26 січня 2015 року Справа № 10533/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.
суддів Левицької Н.Г., Сеника Р.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу підприємства «Сента» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року по справі за позовом підприємства «Сента» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення рішення,-
підприємство «Сента» звернулось з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001932302 від 14.09.2011 року та №0002212302 від 07.10.2011 року.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що підставою для зменшення податковим органом від'ємного значення суми податку на додану вартість на 184833 грн. стали його висновки про нікчемність договору №01/1/04/11-КП від 01.04.2011 року купівлі-продажу будівельних матеріалів, а саме збірної металевої конструкції на загальну суму 1646337,78 грн. укладеного між ТзОВ «Будтехсервіс» та підприємством «Сента».
Крім того зазначає, що реальне настання правових наслідків, обумовлених таким договорам, підтверджується податковими накладним, платіжними дорученнями, тощо. Зазначені первинні документи не містять недоліків в оформленні. Позивач частково здійснив оплату за отриманий товар у відповідності до умов договору, що також свідчить про реальне здійснення господарської операції.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року в задоволені позовних вимог відмовлено повністю. Суд виходив з того, що з наданих для перевірки та оглянутих в судовому засіданні платіжних доручень вбачається, що в призначенні платежу вказується оплата за будматеріали згідно видаткової накладної, яку на час перевірки не було представлено. Також, не надано доказів виконання договору купівлі - продажу збірної металевої конструкції, а саме факти поставки даної продукції та підтвердження повної оплати. Відтак, наявні докази в матеріалах справи підтверджують нікчемність даного договору.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги покликання маються на те, що судом першої інстанції зроблено хибний висновок, що податкові накладні оформлені неналежним чином. Покликання на відсутність необхідних реквізитів в податкових накладних не відповідає дійсності. Доказом виконання договору є часткова передоплата. Відсутність на час перевірки видаткової накладної пояснюється відсутністю на даний час поставки товару. Проте, податковий кредит в даній ситуації формувався на дату списання коштів з банківського рахунку позивача, оскільки це є першою подією в розумінні податкового законодавства.
У разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Луцькою ОДПІ в період з 16.08.2011 року по 22.08.2011 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства «Сента» у зв'язку з поданням декларації з податку на додану вартість з від'ємним значенням з ПДВ, яке становить 100000 грн. за травень 2011 року.
За наслідками перевірки 30.08.2011 року складено акт №6863/23-3/13348532, на підставі якого Луцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0001932302 від 14.09.2011 року, яким підприємству «Сента» зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 184833 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 грн.
Із матеріалів справи вбачається, що 01.04.2011 року між позивачем та ТзОВ «Будтехсервіс» було укладено договір №01/1/04/11-КП від 01.04.2011 року купівлі-продажу будівельних матеріалів, а саме збірної металевої конструкції на загальну суму 1646337,78 грн.
Із доказів долучених до матеріалів справи слідує, що позивачем на виконання умов даного договору здійснено авансовий платіж за будівельні матеріали на суму 1109000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 184833,34 грн.
До складу податкового кредиту травня 2011 року підприємством «Сента» включено авансовий платіж ТзОВ «Будтехсервіс» за будівельні матеріали на суму 1109000,04 грн., в т.ч. ПДВ -184833,34 грн.
На підтвердження виконання даного договору позивачем надано податкові накладні від ТзОВ «Будтехсервіс» на загальну суму 1109000,04 грн., в т.ч. ПДВ -184833,34 грн., а саме: податкову накладну від 12.05.2011 р. №1 на суму 352000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 58666,67 грн.; податкову накладну від 13.05.20011 р. №2 на суму 517000,00 грн., в т.ч. ПДВ-86 166,67 грн. та податкову накладну від 16.05.2011 р. № 14 на суму 240000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 40000,00 грн.
Однак, відповідач приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення виходив з того, що позивачем товар не придбавався, а вищевказаний договір купівлі-продажу суперечить вимогам чинного законодавства.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно із частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків.
Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.
Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Виходячи з аналізу вищезазначених норм права Податковим кодексом чітко визначено необхідні умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість - наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого пунктом 201.11 статті 201 ПК України, які позивачем виконані не були.
Враховуючи вищенаведені норми та здійснивши системний аналіз доказів долучених до матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позиції суду першої інстанції виходячи із наступного: - апелянтом не надано доказів первинних документів, які б підтверджували реальність виконання вищенаведеного договору купівлі-продажу, а саме факту поставки товару та документів, які б засвідчували повну її оплату. Крім того, із матеріалів справи вбачається рішення господарського суду Волинської області від 20.07.2011 року по справі № 1/82-Б, яким визнано банкрутом ТзОВ «Будтехсервіс», що ставить під сумнів реальність виконання договору №01/1/04/11-КП від 01.04.2011 року укладено між позивачем та ТзОВ «Будтехсервіс».
Також слід звернути увагу на те, що граничний термін виконання вищенаведеного договору відповідно до п. 3.1 договору №01/1/04/11-КП сплив 01.10.2011 року, однак суду не представлено доказів на підтвердження його виконання.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 195, 196 ч.4, 197, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу підприємства «Сента» залишити без задоволення, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року по справі № 2а-0370/3295/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.М. Обрізко
Судді Н.Г. Левицька
Р.П. Сеник