Господарський суд Чернігівської області
Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua
Іменем України
« 03» лютого 2015 року Справа № 927/1768/14
Позивач: Приватне підприємство "Ніка",
вул. Малиновського, 32 А, м. Чернігів, 14020
Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1 м. Гомель, Республіка Беларусь, 246015
про стягнення 9048,40 доларів США, що в еквіваленті складає 139457,14 грн.
Суддя Бобров Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: Борода А.В., довіреність № 01/25/12 від 25.12.2014.
від відповідача: не з'явився.
Суть спору:
Позивачем - Приватним підприємством "Ніка" м. Чернігів (Україна) подано позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Республіка Беларусь) про стягнення 9048,40 доларів США, що в еквіваленті складає 139457,14 грн.
Провадження у справі зупинялося.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами Контракту № 3 від 23.05.2013., своєчасно та в повному обсязі оплату за поставлений позивачем товар не здійснив, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 9048,40 доларів США, що в еквіваленті складає 139457,14 грн.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач відзиву на позов або письмових пояснень щодо суті спору суду не надав, заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.
Господарський суд Чернігівської області звернувся до Економічного суду Гомельської області з судовим дорученням про надання правової допомоги. У надісланому 18.11.2014 судовому дорученні Господарський суд Чернігівської області просив Економічний суд Гомельської області вручити відповідачу - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2014 про порушення провадження у справі № 927/1768/14, текст ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Суд просив також Економічний суд Гомельської області надіслати документи, складені у зв'язку з виконанням судового доручення, а у випадку неможливості виконання - повернути судове доручення і повідомити про обставини, які перешкоджають його виконанню.
В ухвалі Економічного суду Гомельської області від 23.12.2014 у справі № 64-14Ип/2014, яка надійшла до Господарського суду Чернігівської області під час зупинення провадження у справі № 927/1768/14, зазначено, що Економічним судом Гомельської області прийнято до виконання судове доручення Господарського суду Чернігівської області. Ухвали Економічного суду Гомельської області від 01.12.2014, 11.12.2014 разом із копією ухвали Господарського суду Чернігівської області про порушення провадження у справі № 927/1768/14 від 18.11.2014 були направлені ФОП ОСОБА_1 (м. Гомель, АДРЕСА_1).
В судові засідання по виконанню судового доручення, призначені на 11.12.2014 та 23.12.2014 ФОП ОСОБА_1 не з'явився, кореспонденція суду, направлена за вказаною адресою, повернута поштою з відміткою «за невостребованием».
Отже, у зв'язку з вищенаведеним, Економічний суд Гомельської області повідомив, що вручити відповідачу ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2014 по справі № 927/1768/14 та текст ст. 22 ГПК України не є можливим.
Виходячи із приписів ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним у позовній заяві особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою, або, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 128 ГПК України у разі повторної неявки до суду без поважних причин особи, яку належним чином повідомлено про день, час та місце судового засідання, якій мають бути вручені виклик до суду чи інші документи за дорученням іноземного суду, такі документи вважаються врученими.
За вищевказаних обставин, суд вважає, що відповідача повідомлено належним чином про дату, час та місце судового засідання.
Також, суд вважає, що нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Згідно зі ст. 3 ГПК України мова господарського судочинства визначається ст. 14 Закону України "Про засади державної мовної політики".
Відповідно до частин першої та п'ятої ст. 14 Закону України "Про засади державної мовної політики" судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої ст. 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами). Слідчі і судові документи складаються державною мовою.
Статтею 9 Конституції України закріплено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004р. N1906-IV чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно частин першої та третьої ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до ст. 123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Пунктами 1-3 частини першої ст. 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005 N 2709-IV (надалі - Закон) встановлено, що цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: визначення застосовуваного права; процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; підсудність судам України справ з іноземним елементом.
Відповідно до ст. 3 Закону якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.
Згідно ст.ст. 1, 2 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (надалі - Угода) ця Угода регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними. Для цілей цієї Угоди під господарюючими суб'єктами розуміються підприємства, їх об'єднання, організації будь-яких організаційно-правових форм, а також громадяни, які мають статус підприємця згідно із законодавством, що діє на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав та їх об'єднань.
Відповідно до ст. 6 Угоди документи, видані або засвідчені закладом або спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, приймаються на території інших держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, які на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядаються як офіційні документи, мають на території інших держав - учасниць Співдружності доказову силу офіційних документів.
Згідно зі ст. 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини першої ст. 75 та п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у ст.76 цього Закону. Суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 4 Угоди компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду.
У відповідності до п. 8.1 Контракту № 3 від 23.05.2013, усі спори та розбіжності, що виникли між сторонами підчас виконання даного Контракту, вирішуються шляхом проведення переговорів. У випадку неможливості вирішення суперечностей шляхом проведення переговорів, вони підлягають передачі на розгляд та остаточне вирішення до Господарського суду Чернігівської області.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.ст. 1, 2, 12, 13 ГПК України, суд доходить висновку, що дана справа підвідомча та підсудна господарському суду Чернігівської області і повинна розглядатися із застосуванням матеріального та процесуального права України.
Як вбачається із матеріалів справи, 23 травня 2013 року між Приватне підприємство «Ніка» (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено контракт № 3 (далі - Контракт), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.
Відповідно до п.1.2 Контракту та Додаткової угоди № 4 від 18.12.2013 товаром є :
Папір туалетний марки ТМ-32, ДСТУ 4267:2003 у споживчих рулончиках:
Еко 123 (висота рулончика - 85 мм ± 3 мм, діаметр - 95 мм ± 5 мм) у кількості 2000000 рул.
Еко 217 (висота рулончика - 85 мм ± 3 мм, діаметр - 130 мм ± 5 мм) у кількості 2000000 рул.
Еко 203 (висота рулончика - 85 мм ± 3 мм, діаметр - 130 мм ± 5 мм з гільзою) у кількості 2000000 рул., упаковка в поліетиленові пакети по 8, 9, 10, 16, 20, 32, 50 рулончиків в упаковці.
Згідно з п. 2.1 Контракту та Додатковою угодою № 5 від 08.01.2014 кількість та ціна поставленого товару (окремої партії) визначається в доларах США і становить:
Еко 123 в кількості 2000000 рулонів по ціні 0,086 USD
Еко 203 в кількості 2000000 рулонів по ціні 0,129 USD
Еко 217 в кількості 2000000 рулонів по ціні 0,125 USD
Пунктом 4.1 Контракту та Додатковою угодою № 5 сторони домовилися, що поставка товару здійснюється автотранспортом на умовах СРТ м. Гомель Республіка Беларусь (Інкотермс-2000).
Датою поставки товару є дата оформлення транспортної декларації (п. 5.3 Контракту).
У відповідності до п. 3.1. Контракту та Додаткової угоди № 7 від 20.02.2014 Покупець здійснює розрахунок за поставлений товар з відстрочкою платежу на 70 календарних днів за кожну поставлену партію.
Контракт вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2014 року (п. 10.1. Контракту та Додаткова угода № 6 від 08.01.2014).
Контракт підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Контракту та Додаткових угод до нього позивачем було поставлено партію товару на суму 9048,40 доларів США, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною А №079826 від 18.08.2014, копія якої знаходиться в матеріалах справи.
Однак, у встановлений Контрактом та Додатковою угодою № 7 від 20.02.2014 термін (строк повного виконання розрахунку настав 27.10.2014) відповідач за поставлений товар не розрахувався. Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання за Контрактом не виконав.
Таким чином, на день прийняття судом рішення у справі, заборгованість відповідачем не сплачена та становить 9048,40 доларів США, що в еквіваленті складає 139457,14 грн.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За приписом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд вважає, що надані позивачем письмові докази доводять ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідач доказів своєчасної оплати поставленого товару, як і доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини, суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повній сумі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 м. Гомель, Республіка Беларусь, 246015; УНП НОМЕР_1, ОАО «БанкБелВЭБ» 220004 Республіка Беларусь, м. Мінськ, пр-т Победителей, 29, УНП 100010078, БІК 153001226, р/р НОМЕР_2 спец. валютний рахунок 3013131049027 дол. США) на користь Приватного підприємства «Ніка» (вул. Малиновського, 32А, м. Чернігів, Україна, 14020, р/р 26005300007209 в АТ «Златобанк», МФО 380612, код ЄДРПОУ 30647761) заборгованість в сумі 9048,40 доларів США (дев'ять тисяч сорок вісім доларів США 40 центів), що в еквіваленті складає 139457,14 грн. (сто тридцять дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят сім гривень 14 копійок) та 2789,14 грн. (дві тисячі сімсот вісімдесят дев'ять гривень 14 копійок) на відшкодування витрат по сплаті позивачем судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ю.М. Бобров
.