"02" лютого 2015 р. Справа № 922/1515/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Потапенко В.І, суддя Плужник О.В.
при секретарі Крупа О.О.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
1-го відповідача - Зубрич Д.О.
2-го відповідача - Ященко Р.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №380Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 24.12.14 у справі № 922/1515/14
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків,
до відповідачів: 1. Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків,
2. Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ,
про визнання права та використання придбаного природного газу
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" та Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", в якій просив визнати за позивачем право на використання придбаного за договором № 06/11-15 ТЕ від 29.09.2011 року природного газу для виробництва теплової енергії населенню, за період з 01 вересня по 31 грудня 2012 року в обсязі 249989,715 тис.м.куб. та визнати за позивачем право на використання придбаного за договором №1876-БО від 11.07.2012 р. природного газу для виробництва теплової енергії бюджетним організаціям та установам та іншим споживачам, з 01 вересня по 31 грудня 2012 р. в обсязі 34706,095 тис.м.куб., з посланням на те, що відповідачі відмовляються визнати за позивачем право на використання придбаного за договорами №06/11-15ТЕ від 29.09.2011 р. і №1876-БО від 11.07.2012 р. природного газу в обсягах, які вони вказали в актах прийому-передачі та які підтверджені, на його думку, всіма належними і достатніми способами та документами.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року по справі №922/1515/14 ( суддя Ольшанченко В.І.) провадження у справі припинено, з посиланням на те, що позивач не довів порушення його цивільних прав, а обраний ним спосіб захисту не відповідає законодавству України, з посиланням на ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України, а також ст.20 ГПК України.
Позивач не погодився з зазначеною ухвалою, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених в ухвалі, обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі зазначив, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та недоведено обставини, що мають значення для справи, а саме позивач звернувся до суду з позовом про захист оспореного і не визнаного відповідачами права, а не для встановлення юридичного факту.
Перший відповідач вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, прийнятою відповідно до норм чинного законодавства, просить ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Другий відповідач вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, прийнятою відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що позивач фактично звертається до суду з вимогою про встановлення певних юридичних фактів, що виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, бо до компетенції останнього не належать повноваження про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Другий відповідач зазначив, що позивач просить визнати за ним право на використання природного газу, який вже ним спожито в процесі вироблення теплової енергії, таким чином об'єкта власності, на який заявляє свої права позивач, не існує, а отже і право власності на нього.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, не з'явлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи.
Розпорядженням секретаря третьої судової палати від 02.02.2015 року, в зв'язку з хворобою судді Пушай В.І. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Потапенко В.І., суддя Плужник О.В.
Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду встановила, що 29.09.2011 р. між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" був укладений договір на купівлю-продаж природного газу № 06/11-15ТЕ.
Пунктом 1.1 договору встановлено, продавець (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") зобов'язався передати у власність покупцю (КП "Харківські теплові мережі") у IV кварталі 2011 р. та у 2012 р. імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати цей газ на умовах договору.
У п.1.2 договору визначено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, що споживається населенням і релігійними організаціями.
Пунктом 3.1 передбачено, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця і право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі.
Окремим обов'язком, передбаченим пунктом 3.1.1 договору є обов'язок покупця укласти технічну угоду щодо порядку обліку газу з газотранспортними або газодобувними, або газорозподільними підприємствами (надалі - газотранспортне підприємство) в пунктах приймання-передачі газу. Про укладення такої угоди покупець повідомляє продавця протягом 3 днів з дати її укладення.
Пунктом 3.3 договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місті продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
У п.3.4 договору зазначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаних уповноваженим представником та скріплених печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта.
При цьому умовою п. 4.1 договору встановлено, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця і відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 р. №288 "Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів".
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що 11.07.2012 р. між НАК "Нафтогаз України" та КП "Харківські теплові мережі" укладений договір №1876-БО про купівлю-продаж природного газу. Умови даного договору є переважно ідентичними умовам №06/11-15 ТЕ від 29.09.2011 р., за винятком наступних умов.
Пунктом 1.2 договору договору встановлено: газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.
Пунктом 11.1 договору визначений строк дії вищезазначеного договору, а саме: в частині реалізації газу - з 01 серпня 2012 р. до 31 грудня 2012 р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Судом першої інстанції встановлено, що ціна і кількість природного газу відрізняються, що має постачатися за договором №06/11-15 ТЕ від 29.09.2011 р. та за договором №1876-БО від 11.07.2012 р.
На виконання умов договорів №06/11-15 ТЕ від 29.09.2011 р. та №1876-БО від 11.07.2012 р., КП "Харківські теплові мережі" уклало з Публічним акціонерним товариством "Харківміськгаз" технічну угоду про порядок організації обліку природного газу при його транспортуванні газорозподільними мережами від 01.09.2012 р.
Пунктом 1.1 договору передбачено, що ПАТ "Харківміськгаз" зобов'язується здійснювати транспортування природного газу газорозподільними мережами до місця передачі КП "Харківські теплові мережі" на вході в газову мережу КП "Харківські теплові мережі". КП "Харківські теплові мережі" зобов'язується прийняти природний газ та виконувати інші обов'язки, передбачені цією технічною угодою.
Підпунктом 2.2.2 технічної угоди встановлено, що укладений договір на постачання газу, у якому передбачено порядок обліку, обмеження (припинення) транспортування газу, а також порядок доступу представника 1-го відповідача до газового обладнання і комерційних вузлів обліку газу на території об'єктів позивача. Копії договору на постачання газу надається 1-му відповідачу.
Пунктом 2.3 технічної угоди передбачено, що ПАТ "Харківміськгаз" транспортує газ у загальному потоці газу від пунктів прийому-передачі газу ГРМ до пунктів призначення в обсягах, підтверджених оператором.
Позивач в позовній заяві посилався на те, що відповідачі відмовляються визнати за позивачем право на використання придбаного за вказаними договорами газу в обсягах, які вони вказали у актах прийому-передачі та які підтверджені, на його думку, всіма належними і достатніми способами та документами.
Суд першої інстанції обґрунтовано припинив провадження у справі виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. (ст. 2 ГПК України).
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені, невизнані або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм суб'єктивним правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Як свідчать матеріали позовної заяви, позивач просив суд здійснити захист шляхом визнання за ним права на використання придбаного та вже використаного природного газу у визначених ним обсягах.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач фактично звертається до суду з вимогою про встановлення певних юридичних фактів: отримання та використання придбаного за договором №06/11-15 ТЕ від 29.09.2011 р. та вже використаного природного газу для виробництва теплової енергії населенню в період з 01 вересня по 31 грудня 2012 роук у обсязі 249989,715 тис.м.куб., в тому числі: з 01 по 30 вересня 2012 р. - 19844,430 тис. м. куб., з 01 по 31 жовтня 2012 р. - 45682,847 тис. м. куб., з 01 по 30 листопада 2012 р. - 75664,845 тис. м. куб., з 01 по 31 грудня 2012 р. - 108797,593 тис. м. куб.; отримання та використання придбаного за договором №1876-БО від 11.07.2012 р. та використаного природного газу для виробництва теплової енергії бюджетним організаціям та установам та іншим споживачам в період з 01 вересня по 31 грудня 2012 р. в обсязі 34706,095 тис.м.куб., в тому числі: з 01 по 30 вересня 2012 р. - 384,632 тис. м. куб., з 01 по 31 жовтня 2012 р. - 3311,335 тис.м. куб., з 01 по 30 листопада 2012 р. - 11672,028 тис. м. куб., з 01 по 31 грудня 2012 р. - 19338,100 тис.м.куб., що виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, бо до компетенції останнього не належать повноваження про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Рішенням суду має вирішуватись питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, тобто, ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого охоронюваного законом права.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що заявлена позивачем вимога є нічим іншим, як встановленням фактів, що мають юридичне значення, які можуть встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про цивільне право.
Отже, позивач просить визнати за ним право на використання природного газу, який вже спожитий і не існує в природі, договори передбачають перехід права власності на природний газ від продавця покупцеві. Використання переданого природного газу є однією з правомочностей права власності позивача.
Суд першої інстанції правомірно встановив, що вимога позивача про встановлення права на використання придбаного та вже використаного газу шляхом фактичного встановлення юридичних фактів, які встановлюють кількість газу, що надходив позивачу в об'ємах, зафіксованих позивачем в своїх актах приймання-передачі, які не підписані відповідачем, не підлягає розгляду у господарських судах України.
Втім, позивачем, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України не обґрунтовано та не доведено існування між сторонами спору про право цивільне.
Посилання позивача на порушення норм матеріального та процесуального права необґрунтовані та спростовуються матеріалами справи.
Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що позивачем не доведено та не обґрунтовано чим порушив перший відповідач (Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз") його права та інтереси.
Отже, суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі за п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що позивачем не виконано.
Таким чином, висновки викладені в ухвалігосподарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача не можуть бути підставою для її скасування, керуючись ст..16 ЦК України, ст.ст. 80,101-106 ГПК України колегія суддів, -
Ухвалу господарського суду Харківської області від 24.12.14 у справі № 922/1515/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 09.02.15
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Суддя Потапенко В.І.
Суддя Плужник О.В.