04 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1608/14
Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Шляхтицького О.І.
при секретарі - Філімович І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 5 040 000,00 грн.,
04.11.2009 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій у сумі 5 040 000 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач здійснював підприємницьку діяльність з проведення азартних ігор на персональних комп'ютерах, чим порушив діюче законодавство України.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.07.2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.07.2010 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено та стягнено з ОСОБА_2 штрафні санкції у сумі 5 040 000 грн., конфісковано предмети, вилучені працівниками податкової міліції Державної податкової адміністрації у Миколаївській області згідно опису в протоколі огляду місця події від 26.09.2009 року, які належать ОСОБА_2
Ухвалою Вищого адміністративного суду постанови Миколаївського окружного адміністративного суду та Одеського апеляційного адміністративного суду скасовано та направлено справу на новий розгляд.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року позов задоволено частково, стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1, юридична адреса: АДРЕСА_1) до Державного бюджету України штраф у розмірі 5 040 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою на зазначену постанову. Апелянт просить скасувати постанову суду в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нову - про відмову у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що 26.09.2009 року працівниками податкової міліції СДПІ у м. Миколаєва було здійснено перевірку приміщення відповідача, яке використовувалось для господарської діяльності та розташовано за адресою: АДРЕСА_2.
Як було встановлено перевіркою, позивач, в порушення законодавства, використовуючи приміщення за вищезазначеною адресою, всупереч вимогам Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», за допомогою спеціального обладнання, організував та здійснював діяльність з проведення азартних ігор, отримуючи прибутки.
Як вбачається з матеріалів перевірки, відповідач у приміщенні ігрового залу забезпечував проведення азартних ігор, використовуючи одинадцять комп'ютерів. Факт здійснення відповідачем підприємницької діяльності з проведення азартних ігор на персональних комп'ютерах за допомогою гри «Фрут Коктель» з метою отримання прибутку підтверджується протоколом огляду місця події від 26.09.2009 року та підтверджуються поясненнями гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову частково.
Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог п.1 ст.1 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15.05.2009 року № 1334-IV, який набрав чинності 25.06.2009 року визначено, що гральний бізнес - це діяльність, пов'язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп'ютерних стимуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера. Азартна гра - це будь-яка гра, обов'язковою умовою участі в якій є сплата гравцем грошей, у тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику як отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості.
Відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15.05.2009 року № 1334-IV встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом видача ліцензій на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні припиняється, ліцензії, видані суб'єктам підприємницької діяльності до дня набрання чинності цим Законом, скасовуються. Відповідальність за порушення цього Закону передбачена статтею 3, згідно якої до суб'єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.
Таким чином, організатором азартних ігор визнаються фізичні та юридичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність з організації і проведення азартних ігор з метою отримання прибутку; організація і проведення азартних ігор - це діяльність організаторів азартних ігор, що здійснюється з метою створення умов для здійснення азартних ігор та видачі виграшів (призів) учасникам азартних ігор.
Для кваліфікації діяльності суб'єкта підприємницької діяльності як грального бізнесу необхідна наявність трьох обов'язкових умов - діяльність полягає в організації та проведенні азартних ігор, здійснення такої діяльності організаторами азартних ігор, що мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, метою такої діяльності є отримання прибутку.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що зважаючи на відсутність додаткових доводів, міркувань, доказів з боку сторін, давність вчиненого та неможливість допиту свідків, що давали свідчення при перевірці, суд першої інстанції виходив з наявних в матеріалах справи доказів. Заперечити, довести фіктивність таких доказів відповідач не зміг.
Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про встановлення факту зайняття відповідачем господарською діяльністю, на яку існує заборона, визначена законом, а саме гральним бізнесом.
Обов'язкові умови для кваліфікації на момент вчинення правопорушення були наявні. Відповідач - суб'єкт підприємницької діяльності, про що свідчить наявність свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця № НОМЕР_2, свідоцтва про сплату єдиного податку серія № НОМЕР_3, дозволу на розміщення на території об'єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення № НОМЕР_4.
Діяльність в проведенні і організації азартних ігор саме ОСОБА_2 та з метою отримання прибутку, підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_4, наданими в ході перевірки, з яких вбачається, що вона працювала на протязі місяця у відповідача адміністратором, брала гроші в касу з клієнтів, що грали в азартну гру «Фрут Коктейль». Пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, що були клієнтами відповідача також свідчать про те, що вони грали за гроші, в приміщенні, яке перебувало в оренді відповідача. При цьому, колегія суддів зазначає, що вказана обставина не може бути спростована посиланнями відповідача на те, що у порушенні кримінальної справи було відмовлено за вказаними фактами.
Приписами ст.3 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 15.05.2009 року № 1334-VI встановлено, що до суб'єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України. При цьому, як передбачено частиною другою названої статті, застосування санкцій, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється за рішенням суду, ухваленого за позовом органів державної податкової служби.
Відповідно до вимог ст. 55 Закону Україна «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що розмір мінімальної, заробітної плати з 1 липня 2009 року встановлюється у розмірі 630 грн., а отже штрафні санкції складають: 630,00 грн. х 8 000 = 5 040 000, грн.
Стосовно позовних вимог в частині конфіскації предметів, вилучених працівниками міліції, а саме - грального обладнання - комп'ютерів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні в цій частині позову, так як санкція у вигляді конфіскації полягає у примусовому позбавленні права власності, а вилучені у відповідача комп'ютери є орендованими відповідачем у ОСОБА_7 на підставі договору від 12.08.2009 року.
Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що відповідачем не надано суду належних доказів у підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої заперечення проти задоволення позову.
Крім того, відповідачем також не доведено протиправності застосованих до нього штрафних санкцій за порушення законодавства, а отже останні, на думку колегії суддів, застосовані правомірно.Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково.
Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Щодо іншій частини позовним вимог судова колегія вражає постанову суду першої інстанції ірною та обґрунтованою, та враховує відсутність апеляційних скарг щодо питань конфіскації предметів, за допомогою яких вівся гральний бізнес.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Позивач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав частково та обґрунтував її частково.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Повний текст судового рішення виготовлений 06.02.2015 року.
Головуючий: О.В. Джабурія
Суддя: А.В. Крусян
Суддя: О.І. Шляхтицький