79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"02" лютого 2015 р. Справа № 914/3458/14
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,
за участю представників:
від позивача (скаржника) - Наконечна О.-А.Є.
від відповідача - Салдан Г.Р.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Мірт", б/н від 26.11.2014 року
на рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2014 року (підписане 24.11.2014 року), суддя Петрашко М.М.
у справі №914/3458/14
за позовом Приватного підприємства "Мірт", м.Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Західінвест-Україна", м.Львів
про стягнення 157414,59 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від 19.11.2014 року по справі №914/3458/14 відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства "Мірт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західінвест-Україна" про стягнення 157414,59 грн.
Суд встановив, що сума основного боргу відповідача перед позивачем є обґрунтованою та здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що розрахунок штрафних санкцій є правильним. Однак, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності. Суд, оцінивши причини пропуску позовної давності, наведені позивачем у клопотанні про поновлення строку позовної давності, дійшов висновку, що такі причини не є поважними та відмовив у задоволенні даного клопотання. За таких обставин, суд вирішив відмовити у задоволенні позову, у зв'язку з пропуском позовної давності.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство "Мірт" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2014 року у справі №914/3458/14 та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. При цьому, скаржник вказує на те, що при винесенні оскаржуваного рішення, всупереч ГПК України та п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», судом неповно досліджено питання щодо поважності вказаних причин пропущення строку позовної давності, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав істотно утруднювали своєчасне подання позову та не враховано усіх обставин, у зв'язку з якими позивачем пропущено такий строк. В обґрунтування причин пропуску позовної давності скаржник посилається на те, що 16.10.2012 року помер директор ПП «Мірт» Бойко І.М., а протягом 2012-2013 років господарська діяльність підприємства була утруднена, зокрема, новопризначений директор підприємства був змушений прийняти, відшукати та опрацювати всю документацію підприємства а також з'ясувати зміст всіх господарських відносин підприємства, що вимагало витрат часу. Поряд з цим, скаржник вказує, що постановою господарського суду Львівської області від 24.04.2014 року у справі №914/4801/13 ПП "Мірт" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора підприємства. Під час здійснення ліквідатором ПП "Мірт" повноважень встановлено значну кількість невиконаних перед суб'єктом ліквідації - ПП "Мірт" грошових зобов'язань, у тому числі зобов'язання ТзОВ "Західінвест-Україна" за договором підряду №11/06 від 08.07.2011 року. З огляду на великі обсяги господарських операцій ПП "Мірт", значну кількість контрагентів та договірних зобов'язань, що підлягали опрацюванню ліквідатором підприємства, а також у зв'язку з необхідністю поновлення документації підприємства, та зміни керівництва підприємства, що відбувалися поза його волею, він з об'єктивних та поважних причин був позбавлений можливості раніше звернутися за захистом порушеного права позивача.
Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги, викладені в апеляційній скарзі, підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2014 року по справі №914/3458/14 та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. Поряд з цим, на виконання ухвали суду від 12.01.2015 року, подав суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 26.12.2014 року), просив оскаржуване рішення залишити без з мін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначав, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування - відсутні. При цьому, наголошував, що суд правомірно відмовив в задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності, оскільки, у позивача було достатньо часу для звернення із позовом до суду в межах трьохрічного строку позовної давності, проте, ним не було вчинено жодних дій для захисту порушеного права в судовому порядку та в порядку досудового врегулювання спору, що підтверджується, зокрема, відсутністю претензій позивача до відповідача щодо виконання грошового зобов'язання.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 08.07.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західінвест-Україна" (в тексті договору - замовник) та Приватним підприємством "Мірт" (в тексті договору - підрядник) укладено договір підряду №11/06, відповідно до умов якого, замовник з погодженням Львівської національної академії мистецтв доручає підряднику виконати за кошти замовника роботи по капітальному ремонту дорожнього покриття провулку по вул. Кубанській м. Львів, відповідно до затвердженої кошторисної документації і в обумовлений договором строк.
Згідно п.2.1 договору договірна ціна робіт, що доручені підряднику по цьому договору складає 148035,67 грн., в тому числі ПДВ 20% - 24672,61 грн.
Відповідно до п.2.2 договору договірна ціна є динамічною і може переглядатися сторонами за наступними умовами: зміна обсягів і складу робіт; необхідність врахування інфляційного ринкового подорожчання; прийняття нових законодавчих і нормативних актів, що впливають на вартість робіт;
Пунктом 3.2 договору передбачено, що роботи вважаються виконаними після підписання акту виконаних робіт.
Розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються на протязі 20-ти днів після підписання акту виконаних робіт. За роботи виконані з недоробками і дефектами, виявленими при прийманні об'єкту в експлуатацію, виплата проводиться після їх усунення. (п.4.1 договору).
Згідно п.4.2 договору акт виконаних робіт готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника у строк не пізніше першого числа місяця, що слідує за звітним. Уповноважений представник замовника на протязі трьох днів перевіряє реальність актів і підписує його в частині фактично виконаних робіт.
У пункті 6.1 договору сторони погодили, що здача приймання робіт здійснюється у відповідності до чинного порядку, оформлюється актом, в якому вказуються всі претензії до виконання робіт. Перелік документів, що оформляються при здаванні об'єкта в експлуатацію, відповідає передбаченому будівельними нормами і правилами.
Позивачем на виконання наведеного договору виконано роботи на загальну суму 148035,67 грн., однак, відповідач в порушення умов договору здійснив лише часткову оплату в розмірі 20000 грн.
Відтак, розмір основного боргу, який позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 128035,67 грн.
Разом з тим, позивач за невиконання відповідачем умов договору щодо оплати виконаних робіт, керуючись ч.2 ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу 11849,44 грн. - 3% річних та 17529,48 грн. - інфляційних втрат.
З огляду на наведене, загальний розмір заборгованості, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 157414,59 грн., з яких: 128035,67 грн. - основний борг за виконані роботи, 11849,44 грн. - 3% річних та 17529,48 грн. - втрати від інфляції.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог ст.ст.526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. (ст.837 ЦК України).
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним договором підряду підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт на суму 148035,67 грн. Вказаний акт виконаних робіт підписаний сторонами 05.08.2011 року. Докази звернення відповідача до позивача з претензіями щодо виконаних робіт за вказаним актом в матеріалах справи відсутні.
Вимогами ст.530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання та зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї подої.
В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).
Так, відповідно до п.4.1. договору розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються на протязі 20-ти днів після підписання акту виконаних робіт. За роботи виконані з недоробками і дефектами виявленими при прийманні об'єкту в експлуатацію, виплата проводиться після їх усунення.
В матеріалах справи містяться докази здійснення відповідачем часткової оплати 11.08.2011 року на суму 20000 грн. Доказів сплати решти суми 128035,67 грн. відповідачем суду не надано та такі відсутні в матеріалах справи.
Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на наведене, враховуючи умови укладеного між сторонами договору підряду №11/06 від 08.07.2011 року та положення законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 128035,67 грн. - основного боргу а також 11849,44 грн. - 3% річних та 17529,48 грн. - втрати від інфляції є обґрунтованими та підставними.
Суд першої інстанції, на підставі заяви відповідача (від 04.11.2014 року - арк. справи 66), застосував позовну давність до спірних правовідносин та у зв'язку з цим, відмовив у задоволенні позову.
Інститут позовної давності регулюється главою 19 ЦК України.
Поняття позовної давності визначено у ст.256 ЦК України, відповідно до якої, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Відповідно до ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.261 ЦК України). В даному випадку словосполучення «довідалась про порушення свого права» слід трактувати не лише як наявність інформації про сам факт протиправної поведінки, а й як наявність повної інформації про обсяг порушення права.
Згідно ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).
Як зазначалося вище, згідно п.4.1 договору розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються на протязі 20-ти днів після підписання акту виконаних робіт. За роботи виконані з недоробками і дефектами виявленими при прийманні об'єкту в експлуатацію, виплата проводиться після їх усунення.
З матеріалів справи вбачається, що акт виконаних робіт підписано сторонами 05.08.2011 року. Докази звернення відповідача до позивача з претензіями щодо виконаних робіт за вказаним актом в матеріалах справи відсутні.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач повинен був здійснити оплату виконаних робіт до 25.08.2011 року включно.
Таким чином, строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права сплив 25.08.2014 року, а позовна заява позивачем подана до господарського суду Львівської області лише 29.09.2014 року.
Відповідно до ч.5 ст.267 ЦК України порушене право підлягає захисту, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності.
Суд першої інстанції зазначив, що право на звернення до суду із позовом у даній справі у позивача виникло ще 26.08.2011 року, тобто у ПП "Мірт" було достатньо часу для звернення до суду в межах трьохрічного строку позовної давності для захисту своїх законних прав та інтересів.
У клопотанні про поновлення строку позовної давності (від 19.11.2014 року - арк. справи 89) позивач просить суд поновити строк позовної давності, посилаючись на смерть колишнього директора підприємства та визнання останнього банкрутом (постанова господарського суду Львівської області від 24.04.2014 року у справі №914/4801/13).
Однак, місцевий господарський суд, оцінивши причини пропуску позовної давності, наведені позивачем у клопотанні про поновлення строку позовної давності, відмовив у його задоволенні, дійшовши висновку, що причини, наведені позивачем не є поважними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Посилання скаржника на смерть 16.10.2012 року директора ПП «Мірт» та те, що протягом 2012-2013 років господарська діяльність підприємства була утруднена, зокрема, те, що новопризначений директор підприємства був змушений прийняти, відшукати та опрацювати всю документацію підприємства, а також з'ясувати зміст всіх господарських відносин підприємства, що вимагало витрат часу не береться судом до уваги. Так само як і посилання позивача на великі обсяги господарських операцій ПП "Мірт", значну кількість контрагентів та договірних зобов'язань, що підлягали опрацюванню ліквідатором підприємства, а також посилання на необхідність поновлення документації та зміни керівництва підприємства до уваги суду не приймаються з огляду на наступне.
Відповідно до п.п.2.2.4, 2.2.5 п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» питання щодо поважності причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі.
Право на звернення до суду із позовом у даній справі у ПП «Мірт» виникло ще 26.08.2011 року, відтак, посилання скаржника на обставини, зазначені у клопотанні про поновлення строку позовної давності, до уваги суду не приймаються, оскільки, у позивача було достатньо часу для звернення із позовом до суду в межах трьохрічного строку позовної давності.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з спливом 25.08.2014 року позовної давності.
За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,
постановив:
Рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2014 року по справі №914/3458/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Мірт" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Матеріали справи №914/3458/14 повернути до господарського суду Львівської області.
Повну постанову складено 09.02.2015 року
Головуючий-суддя Якімець Г.Г.
Судді Бойко С.М.
Бонк Т.Б.