"02" лютого 2015 р. Справа № 922/3442/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.
при секретарі Цвірі Д.М.
за участю представників:
позивача - Маринушкіної Л.В.
відповідача - Тойка С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Промелектрозв'язок", м. Харків (вх. №3898 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 14.10.14 р. у справі № 922/3442/14
за позовом Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Промелектрозв"язок" м. Харків
про зобов"язання вчинити певні дії
Позивач, Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Промелектрозв'язок", в якій просив суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю фірму "Промелектрозв'язок" протягом 3-х місяців з моменту вступу в законну силу рішення суду забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1940 га по вулиці Аравійській, 22 у місті Харкові та зареєструвати зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.10.14 р. по справі 922/3442/14 (суддя В.О. Яризько ) позов задоволено.
Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Харківського області від 14.10.14 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити Харківській міській раді в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог відповідач зазначає про те, що рішення міської ради, на яке посилається позивач та суд в своєму рішенні, стосується договорів оренди землі, тоді як між сторонами у справі був укладений договір тимчасового користування земельною ділянкою. Відповідач вважає, що зміст укладеного договору № 2653 не відповідає положенням ст.ст. 14, 15 Закону України «Про оренду землі», оскільки вказаний договір не містить всіх істотних умов. Крім того, відповідач вказує на те, що в листі від 07.10.2013 повідомлялось про обов'язок реєстрації земельної ділянки, якою відповідач користується на підставі договору від 21.12.2001, тоді як договір щодо земельної ділянки по вул. Аравійській, 22 в м. Харкові був укладений сторонами 10.12.2001, в зв'язку з чим відповідач вважає вказану вимогу неправомірною.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 розгляд справи відкладено на 14.01.2015.
Відповідач надав додаткові пояснення по справі, в яких зокрема зазначив про відсутність порушення прав позивача, так як міська рада не здійснила будь-яких дій для правомірного вирішення спірного питання. Відповідач зазначає, що виходячи з положень ст. 67 Закону України «Про землеустрій», у відповідача не виникає обов'язок з фінансування робіт із землеустрою. На думку відповідача, Харківська міська рада має можливість самостійно здійснити замовлення на виготовлення технічної документації із землеустрою та на підставі отриманої нормативно-грошової оцінки земельної ділянки укласти з ТОВ «Промелектрозв'язок» договір оренди землі з дотриманням вимог Закону України «Про оренду землі».
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зокрема посилаючись на положення ст. 67 Закону України «Про землеустрій», зазначає, що Харківська міська рада, як орган місцевого самоврядування, позбавлена можливості за рахунок коштів місцевих бюджетів фінансувати роботи з землеустрою на окремі земельні ділянки, які знаходяться в користуванні інших осіб. Тому позивач вважає, що роботи повинні здійснюватись за рахунок землекористувачів.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 за клопотанням позивача продовжено строк розгляду апеляційної скарги по справі № 922/3442/14 на 15 днів, розгляд справи та відкладено на 02.02.2015.
30.01.2015 відповідач надав до суду для залучення до матеріалів справи копію укладеного ТОВ "Промелектрозв'язок" договору на виконання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.
Перевіривши в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги відповідача та викладені позивачем заперечення, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, 10.12.2001р. на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.10.2001 р. № 1799 між виконавчим комітетом Харківської міської ради (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Промелектрозв'язок" (відповідач) укладено договір на право тимчасового користування землею № 2653 (Договір), за умовами якого відповідач отримав в тимчасове користування земельну ділянку площею 0,1940 га, розташовану за адресою : м. Харків, вул. Аравійська, 22, строком до 16.12.2021 р. для експлуатації та обслуговування складських та допоміжних будівель і споруд.
Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013р. № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013р., і відповідно до пункту 1.1 цього рішення затверджено базову вартість 1 кв.м земель міста Харкова у сумі 291,18 грн. Пунктом 2 цього рішення визначено, що вказане рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013р. застосовується з 01.01.2014р.
Пунктами 2 та 3 рішення Харківської міської ради від 25.09.2013р. №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013р." встановлено, що плата за землю на підставі даних Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013р. вводиться в дію з 01.01.2014р. Зміна нормативної грошової оцінки земель є підставою для внесення змін до договору оренди землі. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові. Пунктом 5 зазначеного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.
Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013" встановлено (п. 2, п. 3), що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01.01.2014. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.
Згідно пункту 2.2 Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013р., затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області надає інформацію про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з чинним законодавством.
Відповідно до п. 4 вищевказаного рішення зобов'язано орендарів земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні на підставі договорів оренди, укладених протягом 1994-1998 років та 1999-2003 років, та які були передані у користування без проведення державної реєстрації цих земельних ділянок:
- укласти із розробниками документації із землеустрою договори на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) стосовно земельних ділянок, переданих їм у користування без проведення державної реєстрації таких земельних ділянок (без присвоєння їм кадастрового номеру);
- забезпечити складання та прийняття технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у строк, що не перевищує 2 календарних місяців з дня набрання чинності цим Рішенням;
- не пізніше 31.12.2013 року вчинити дії, спрямовані на подання складеної (розробленої) технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Управління Держземагентства у м. Харкові для здійснення Державним кадастровим реєстратором державної реєстрації (із присвоєнням кадастрового номеру) земельних ділянок, переданих у користування без проведення їх державної реєстрації (в тому числі, у разі, коли відомості про земельні ділянки, право користування на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель);
- повідомити Департамент земельних відносин Харківської міської ради про здійснення державної реєстрації відповідної земельної ділянки із зазначенням присвоєного кадастрового номеру та долученням копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який було видано на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки.
Пунктом 5 зазначеного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.
Рішенням Харківської міської ради від 29.12.2012 р. № 960/12 затверджено Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.
Відповідно до пункту 16.4 вказаного Порядку зміни до договору оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформляються додатковою угодою до договору оренди землі. Розмір орендної плати, передбачений договором оренди землі, підлягає перегляду у випадку, також зміни нормативної грошової оцінки землі.
Департаментом земельних відносин направлений лист - попередження від 07.10.2013 р. № 1690/0/225-13, в якому було повідомлено відповідача про необхідність:
- в строк до 01.12.2013 р. забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
- в строк не пізніше 31.12.2013 р. подати складену (розроблену) технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Управління Держземагенства у м. Харкові для здійснення реєстрації земельної ділянки із присвоєнням кадастрового номеру;
- в строк до 01.01.2014 р. повідомити Департамент земельних відносин Харківської міської ради про здійснення державної реєстрації земельної ділянки та надати копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на підтвердження державної реєстрації цієї земельної ділянки;
- в строк до 01.02.2014 р. привести розмір плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.
Оскільки відповідач не виконав вимоги щодо здійснення дій стосовно забезпечення виготовлення технічної документації із землеустрою, а також реєстрації земельної ділянки у встановлений строк, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду.
Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що договір на право тимчасового користування землею був укладений відповідно до норм чинного законодавства, які діяли на момент його укладення. Відповідач не є власником земельної ділянки та не є постійним землекористувачем, оскільки не відноситься до осіб, визначених статтею 92 Земельного кодексу України. Таким чином, суд вважав, що сплата відповідачем плати за землю у вигляді земельного податку не відповідає положенням діючого законодавства.
Застосувавши до даних правовідносин положення 79-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 10, 15, 20, 21, 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр", ст.ст. 22, 67 Закону України "Про землеустрій", а також зважаючи на рішення Харківської міської ради від 25.09.2013р. № 1269/13, яке є діючим та підлягає виконанню, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач зобов'язаний забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1940 га по вулиці Аравійській, 22 у місті Харкові та зареєструвати зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.
Проте, колегія суддів не може погодитись з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки судом не в повному обсязі досліджені матеріали справи, у тому числі умови укладеного між сторонами договору, а також не надано належної правової оцінки предмету позовних вимог та його відповідності положенням ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, якими визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач мотивував свій позов тим, що земельна ділянка по вул. Аравійській, 22 м. Харкова, яка знаходиться у користуванні ТОВ "Промелектрозв'язок" не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, хоча згідно ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим законом відомостей про об'єкти державного земельного кадастру є обов'язковим. Таким чином, позивач зазначив про те, що відсутність відомостей про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі унеможливлює, відповідно до чинного законодавства отримати Витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні відповідача та внести відповідні зміни в укладений між сторонами договір, з метою проведення його положень до вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та Податкового кодексу України. Позов обґрунтований положеннями ст.ст. 12, 79-1, 93 Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 30 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 5, 13, 15, 21 Закону України «Про оцінку земель», ст.ст. 10, 15, 20, 21 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр», ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Сторони не заперечують проти того, що земельна ділянка, яка використовується відповідачем, не внесена до Державного реєстру земель.
Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Згідно ст. 10 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки є об'єктами Державного земельного кадастру.
Положеннями ст. 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що нормативна грошова оцінка відноситься до відомостей про земельну ділянку, які включаються до Державного земельного кадастру.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
Згідно ст. 21 зазначеного закону відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні.
Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:
витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;
довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;
викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).
Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.
Положеннями ст. 22 Закону України "Про землеустрій" визначено, що однією із підстав здійснення землеустрою (виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі) є договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.
Відповідно до ст. 67 Закону України "Про землеустрій" фінансування робіт із землеустрою здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів юридичних осіб, громадян та інших джерел, не заборонених законом. На землях комунальної власності за рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються роботи із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних одиниць, складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань з використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, інвентаризації земель. Роботи із землеустрою можуть фінансуватися відповідно до укладених договорів за рахунок коштів громадян, юридичних осіб та інших джерел, не заборонених законом.
Позивач посилається на статтю 67 Закону України "Про землеустрій", як на підставу для обов'язку відповідача здійснити виготовлення документації із землеустрою (враховуючи оплату за виготовлення).
Проте вказана стаття лише зазначає, що роботи із землеустрою можуть фінансуватися відповідно до укладених договорів за рахунок коштів громадян, юридичних осіб та інших джерел, не заборонених законом. Власне, зазначена стаття обумовлює лише можливість фінансування юридичними особами робіт із землеустрою, проте ніяк не обов'язок фінансування відповідних робіт юридичними особами.
Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.
Згідно із ч. 1 ст.13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частина 2 ст.14 Цивільного кодексу України встановлює, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно із ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Слід зазначити, що жодна з норм чинного законодавства, на яку посилається позивач, не містить припису щодо покладення на відповідача обов'язку з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі.
Норми ст. 67 Закону України "Про землеустрій" вказують лише на можливість фінансування робіт із землеустрою суб'єктами господарювання.
В контексті ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право. В зв'язку з чим в даному випадку суд повинен установити, чи дійсно порушуються права орендодавця, в чому полягає таке порушення, а також в якій спосіб має відбуватись поновлення порушеного права позивача.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що суб'єктом права власності земельної ділянки за договором № 2653 є безпосередньо територіальна громада м. Харкова, яка реалізує дане право через орган місцевого самоврядування - Харківську міську раду.
Ст. 319 Цивільного кодексу України визначає, що власність зобов'язує.
Такі обставини, з урахуванням конституційних гарантій прав і свобод та загальних засад цивільного законодавства, унеможливлюють покладення саме на відповідача обов'язку з виготовлення технічної документації із землеустрою, які законодавством прямо не передбачені, оскільки відповідно до ст. 67 Закону України "Про землеустрій" фінансування робіт із землеустрою може здійснюватися у тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
З статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Слід зазначити, що захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Проте, заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1940 га по вулиці Аравійській, 22 у місті Харкові та зареєструвати зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі,, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2, цієї статті, визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії яка порушує право, відновлення становища яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності державної влади, органу влади автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що позивачем не доведено обставин, з якими закон пов'язує можливість примусового вчинення дій з виготовлення технічної документації із землеустрою та реєстрації земельної ділянки, а також відсутність механізму виконання такого рішення, колегія суддів, враховуючи положення ст. 16 ЦК України, дійшла висновку про те, що позивачем заявлено у позовній заяві спосіб захисту, не передбачений чинним законодавством.
Отже, апеляційний господарський суд, оцінивши викладені позивачем доводи в обґрунтування позовних вимог з урахуванням обставин справи та вимог чинного законодавства, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в зв'язку з невідповідністю предмету позову встановленим законом способам захисту порушеного права.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Промелектрозв'язок", м. Харків задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 14.10.14 р. у справі № 922/3442/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, реєстраційний рахунок 35417005032986, банк : ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Промелектрозв'язок" (61010, м. Харків, вул. Аравійська, 22, код 31153735) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 1218,00 грн.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови складено т підписано 06.02.2015.
Головуючий суддя Слободін М.М.
Суддя Гончар Т. В.
Суддя Гребенюк Н. В.