04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"03" лютого 2015 р. Справа№ 910/12447/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Самсіна Р.І.
Шаптали Є.Ю.
секретар судового засідання Котовський С.О.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Боса І.В. - за посвідченням;
від позивача: Мішин Ю.С. - за належним чином оформленою довіреністю;
Подгорна А.І. - керівник;
від відповідача: Довганич О.В. - за належним чином оформленою довіреністю.
розглянувши апеляційну скаргу Прокуратури Печерського району міста Києва
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 року
у справі № 910/12447/14 (суддя Нечай О.В.)
за позовом Комунального підприємства "Шкільне"
до відповідача Управління освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації
про стягнення боргу, що виник у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про надання послуг по організації харчування, в розмірі 1312455,04 грн.
Комунальне підприємство "Шкільне" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення боргу, що виник у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про надання послуг по організації харчування, в розмірі 1312455,04 грн. (відповідно заяві про зменшення розміру позовних вимог від 03.09.2014 року та заяві про відмову від стягнення та нарахування штрафних санкцій від 03.09.2014 року).
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.09.2014 року у справі № 910/12447/14 (суддя Нечай О.В.) заяву Комунального підприємства "Шкільне" про відмову від позову в частині стягнення з Управління освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації задоволено, провадження у справі № 910/12447/14 в частині стягнення з Управління освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на користь Комунального підприємства "Шкільне" 3% річних та індексу інфляції припинено. В іншій частині позов задоволено, а саме стягнуто з Управління освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на користь Комунального підприємства "Шкільне" заборгованість в розмірі 1312455,04 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, Прокуратура Печерського району міста Києва звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 року по справі № 910/12447/14 в частині стягнення заборгованості з Управління освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації у розмірі 1312455,04 грн. та постановити нове рішення, яким позов Комунального підприємства "Шкільне" до Управління освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації в частині стягнення заборгованості у розмірі 1312455,04 грн. - задовольнити частково. Стягнути з Управління освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на користь Комунального підприємства "Шкільне" заборгованість в розмірі 1146510,11 грн. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2014 року у справі № 910/12447/14 - залишити без змін.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване судове рішення в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1312455,04 грн. винесено за умови неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт у своїй скарзі зазначає про те, що визнаний сторонами розмір заборгованості є недостовірним та необґрунтованим, а також не узгоджується з іншими матеріалами справи, внаслідок чого суд першої інстанції неправомірно визнав його таким, що підлягає звільненню від доказування та задовольнив позов у цій частині без повного дослідження усіх обставин справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року апеляційну скаргу Прокуратури Печерського району міста Києва прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 09.12.2014 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року розгляд апеляційної скарги Прокуратури Печерського району міста Києва відкладено на 16.12.2014 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року колегією судів оголошено перерву до 24.12.2014 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 року розгляд апеляційної скарги Прокуратури Печерського району міста Києва відкладено на 20.01.2015 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів та оголошено перерву до 27.01.2015 року.
У судовому засіданні, що відбулось 27.01.2015 року оголошено перерву до 03.02.2015 року.
Позивач, згідно з поданим до апеляційного суду 04.12.2014 року запереченнями на апеляційну скаргу проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечив та просить суд в задоволені апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Прокуратура Печерського району міста Києва згідно з поданим до апеляційного суду 23.12.2014 року клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів просила суд приєднати до матеріалів справи акти виконаних робіт та платіжні доручення в підтвердження заборгованості саме в розмірі 1146510,11 грн.
Позивач, відповідно з поданим до апеляційного суду 14.01.2015 року додатковими запереченнями на апеляційну скаргу зазначає, що відповідно до договору №10/60 від 28.02.2013 року , а саме пункту 4.2 вказано, що до розрахунку додаються акти звірки розрахунків ті відповідно до 6.1.2 договору замовник зобов'язаний прийняти дані послуги згідно з актами звірки розрахунків.
Відповідачем, згідно з поданим до апеляційного суду 26.01.2015 року клопотанням про приєднання до матеріалів справи меморіальних ордерів, управлінням освіти Печерської районної в місті Києві державною адміністрацією відшкодовано позивачу заборгованість в розмірі 1146510,11 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.
27.02.2013 року між Комунальним підприємством "Шкільне" та Управлінням освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації було укладено Договір про закупівлю послуг за державні кошти № 10 (далі - Договір), відповідно до умов якого учасник зобов'язується у 2013 році надати послуги, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги 55.51.1 - послуги їдалень (послуги з надання харчування) (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору ціна цього Договору становить 6249325,80 грн. без ПДВ.
Згідно з п. 6.1 Договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.
Як зазначалось, позовні вимоги Комунального підприємства "Шкільне" полягають у стягненні боргу, що виник у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про надання послуг по організації харчування, в розмірі 1312455,04 грн. (відповідно заяві про зменшення розміру позовних вимог від 03.09.2014 року та заяві про відмову від стягнення та нарахування штрафних санкцій від 03.09.2014 року).
В обґрунтування заявлених позовних вимог Комунальне підприємство "Шкільне" посилається на те, що відповідачем не виконувались умови Договору належним чином в частині оплати наданих послуг, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 1494797,72 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що представником відповідача подано заяву про визнання заборгованості в розмірі 1312455,04 грн. та те, що позивач не заперечує проти даної заяви, враховуючи заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, у суду першої інстанції не виникло сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання сторонами.
Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками, викладеними у рішенні місцевого господарського суду, та вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та ішими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та обровільності їх визнання.
Постанова № 18 від 26.12.2011 року пленум Вищого господарського суду України у постанові "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу країни судами першої інстанції" роз'яснила, що визнання обставин учасниками судового процесу не є для господарського суду обов'язковим та остаточним. Суд може не прийняти такого визнання, якщо визнана обставина викликає сумнів у її достовірності, тобто у тому чи відповідає вона дійсності, оскільки не узгоджується з іншими обставинами, вже з'ясованими в тій же справі, або такими, що мають для останньої преюдиціальне значення чи сумнівною є добровільність визнання певних обставин, оскільки воно чинене даним учасником судового процесу під впливом помилки, обману або с погрози чи насильства, інших протиправних дій.
В силу ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України оцінка доказів повинна ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно п. 1.12 Постанови № 14 від 17.12.2013 року Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги ч. 1 ст. 4-7 та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Колегія суддів зазначає наступне, що визнана позивачем та відповідачем заборгованість згідно договору у розмірі саме 1312455,04 грн. є необгрунтованою, доказів наявності саме такої заборгованості у матеріалах справи недостатньо, розрахунки вказаної заборгованості належним чином не проводились.
Отже, визнаний сторонами розмір заборгованості не може бути визнаний достовірним та обґрунтованим. Такий розмір заборгованості не узгоджується з іншими матеріалами справи, внаслідок чого суд першої інстанції помилково визнав його таким, що підлягає звільненню від доказування та задовольнив позов у цій частині.
Належними доказами, які підтверджують виконання договору, наявність чи відсутність заборгованості, а також її розмір, є первинні документи, оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Акти виконаних робіт є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а відтак є підставою для проведення розрахунків за отриманий товар.
При цьому, господарським судом міста Києва не надано належної правової оцінки первинним документам про підтвердження надання послуг відповідачем згідно Договору.
Частиною 3 статті 5 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Аналогічні положення містяться у ст. 180 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
При перевірці апеляційним судом проведених прокуратурою розрахунків встановлено, що сума заборгованості Управління освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації перед Комунальним підприємством "Шкільне" становить 1146510,11 грн., з них згідно акту №2/т на суму 23868,03 грн., акту №07/1 на суму 25712,75 грн., акту №8 на суму 604875,94 грн., акту №11 на суму 492053,39 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем відповідно до меморіального ордеру №1 від 22.10.2014 року на суму 218146,00 грн., меморіального ордеру №165912713 від 12.12.2014 року на суму 92600,00 грн., меморіального ордеру №167062609 від 30.12.2014 року на суму 458000,00 грн. та банківської виписки за 23.01.2015 року на суму оплати 377764,11 грн. заборгованість відшкодовано в повному обсязі.
З огляду на таке, позовні вимоги Комунального підприємства "Шкільне" є обгрунтованими в частині стягнення з відповідача 1146510,11 грн. заборгованості, в іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи (п. 3).
З огляду на викладені вище обставини, з урахуванням положень п. 3 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2014 року у справі № 910/12447/14 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга Прокуратури Печерського району міста Києва підлягає задоволенню в позовному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Прокуратури Печерського району міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2014 року у справі № 910/12447/14 - задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2014 року у справі № 910/12447/14 - скасувати.
Прийняти нове рішення у справі, яким:
Позовні вимоги Комунального підприємства "Шкільне" - задовольнити частково.
Стягнути з Управління освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 24/7, ідентифікаційний код 37451545) на користь Комунального підприємства "Шкільне" (01042, м. Київ, вул. Миколи Раєвського, будинок 28, ідентифікаційний код 19130066) заборгованість в розмірі 1146510 (один мільйон сто сорок шість тисяч п'ятсот десять) грн. 11 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 22930 (двадцять дві тисячі дев'ятсот тридцять) грн. 11 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Управління освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 24/7, ідентифікаційний код 37451545) в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 11465 (одинадцять тисяч чотириста шістдесят п'ять) грн. 10 коп.
Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді Р.І. Самсін
Є.Ю. Шаптала