Справа № 148/6861/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Карнаух А.П.
Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.
09 лютого 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Загороднюк А.Г.
судді: Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 03 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про перерахунок пенсії,
постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 03 лютого 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції.
Згідно зі статтями 183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, позивач має статус особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення .
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з частиною 1 статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Таким чином законодавець передбачив можливість надання доплати до пенсії, згідно статті 39 Закону лише непрацюючим пенсіонерам, які проживають на забруднених територія в цьому конкретному випадку у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 4 категорії призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 7 частини 1 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Із аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Також, 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності з 23 липня 2011 року. Дана постанова прийнята на виконання вимог пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".
Тому, починаючи з 23 липня 2011 року не підлягають застосуванню положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки Кабінетом Міністрів України прийнято нормативно-правовий акт на виконання вимог пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", а з однопредметних норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв'язання спорів зазначеної категорії та яка прийнята пізніше, тобто норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", оскільки норми цього нормативно-правового акта порівняно з нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є нормами рівної ієрархії.
Таким чином, починаючи з 23 липня 2011 року позивачці не може бути виплачено доплату до пенсії за проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за відсутності порядку реалізації такого права, за наявності норм, що містяться у Законі України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", норми якого порівняно з нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є рівної ієрархії, однак норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" прийняті пізніше, не визнані неконституційними та підлягають застосуванню для розв"язання спорів.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується колегією суддів, позивач просить задовольнити позовні вимоги з 03 вересня 2011 року. Оскільки, починаючи з 23 липня 2011 року вимоги позивача щодо нарахування та виплати доплати до пенсії за проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю не можуть бути обґрунтованими з огляду на вказане, а тому й дії відповідача неправомірними.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 03 лютого 2014 року слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 03 лютого 2014 року - без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Загороднюк А.Г.
Судді Драчук Т. О.
Полотнянко Ю.П.