Справа № 815/7270/14
04 лютого 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бжассо Н.В.,
за участю секретаря Музики І.О.,
за участю представника позивача: Бикова Д.Ю. (згідно довіреності),
представника відповідача: Кочина І.А. (згідно довіреності),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБ'ЄДНАННЯ ОДЕСААГРОГАЗ» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До суду надійшов адміністративний позов ТОВ «ОБ'ЄДНАННЯ ОДЕСААГРОГАЗ», за результатом якого позивач просить: визнати нечинним (протиправним) та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0004162201 від 15.12.2014 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБ'ЄДНАННЯ ОДЕСААГРОГАЗ» платежів на загальну суму 869 180 грн., а саме: за основним платежем - 579 453 грн., за штрафними санкціями - 289 727 грн., обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги наступними доводами.
Як зазначає позивач, в період з 01.12.2014 року по 02.12.2014 року, ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області здійснено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «ОБ'ЄДНАННЯ ОДЕСААГРОГАЗ», щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «АЙМА ПЛЮС» за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року.
За результатами проведеної перевірки, ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області, складений акт документальної невиїзної позапланової перевірки від 08.12.2014 року за № 2263/15-21-22-01/13891526.
Згідно акту перевірки зроблений висновок, що реальність здійснення позивачем господарських відносин з ТОВ «АЙМА ПЛЮС» документально не підтверджено, у зв'язку з чим встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 579 453 грн. за серпень 2014 року.
На підставі акту перевірки, податковим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, з яким позивач не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Позивач зазначає, що висновки податкового органу обґрунтовані неможливістю його контрагентом, ТОВ «АЙМА ПЛЮС», здійснити обсяг підрядних робіт, що були предметом господарських договорів, через відсутність матеріально-технічної бази та трудових ресурсів, що встановлено на підставі даних автоматизованих інформаційних систем, що перебувають у розпорядженні податкових органів.
У зв'язку з віднесенням, ТОВ «АЙМА ПЛЮС» до підприємств «ризикової категорії», податковий орган зробив висновок, про порушення укладеними з даним підприємством правочинами публічного порядку та відсутність реальності вчинених правочині, що як наслідок тягне безпідставність формування податкового періоду за перевіряємий період.
Позивач посилаючись на хибність висновків податкового органу зазначає, що правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «АЙМА ПЛЮС» підтверджується первинною документацією наданою товариством під час проведення перевірки та до суду, в якості письмових доказів, крім того, чинне законодавство не визначає поняття «ризикова категорія», у зв'язку з чим, податковий орган зробив висновки, що невмотивовані положеннями закону.
В ході судового розгляду справи, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити.
Представник відповідача, заявлені позовні вимоги не визнав, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, підтримуючи доводи, викладені в письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, в період з 01.12.2014 року по 02.12.2014 року, ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ОБ'ЄДНАННЯ ОДЕСААГРОГАЗ» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків: ТОВ «АЙМА ПЛЮС» за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року.
За результатами перевірки, податковим органом складний акт від 08.12.2014 року № 2263/15-21-22-01/13891526, згідно висновків якого, встановлено порушення ТОВ «ОБ'ЄДНАННЯ ОДЕСААГРОГАЗ» п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 579 453 грн., у т.ч. за серпень 2014 року - 579 453 грн.; перевіркою суб'єкта господарювання встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ТОВ «Айма Плюс», 39155656.
На підставі акту перевірки, ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.12.2014 року № 0004162201, про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 579 453 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 289 727 грн.
Згідно акту перевірки судом встановлено, що враховуючи дані з комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, АРМ-ів, АІС «Податковий блок» та «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні Міністерства доходів і зборів України», розрахунків по виконанню послуг, врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження об'єктів робіт, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання заявленого обсягу робіт та здійснення діяльності підрядником, податковий орган зробив висновки щодо неможливості підтвердити взаємовідносини ТОВ «ОБ'ЄДНАННЯ ОДЕСААГРОГАЗ» з ТОВ «АЙМА ПЛЮС» у серпні 2014 року на суму 579 453 грн.
Основні доводи податкового органу в обґрунтування зроблених висновків, полягають у тому, що ТОВ «АЙМА ПЛЮС» зареєстроване у ДПІ Святошинського району м. Києва, та станом на 08.12.2014 року не подало звіт № 1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку» за третій квартал (граничний термін 10.10.2014 року). Згідно таблиці 1 «Нарахування єдиного внеску» додатку 4 «Звіт про суми нарахованої заробітної плати» поданої ТОВ «АЙМА ПЛЮС» за липень, серпень 2014 року, чисельність працівників складає 1 людина. Таким чином, на підставі вищезазначених розрахунків та врахування реального часу для здійснення операцій та наявності трудових ресурсів, встановлено неможливість одержання послуг від ТОВ «АЙМА ПЛЮС» у липні-серпні 2014 року.
Також, на користь своїх висновків, податковий орган зазначає, що ТОВ «ОБ'ЄДНАННЯ ОДЕСААГРОГАЗ» не було надано до перевірки завірених копій документів підтверджуючих транспортування ТМЦ та надання вантажних робіт, ТТН тощо, у зв'язку з чим перевезення будівельних матеріалів є непідтвердженим.
Перевіряючи правильність висновків податкового органу з метою встановлення факту здійснення господарських операцій позивача з зазначеними контрагентом та формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, судом також були з'ясовані наступні обставини.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до положень ст. 9 Закону України, від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Судом з наданої первинної документації було встановлено, що ТОВ «ОБ'ЄДНАННЯ ОДЕСААГРОГАЗ» в межах статутної діяльності, починаючи з 01.04.2014 року, уклало з ТОВ «Айма Плюс» наступні угоди, а саме: договір підряду № 07/01-14 від 01.07.2014 року; договір підряду № 07/02-14 від 02.07.2014 року; договір підряду № 07/04-14 від 04.07.2014 року; договір підряду № 07/14-14 від 14.07.2014 року; договір підряду № 07/23-14 від 23.07.2014 року; договір підряду № 07/28 - 14 від 28.07.2014 року; договір підряду № 08/04-14 від 04.08.2014 року; договір підряду № 08/06-14 від 06.08.2014 року; договір підряду № 08/22-14 від 22.08.2014 року.
Судом встановлено, що ТОВ «Айма Плюс» виконало свої зобов'язання за укладеними договорами, про що свідчать надані до суду акти здачі-прийняття робіт (послуг), довідки про вартість виконаних будівельних робіт, податкові накладні.
Після укладання вищезазначених угод, були складені відповідні договори про відступлення права вимоги, згідно умов яких ТОВ «Айма Плюс» уступило ТОВ «ДІМ ПЛЮС ДІМ» право вимоги по зобов'язанням ТОВ «ОБ'ЄДНАННЯ ОДЕСААГРОГАЗ» згідно умов укладених договорів підряду.
Згідно наданого до суду витягу по рахунку ТОВ «ОБ'ЄДНАННЯ ОДЕСААГРОГАЗ», судом встановлено проведення розрахункових операцій з ТОВ «ДІМ ПЛЮС ДІМ».
З урахуванням викладеного, рух активів позивача як основний чинник підтвердження реальності здійснених господарських операцій - є підтвердженим.
Згідно положень п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно положень п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8 ст. 201 Податкового Кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Судом встановлено, що у період, який перевірявся, ТОВ «АЙМА ПЛЮС» було видано позивачу податкові накладні, до форми та змісту яких у податкового органу, згідно акту перевірки, не було зауважень.
Підставою для визнання сумнівною реальності правочину податковий орган зазначає відсутність ТТН та зареєстрованих трудових ресурсів на підприємстві підряднику.
З такими висновками суд не погоджується, виходячи з наступного. Згідно положень «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Перелік документів на підставі яких формується бухгалтерський облік, як підстава статистичної та податкової звітності - не є вичерпним, у зв'язку з чим, жодний первинний документ насамперед не має обов'язкового характеру. Товаро - транспортні накладні, підтверджують правомірність перевезення вантажу, що є необхідним для обліку горюче - мастильного матеріалу, в адмініструванні податків, а саме ПДВ, даний документ ключове значення не має, оскільки згідно вищеприведених положень Податкового Кодексу України, підставою для формування податкового кредиту є виключно податкова накладна.
Щодо відсутності у контрагента позивача трудових ресурсів, необхідних для виконання договірного обсягу робіт, суд приходить до критичної оцінки таких висновків, оскільки вони ґрунтуються на інформації з автоматизованих баз даних, які недоступні для оцінки суду в якості доказів через статус « для службового користування». До суду не представлені матеріали перевірок ТОВ «АЙМА ПЛЮС»», відомостей що відсутності залучення останнім найманих працівників на підставі цивільно-правових угод, угод про сумісну діяльність та таке інше.
Суд має зауважити, що позивач як суб'єкт господарювання не повинен та не має можливості контролювати звітність свого контрагенту та його податкову дисципліну, оскільки це є повноваженнями податкового органу. Крім того, податкове законодавство визначає принцип індивідуальної податкової відповідальності.
Згідно ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем під час розгляду справи, не було доведено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ ««АЙМА ПЛЮС» не було зареєстровано в ЄДР не знаходилось на податковому обліку, та не мало свідоцтво платника ПДВ. Крім того, представником позивача, суду представлені квитанції щодо реєстрації податкових накладних, з боку контрагента в базі даних податкового органу, що на думку суду, є підтвердження з боку останнього - обов'язку щодо формування податкового зобов'язання та надання права позивачу формувати податковий кредит.
Відповідно до ч. 3 ст. 215, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України недійсність правочину повинна встановлюватись виключно судом.
Рішення суду про недійсність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, відповідачем надані не були, у зв'язку з чим доводи податкового органу щодо відсутності реальності укладених правочинів позивача з ТОВ «АЙМА ПЛЮС» є недоведеними.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 14, 70, 71, 86, 159-164 КАС України, суд, -
Задовольнити адміністративний позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБ'ЄДНАННЯ ОДЕСААГРОГАЗ» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004162201 від 15.12.2014 року Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області.
Постанова суду по справі може бути оскаржена, шляхом подання протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.
Суддя Н.В. Бжассо
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004162201 від 15.12.2014 року Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області.
09 лютого 2015 року.