни, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають його вперше.
Таким чином, із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки: громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла, та громадяни, які придбавають житло вперше.
Відповідно пункту 15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою КМ України від 03.11.1998 року №1740, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Відповідно, позивач вимушена була сплатити вказаний збір для реєстрації права власності на нерухоме майно - квартиру.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, так як і не існує єдиної бази, за допомогою якої можна визначити первинне придбання нерухомого майна особою, а також не існує органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла.
Вірно вказує суд першої інстанції і те, що, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, держава зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному ж випадку - всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Приписами ч.2 ст.72 КАС України встановлено, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А тому, за відсутності на даний час відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше, органи Пенсійного фонду України зобов'язані доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
В зв'язку з тим, що орган Пенсійного фонду як суб'єкт владних повноважень не зміг у встановленому порядку довести правомірність своїх дій, відповідно, позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови повернення безпідставно сплаченого збору правомірно задоволені.
В той же час, ч.2 ст.45 БК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Органи стягнення, у відповідності до п.39 ст.2 БК України - органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, - органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, уповноважені здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), інших надходжень бюджету. Постановою КМУ "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету" від 16 лютого 2011 року №106, Пенсійний фонд України зазначено в переліку органів, що контролюють справляння надходжень бюджету при купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 року №43, органи Державного казначейства України у процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету та здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів визначено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року №226.
Відповідно до пп.7 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №460/2011, казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Водночас п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ від 03.08.2011 №845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
Аналізуючи вищевказані приписи, колегія суддів приходить до висновку, що повернення коштів повинно бути здійснено з дотриманням ряду умов, визначених чинним законодавством, а в даному випадку, за поданням органу Пенсійного фонду.
Тобто, такі дії здійснюються за поданням органу ПФ України, що є його виключною компетенцією як суб'єкта владних повноважень, і суд не вправі підміняти його, стягуючи з ГУ ДКС надмірно сплачений збір.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, щодо обгрунтованості доводів апеляційної скарги в частині порушення норм законодавства при задоволенні вимог про зобов'язання ГУДКС України у м. Києві повернути безпідставно сплачений збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості.
Приписами ч.1 ст. 195 КАС України, серед іншого встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в порушення вимог ч.2 ст.72 КАС України, не надав належні докази та не зміг повністю обгрунтувати правомірність усіх вимог апеляційної скарги, тому колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість доводів апеляційної скарги в частині, що було доведено апелянтом у встановленому порядку, та досліджено колегією суддів під час апеляційного розгляду.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана постанова частково прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому постанова суду від 27.08.2014 року підлягає скасуванню в частині, з ухваленням нового рішення, яким адміністративний позов слід залишити без задоволення в частині вимог.
Керуючись ст.ст.41, 159, 160, 195, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного Управління Державної казначейської служби України у м. Києві задовольнити частково, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2014 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Головного Управління Державної казначейської служби України в м. Києві повернути ОСОБА_2 безпідставно сплачений збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 8 822,41 грн.
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2014 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Чаку Є.В.