ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.02.2015Справа №910/29275/14
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"
до Аграрного фонду
про стягнення 651 773, 81 грн.
за участю представників:
від позивача:Деруга Н.О.- представник за довіреністю № 237 від 11.12.2014 р.
від відповідача:Пронін О.А.- представник за довіреністю № 432 від 05.01.2015 р.
До господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" (далі - ПАТ "Аграрний фонд") з позовом до Аграрного фонду (далі - ДУ "Аграрний фонд") про стягнення 651 773, 81 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору складського зберігання зерна № 219/11 від 19.05.2011 р. в частині своєчасності та повноти сплати послуг за зберігання, внаслідок чого та у силу договору про відступлення права вимоги, укладеного між ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" «Старокостянтинівський елеватор» та ПАТ "Аграрний фонд" № 462-05/14 від 13.11.2014 р., у ДУ "Аграрний фонд" утворилась заборгованість.
У позові Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" просить суд стягнути з Аграрного фонду заборгованість за послуги зі зберігання в сумі 651 773,81 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача позов визнав, зазначивши, що заборгованість виникла у зв'язку із тяжким фінансовим становищем відповідача.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.05.2011 між ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" «Старокостянтинівський елеватор» (зерновий склад) та Аграрним фондом (поклажодавець) був укладений договір складського зберігання зерна № 219/11.
Відповідно до п. 1.1 договору поклажодавець зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, жита, ячменю, кукурудзи (об'єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає ДСТУ, за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно на зберігання на визначених цим договором умовах і повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач.
Відповідно до п. 4.4 договору розрахунки відшкодування витрат по зберіганню здійснюються поклажодавцем в грошовій формі з урахуванням ПДВ, за рахунок бюджетних коштів.
Зберігання тонни за 30 календарних днів становить 17,50 грн. (п. 4.3 договору).
Поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання (п. 4.4 договору).
Відповідно до п. 8.1 договору цей договір набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками, та діє до 31.12.2011 р.
У судовому засіданні встановлено, що на виконання умов договору у період з листопада 2013 р. по липень 2014 р. позивач надав послуги зі зберігання пшениці, жита, кукурудзи та гречки Аграрному фонду у кількості 55 869,087 тонн на загальну суму 651 773,81 грн., що підтверджується складськими квитанціями, актами виконаних робіт, розрахунками обсягів коштів за зберігання об'єктів державного цінового регулювання за вказаний період.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги за вказаним договором не виконав.
13.11.2014 р. між ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" «Старокостянтинівський елеватор» (первісний кредитор) та ПАТ "Аграрний фонд" (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги № 462-05/14, відповідно до якого первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги належне первісному кредиторові за договором складського зберігання зерна № 219/11 від 19.05.2011 р.
Таким чином, у спірних правовідносинах позивач замінив ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" «Старокостянтинівський елеватор» та до нього перейшли відповідні права та обов'язки стосовно стягнення з відповідача суми заборгованості за послуги зі зберігання у розмірі 651 773,81 грн.
28.11.2014 р. ПАТ "Аграрний фонд" звертався до відповідача із вимогою за вих. № 3121 про досудове врегулювання спору щодо стягнення заборгованості, зокрема, за договором № 219/11 від 19.05.2011 р.
У відповідь на вказану вимогу відповідач підтвердив дану заборгованість, проте вказав про неможливість її сплати у зв'язку із скрутним матеріальним становищем.
Згідно з ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ст. ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Наявність заборгованості у відповідача у сумі 651 773,81 грн. за період з листопада 2013 р. по липень 2014 р., підтверджується банківською випискою з рахунку відповідача та поясненнями представників сторін.
Оскільки доказів належної оплати заборгованості суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вказаної заборгованості підлягають задоволенню.
Щодо посилання відповідача на недофінансування його з державного бюджету, суд зазначає, що відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання обов'язку сплатити вартість наданих послуг (постанова Верховного Суду України № 11/446 від 15.05.2012 р.).
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.cт. 32 - 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" до Аграрного фонду про стягнення 651 773, 81 грн. задовольнити.
Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, ідентифікаційний код 33642855) на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, ідентифікаційний код 38926880) заборгованість у сумі 651 773 (шістсот п'ятдесят одну тисячу сімсот сімдесят три) грн. 81 коп.
Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, ідентифікаційний код 33642855) на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, ідентифікаційний код 38926880) витрати по сплаті судового збору в розмірі 13 035 (тринадцять тисяч тридцять п'ять) грн. 48 коп.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 2 лютого 2015 року.
Повний текст рішення підписаний 9 лютого 2015 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Суддя К.І. Головіна