"20" січня 2015 р. справа № 804/1600/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,
при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 р. у справі № 804/1600/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Місія-1"
до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
22.01.2014 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0003542204 від 28.11.2013 року, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15992780 грн.
Постановою суду першої інстанції адміністративний позов задоволено повністю.
Постанова суду вмотивована тим, що у разі дотримання платником податків строків та порядку оскарження рішення контролюючого органу в адміністративному та судовому порядку до закінчення процедури узгодження відповідне рішення не має обов'язкової сили та не підлягає виконанню.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи.
В апеляційній скарзі зазначає, що позивачем не використано право на повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, строк на яке встановлений п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим у відповідача відсутнє право на податковий кредит та бюджетне відшкодування сум ПДВ.
Просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 30.10.2013 року відповідачем, на підставі п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за вересень 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки № 877/04-66-22-04/32835945 від 30.10.2013 року.
Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення з боку позивача п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.
На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0003542204 від 28.11.2013 року, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15991780 грн.
В ході перевірки досліджувалась податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2013 року № 9065988211від 18.10.2013 року, довідка «Про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (Д2)» за вересень 2013 року № 9065985023 від 18.10.2013 року поданих в електронному вигляді до відповідача та бази даних Міністерства доходів і зборів України.
Відповідно до матеріалів справи відповідачем в період часу з 26.04.2012 року по 13.06.2012 року проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо достовірності визначення від'ємного значення податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за лютий 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки № 727/22-517/32835945 від 20.06.2012 року, на підставі якого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000010221 від 30.07.2012 року, яким позивачеві збільшено розмір грошового зобов'язання у сумі 2550 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000020221 від 30.07.2012 року, яким позивачеві зменшено розмірі від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 11787344 грн.
Позивачем було оскаржено в судовому порядку податкове повідомлення-рішення №0000020221 від 30.07.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 11787344 грн. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 року у справі 2а/0470/9245/12 частково задоволено апеляційну скаргу позивача та скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2012 року, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову, та частково скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000020221 від 30.07.2012 року в частині зменшення розміру від'ємного значення ПДВ за лютий 2012 року на суму 302341 грн.
Таким чином, на момент подання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року, складання акту камеральної перевірки № 877/04-66-22-04/32835945 від 30.10.2013 року та прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення № 0003542204 від 28.11.2013 року тривала процедура судового оскарження податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000020221 від 30.07.2012 року
Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Згідно з п.46.1 ст. 46 податкового кодексу України Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
З податкової декларації з податку на додану вартість встановити здійснення чи не здійснення платником податку розрахунків з контрагентами, та закінчення строку позовної давності щодо тих чи інших зобов'язань особи неможливо, тож висновки, покладені в основу акту камеральної перевірки позивача № 877/04-66-04-11/32835945 від 30.10.2013 року не засновані на первинних документах позивача, регістрах його бухгалтерського обліку, інших документах, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Окрім того відповідно до акту «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Місія-1» щодо достовірності визначення від'ємного значення податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за лютий 2012 року» № 727/22-517/32835945 від 20.06.2012 року у позивача відсутня заборгованість перед контрагентами по господарським операціям, за якими виник податковий кредит, та в подальшому від'ємне значення у податкові періоди липень-жовтень 2008 року.
Підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідно до п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
Згідно з п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що податкове повідомлення-рішення контролюючого органу, яке оскаржується в судовому порядку, при дотриманні встановлених законом вимог, не має обов'язкової сили та не підлягає виконанню до набрання судовим рішенням законної сили.
Окрім того, відповідно до п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Також згідно п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошового зобов'язання або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Вказаний позивачем в рядку 24 декларації з ПДВ за вересень 2013 року залишок від'ємного значення в розмірі 15991780 грн. є залишком від'ємного значення попередніх податкових періодів та не є сумою бюджетного відшкодування та не заявлявся платником податків до бюджетного відшкодування в звітних податкових періодах з серпня 2008 року по вересень 2013 року.
Згідно з пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Таким чином колегія суддів зазначає, що законодавством не передбачено правових наслідків за непред'явлення платником податків сум до бюджетного відшкодування ПДВ, в тому числі втрату права платника податків на віднесення цих сум до податкового кредиту та відповідно формування від'ємного значення, а також не передбачено зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість з виключенням їх з декларації.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та постановив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 р. у справі № 804/1600/14 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун