ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.02.2015Справа №910/25452/14
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфімпорт"
до: державного підприємства «Державне видавництво "Преса України" Державного
управління справами
про: стягнення 80 248,89 грн.
Суддя: Шкурдова Л.М.
Представники:
від позивача: Ситник С.І. - пред. по дов., Левчук Ю.О. - пред. по дов.
від відповідача: Сердюк О.О. - пред. по дов.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграфімпорт" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до державного видавництва "Преса України" Державного управління справами про стягнення 80 248,89 грн., з яких 45 000,00 грн - сума основного боргу, 3068,65 грн - 3 % річних, 16 600,00 грн - пеню, 15 580,15 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті наданих послуг за Договором про надання послуг №11/908 від 10.09.2013р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.14р. порушено провадження у справі №910/25452/14.
У судових засіданнях 10.12.14р., 20.01.2015, 27.01.2015р. оголошувалися перерви.
Заявою від 27.01.2015р. позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат до 20 540,00 грн, пені до 17 592,19 грн, 3 % річних до 3603,64 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3000,00 грн - витрат на послуги адвоката. Заява в цій частині прийнята судом.
Заява про зменшення суми основного боргу на 10 000,00 грн, в зв'язку зі сплатою відповідачем суми боргу до звернення позивача з позовом до суду, судом не приймається, оскільки необґрунтоване завищення розміру заявлених позовних вимог, що встановлено під час розгляду справи, є підставою для відмови в позові в цій частині з покладенням судових витрат на позивача.
Відповідач заявив клопотання про залучення до участі до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне управління справами Президента України, яке судом відхилено в зв'язку з тим, що відповідачем не доведено, яким чином рішення по даній справі вплине на права та обов'язки Державного управління справами Президента України по відношенню до позивача чи відповідача.
Сторони в судовому засіданні 20.01.2015р. заявили клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 календарних днів, яке судом задоволено.
Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що розрахунок заборгованості не відповідає дійсності, оскільки частина боргу в розмірі 10 000,00 грн ним самостійно сплачена 14.10.2014р. до звернення позивача з позовом до суду, розрахунок пені завищений, оскільки не враховані положення ч.6 ст.232 ГК України, надання послуг адвокатом не доведено належними доказами.
В судовому засіданні 04.02.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
10.09.2013р. між державним видавництвом «Преса України» Державного управління справами (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт» (підрядник) укладено Договір про надання послуг №11/908 від 10.09.2013р. (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору підрядник, із застосуванням власних монтажних інструментів, зобов'язався надати замовнику послуги з демонтажу, монтажу, налагодження та пуску поліграфічного обладнання, яке знаходиться в експлуатації у замовника, зазначеного в Додатку №1 до Договору, а замовник - прийняти і оплатити належним чином надані послуги.
Згідно з п.3.1. Договору ціна цього Договору становить 185 000,00 грн з ПДВ.
Відповідно до п.4.1. Договору замовник зобов'язується оплатити підряднику ціну цього Договору у наступному порядку: 30% від ціни Договору Замовник сплачує протягом 7 (семи) календарних днів з дати підписання Договору, 40% від ціни Договору Замовник сплачує протягом 7 (семи) календарних днів з дати підписання Акта приймання-передачі послуг по завершенню першого етапу надання послуг згідно Додатку №1, 30% від ціни Договору Замовник сплачує протягом 7 (семи) календарних днів з дати підписання Акта приймання-передачі послуг по завершенню другого етапу надання послуг згідно Додатку №1 по Договору.
Судом встановлено, що позивачем було надано послуги, згідно умов Договору на суму 185 000,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі послуг по завершенню першого етапу від 22.11.2013р. та актом приймання-передачі послуг по завершенню другого етапу від 28.11.2013р.
Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками останніх, у зв'язку з чим приймаються судом як належні докази надання позивачем послуг на суму 185 000,00 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що від відповідача в оплату за надані позивачем послуги на день звернення до суду надійшли грошові кошти в розмірі 150 000,00 грн., а саме 19.03.2014р. сплачено 70 000,00 грн., 22.04.2014р. - 20 000,00 грн., 02.06.2014р. - 10 000,00 грн., 15.07.2014р. - 10 000,00 грн., 10.09.2014р. - 10 000,00 грн., 22.09.2014р. - 10 000,00 грн., 09.10.2014р. - 10 000,00 грн., 14.10.2014р. - 10 000,00 грн.
Враховуючи те, що позивачем надано послуги відповідачу на суму 185000,00 грн, відповідачем сплачено 150 000,00 грн, на час розгляду справи судом вартість неоплачених відповідачем послуг склала 35 000,00 грн.
Відповідно ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З врахуванням п.4.1. Договору надані позивачем послуги за актом приймання-передачі послуг по завершенню першого етапу від 22.11.2013р. мали бути оплачені відповідачем в термін до 30.11.2013р. та надані послуги за актом приймання-передачі послуг по завершенню другого етапу від 28.11.2013р. мали бути оплачені відповідачем в термін до 06.12.2013р.
Судом встановлено, що зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг у термін встановлений п. 4.1. Договору, відповідачем в повному обсязі не виконано.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов договору ним були повністю проведені розрахунки з позивачем, у зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги у розмірі 35 000,00 грн.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 3 603,64 грн, інфляційних втрат в розмірі 20 540,00 грн. та пені в розмірі 17 592,19 грн.
Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних за загальний період з 30.11.2013р. по 05.12.2013р., з врахуванням часткової оплати суми боргу, у зв'язку з чим приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % в розмірі 3 603,64 грн підлягають частковому задоволенню в розмірі 3360,32 грн.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за загальний період з грудня 2013р. по грудень 2014р., з врахуванням часткової оплати суми боргу, у зв'язку з чим приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 20 540,00 грн підлягають частковому задоволенню в розмірі 20 392,70 грн.
В частині вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 17 592,19 грн. за загальний період з 30.11.2013р. по 17.11.2014р. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Позивач здійснив нарахування пені відповідно до п.7.2. Договору, згідно з яким у разі невиконання або несвоєчасного виконання підрядником зобов'язань з оплати виконаних робіт, підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час прострочення, від суми простроченого етапу надання послуг за кожний день всього часу прострочення виконання зобов'язання до дати його фактичного виконання.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Заперечення відповідача, що нарахування позивачем пені має бути обмежено шестимісячним строком для нарахування пені, встановленим ч.6 ст.232 ГК України, не береться судом до уваги, оскільки пунктом 7.2. Договору передбачений інший період для нарахування пені, а саме до дати фактичного виконання зобов'язання, тобто сплив строку нарахування пені сторонами обумовлено вказівкою на подію. Зі змісту договору вбачається воля сторін про викладення умов договору щодо нарахування штрафних санкцій за весь період прострочення виконання зобов'язання по день його фактичного виконання.
В той же час, за приписами статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту вищенаведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку прострочення відповідача не завдало будь-яких значних збитків позивачу, позивачем не доведені обставини щодо збитків, не зазначений їх розмір, не наданий відповідний розрахунок.
Суд також звертає увагу на поведінку винної сторони - відповідача у спірних правовідносинах.
Враховуючи незначний розмір суми заборгованості та приймаючи до уваги, що станом на час розгляду справи судом відповідачем майже повністю оплачено надані позивачем послуги, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення надання послуг, суд на підставі системного аналізу змісту приписів ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, приймаючи до уваги інтереси сторін у даній справі, дійшов висновку про можливість зменшення нарахованої позивачем пені до 9000, 00 грн.
Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3000,00 грн. - витрат на послуги адвоката.
Відповідно до ч.1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.
Таким чином, судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об'єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.
На підтвердження надання адвокатських послуг, позивачем до матеріалів справи долучено Договір на юридичне обслуговування від 12.05.2014р., укладений між адвокатом Левчук Ю.О. та позивачем.
На підтвердження оплати послуг адвоката позивачем до матеріалів справи долучено платіжне доручення №9545 від 15.01.15р.
З протоколів судового засідання вбачається, що адвокат Левчук Ю.О., який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2943/10, виданому на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 29.09.2005р. №129, представляв інтереси позивача у даній справі.
Оскільки факт оплати позивачем послуг адвоката підтверджено належними доказами, суд вважає, що витрати позивача на оплату таких послуг підлягають включенню до складу судових витрат, та підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 10 000,00 грн суми заборгованості, враховуючи, що вказана сума була сплачена відповідачем до порушення провадження у справі, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з державного підприємства «Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами (03047, м.Київ, проспект Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 05905668) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфімпорт" (02105, м.Київ, вул.Тампере, 5, код 31987931) 35 000 (тридцять п'ять тисяч) грн 00 коп - суми боргу, 3360 (три тисячі триста шістдесят) грн 32 коп - 3 % річних, 20 392 (двадцять тисяч триста дев'яносто дві) грн 70 коп - інфляційних втрат, 9 000 (дев'ять тисяч) грн 00 коп - пені, 3000 (три тисячі) грн 00 коп - відшкодування витрат на послуги адвоката та 1427 (тисячу чотириста двадцять сім) грн 15 коп - суми судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Повне рішення складено: 09.02.2015.
Суддя Л.М. Шкурдова