Справа № 815/57/15
05 лютого 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого по справі судді Бжассо Н.В.
за участю секретаря Музика І.О.
за участю сторін:
представника позивача: Гризан О.П.(згідно довіреності)
представника відповідача: Мальцева Д.В. (згідно довіреності)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «МАЙСТЕР» до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення надміру сплачених коштів
До суду надійшов адміністративний позов ТОВ «Інвестиційно-промислова група «МАЙСТЕР», за результатом якого, після уточнення заявлених позовних вимог, позивач просить: визнати протиправною бездіяльність Південної митниці Міндоходів (код ЕДРПОУ 38721632; 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-А) у неналежному контролі митної вартості під час митного оформлення МД 500060804/2014/001524 від 03.10.2014 року та у неповерненні надмірно сплаченого ТОВ «ІПГ «Майстер» (65025, м. Одеса, 19 км Старокиївської дороги, буд. 4; ЄДРПОУ 33658179) до бюджету коштів у сумі 3 563, 81 грн.
Стягнути з Державного бюджету України (Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області; код ЄДРПОУ 3760756; 65023, Одеська область, м. Одеса, вул. Садова, буд. 1-А) на користь ТОВ «ІПГ «МАЙСТЕР» (65025, м. Одеса, 19 км Старокиївської дороги, буд. 4; ЄДРПОУ 33658179; р/р 2600631404980 в ПАТ «КБ «Інвестбанк» м. Одеса, МФО 328210) кошти у сумі 3563, 81 грн.
15.01.2015 року, до суду надійшла заява позивача про судовий контроль, за результатом якого позивач просить під час винесення рішення у справі установити судовий контроль за виконанням судового рішення у справі № 815/57/15 шляхом зобов'язання відповідачів подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, про що зазначити у судовому рішенні у справі.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.10.2014 року, ТОВ «ІПГ «Майстер» подано електрону митну декларацію за № 500060804/2014/001524 з метою митного оформлення вантажу (мішки паперові з плівкою, що надійшов від SC CARTROND SRL (Молдова) за прямим контрактом № 18/4 від 17.03.2014 року, інвойс № 11/14 від 02.10.2014 року на умовах DAP Одеса).
Митна вартість товару була визначена декларантом, самостійно, не за основним методом (за ціною контракту) 29 347, 78 Євро, а за другорядним методом (за ціною ідентичних товарів) 30 439, 58 Євро.
Через застосування неосновного методу, в результаті збільшення митної вартості товару, збільшилась сума обов'язкових платежів, сплачених ТОВ «ІПГ «Майстер», і як наслідок - до бюджету, через митні органи, сплачено надмірно грошові кошти в сумі 3 563, 81 гр.
Позивач зазначає, що подані на розмитнення товару документи були достатніми для підтвердження митної вартості товару за ціною контракту.
04.12.2014 року, позивач звернувся до Південної митниці з заявою № 3154/1524 про повернення надмірно сплачених коштів на суму 3 563, 81 грн.
Листом Південної митниці № 17530/15-70-52 від 09.12.14 року, у задоволенні заяви позивача про повернення митних платежів відмовлено.
Позивач вказує, що згідно постанови Верховного Суду України від 01.12.2009 року, постановленого в порядку ст. 244-2 КАС України, по справі за позовом ТОВ «Пластфарма» до Львівської митниці та Головного управління Державного казначейства у Львівській області, яке є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, висловлена правова позиція, згідно якої право позивача на оскарження не залежить від того, чи сам він помилково зазначив митну вартість товару, чи в результаті вказівки митного органу, оскільки завдання адміністративного судочинства полягає у встановленні судом порушених суб'єктивних прав юридичних осіб, оформлення митницею товару згідно з поданою позивачем вантажною митною декларацією є дією суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки, а відповідно і може бути оскаржено до суду.
Позивач зазначає, що через невиконання Південною митницею належного контролю правильності визначення митної вартості, обрання методу визначення митної вартості шляхом не застосування кожного наступного методу визначення митної вартості та не проведення відповідних консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості не за першим (основним) методом визначення митної вартості, а також бездіяльність відповідачів щодо неповернення суми переплати, призвело до нанесення товариству матеріальних збитків у вигляді надмірної сплати до бюджету митних платежів у розмірі 3 563, 81 грн., що спонукало звернення позивача до суду з зазначеним адміністративним позовом.
В ході судового розгляду справи, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача, Південної митниці Міндоходів, заявлені позовні вимоги не визнав, в задоволенні їх просив відмовити, посилаючись на їх безпідставність, підтримуючи доводи, викладені в письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.
Відповідач, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час місце судового розгляду справи. Заявлені позовні вимоги відповідач не визнав, надавши до суду письмові заперечення, долучені до матеріалів справи.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, 03.10.2014 року, ТОВ «ІПГ «Майстер» до Південної митниці Міндоходів подана електронна митна декларація № 500060804/2014/001524 від 03.10.2014 року, у якій задекларований товар «мішки паперові з плівкою (з білим верхом і поліетиленовим вкладишем) для будівельних сипучих сумішей.
Відповідно до положень ст. 257 Митного Кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення, через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення.
Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі і відомості про товари: фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення.
Згідно положень ч. 8 ст. 264 Митного Кодексу України, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Відповідно до положень 52 Митного Кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до положень п. 3.3 розділу І Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2013 року № 651 «Про затвердження порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документу», графи A,C,D/J,E/J,F,G,I МД паперового примірника МД та її електронної копії або електронної МД заповнюються посадовими особами митних органів.
Інші графи заповнюються Декларантом.
З урахуванням викладеного, судом встановлено та позивачем не оспорюються, що графи митної декларації № 500060804/2014/001524 від 03.10.2014 року, що містять дані про ціну товару, метод визначення митної вартості (графи 12, 42, 43, 45) заповнювались декларантом, позивачем по справі, самостійно.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 54 Митного Кодексу України, передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особу митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 Митного Кодексу України.
Судом встановлено, що за результатом здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару за митною декларацією № 500060804/2014/001524 від 03.10.2014 року, Південною митницею було визнано заявлену декларантом самостійно митну вартість не за основним методом та імпортовані товари випущено у вільний обіг на митній території України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Постановою Верховного Суду України від 25.11.2014 року, по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Толиман» до Південної митниці Державної митної служби України, Приморської митниці ДМСУ, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа - приватне підприємство «Мерітайм Трансшипмент Центр», за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси, про визнання протиправним та скасування рішення, повернення надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів), зобов'язання вчинити певні дії.
За результатом перегляду зазначеної адміністративної справи, Верховний Суд України висловив правовий висновок, який полягає в тому, що декларант має право оскаржити до митного органу вищого рівня та/або до суду рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Якщо ж митний орган самостійно не приймав рішення про визначення митної вартості товарів і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом та методом її визначення, який застосував декларант, не має підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам МК, а відтак і підстав визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину помилково та/або надміру сплаченими немає.
Представник позивача заперечував проти застосування судом даного правового висновку, посилаючись на те, що фабула розглядаємої справи відрізняється від справи, що переглядалась ВСУ (правовідносини стосувались самостійного використання декларантом шостого (резервного) методу, тоді як предметом даної справи є другий метод).
Суд, дані заперечення не приймає, оскільки Верховним Судом України прийнята правова позиція, щодо єдиної судової практики по врегулюванню подібних спірних правовідносин, які можуть бути й не ідентичними.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
З урахуванням сукупності усіх встановлених по справі обставин, суд приходить до висновку, що Південна митниця Міндоходів під час прийняття митної декларації № 500060804/2014/001524 від 03.10.2014 року, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені митним законодавством України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
Згідно Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами» затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618, повернення надмірно сплачених коштів з Державного бюджету України, на підставі висновків митних органів, шляхом перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у висновку про повернення та протягом п'яти днів від дати отримання висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.
З урахуванням викладеного, судом встановлено, що механізм повернення надмірно сплачених митних платежів є нормативно визначеним, висновок митних органів необхідний для початку процедури повернення коштів з бюджету відсутній, як й підстави для його прийняття.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги, є необґрунтованими, недоведеними тому задоволенню не підлягають.
Оскільки рішення ухвалене на користь суб'єктів владних повноважень, підстави встановлення судового контролю, визначені ст. 267 КАС України - відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 70, 71, 86, 159-164 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «МАЙСТЕР» до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення надміру сплачених коштів.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н. В. Бжассо
Відмовити в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «МАЙСТЕР» до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення надміру сплачених коштів.
10 лютого 2015 року.