01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26
"02" лютого 2015 р. Справа № 910/20972/14
Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Київенерго»
про стягнення 53 304, 37 грн.
за участю представників:
від позивача: Решетниченко О.С.
від відповідача: Місіна Л.П.
від третьої особи: не з'явилися
суть спору:
Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 53 304, 37 грн. заборгованості за договором № 363/404 про надання послуг від 03.11.2008, з яких: 45 473, 16 грн. - основного боргу, 5 398, 26 грн. - інфляційних втрат та 2 432, 95 грн. - 3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати платежів за комунальні послуги.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2014 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.10.2014.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2014 справу № 910/20972/14 передано за підсудністю до господарського суду Київської області.
17.11.2014 матеріали справи № 910/20972/14 надійшли до господарського суду Київської області та згідно автоматизованої системи документообігу суду передані на розгляд судді господарського суду Київської області Лутак Т.В.
Ухвалою господарського суду Київської області від 18.11.2014 справу № 910/20972/14 прийнято до свого провадження суддею Лутак Т.В., розгляд справи призначено на 08.12.2014 та зобов'язано сторін надати певні документи.
08.12.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н б/д (вх. № 27396/14 від 08.12.2014) про залучення документів до матеріалів справи.
До господарського суду Київської області від відповідача надійшли заява вих. № 08/12-2 від 08.12.2014 (вх. № 27454/14 від 08.12.2014) про застосування строку позовної давності, відзив на позовну заяву б/н від 08.12.2014 (вх. № 27527/14 від 08.12.2014), у якому він заперечує проти задоволення позову та клопотання вих. № 08/12-1 від 08.12.2014 (вх. № 27455/14 від 08.12.2014) про залучення документів до матеріалів справи.
У судовому засіданні 08.12.2014 судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 15.01.2015.
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2014, за клопотанням представника позивача, продовжено строк вирішення спору у справі № 910/20972/14 на п'ятнадцять днів.
25.12.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог № 47-5061 від 23.12.2014 (вх. № 29101/14 від 25.12.2014), у якій позивач збільшує свої позовні вимоги, у зв'язку з донарахуванням суми за послуги з центрального опалення, та просить суд стягнути з відповідача 182 531, 95 грн. основного боргу і витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 654, 00 грн.
Суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв вищезазначену заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 182 531, 95 грн. заборгованості з підстав заявлених у позові.
До господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання вих. № 7 від 15.01.2015 (вх. № 777/15 від 15.01.2015) про долучення до матеріалів справи документів.
15.01.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача та документи по справі (вх. № 773/15 від 15.01.2015).
Присутній у судовому засіданні 15.01.2015 представник позивача надав суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Київенерго».
У судовому засіданні 15.01.2015 судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 22.01.2015.
До господарського суду Київської області від відповідача надійшли заява вих. № 22/02 від 22.01.2015 (вх. № 1388/15 від 22.01.2015) про застосування строку позовної давності та письмові пояснення по справі вих. № 22/01 від 22.01.2015 (вх. № 1389/15 від 22.01.2015).
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.01.2015 залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Київенерго», зобов'язано позивача направити Публічному акціонерному товариству «Київенерго» копію позовної заяви з доданими до неї документами, докази про що надати суду, та зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Київенерго» надати суду певні документи.
У судовому засіданні 22.01.2015 судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 02.02.2015.
Присутній у судовому засіданні 02.02.2015 представник позивача надав суду докази направлення Публічному акціонерному товариству «Київенерго» копії позовної заяви з доданими до неї документами (вх. № 2331/15 від 02.02.2015), повністю підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні 02.02.2015 проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у його відзиві.
Представник третьої особи, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання 02.02.2015 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог суду не виконав.
Враховуючи, що неявка третьої особи у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника третьої особи за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 02.02.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
03.11.2008 між сторонами було укладено договір № 363/404 про надання послуг, за умова якого позивач, на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг, зобов'язався транспортувати по внутрішньобудинкових мережах відповідачу, що є орендарем нежилого приміщення площею 735,8 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Миропільська, буд. 19, комунальні послуги, виставляти відповідачу платіжні документи за договором, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від відповідача та перераховувати їх постачальній організації, а відповідач у відповідності до даного договору зобов'язався приймати комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.
Пунктом 1.3 договору передбачено, що додаток № 1 до договору визначає потребу відповідача в окремій комунальній послузі і є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 1.2 договору облік споживання відповідачем комунальних послуг за відсутності приладів обліку проводиться розрахунковим способом. При цьому позивач не несе відповідальності за якість комунальних послуг та їх кількість, що виставлена постачальниками комунальних послуг в табулярах та групрахунках.
Згідно з п. 2.2 договору відповідач повинен до 10 числа поточного місяця сплатити:
- платежі за комунальні послуги (гаряче і холодне водопостачання, водовідведення, центральне опалення, електроенергія) поточного місяця в сумі, що визначається на рівні сум минулого місяця (останнього опалювального місяця);
- перерахунок за фактично спожиті комунальні послуги здійснюється на підставі табулярів та групрахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг місяцем пізніше, шляхом добору або зарахування надмірно сплачених коштів в рахунок майбутніх платежів.
Суму по кожному виду комунальних послуг, добір (зарахування), ПДВ, пред'являють до сплати платіжною вимогою-дорученням за три дні до моменту їх оплати, відповідач отримує платіжні вимоги-доручення під розпис відповідальної особи.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що відповідач зобов'язався:
- забезпечити безперешкодний доступ до систем постачання комунальних послуг представників позивача і постачальної організації (п. 3.1.4);
- встановити прилади обліку електроенергії, тепла, води згідно з Постановою КМУ від 27.11.1995 № 947 та Розпорядженням Київської міської держадміністрації № 125 від 02.02.1996, і укласти з відповідними організаціями договори на постачання комунальних послуг. Копії договорів необхідно надати позивачу, після чого останній припинити нарахування відповідних платежів (п. 3.1.5);
- за два місяці письмово попередити позивача про дострокове припинення користування окремою комунальною послугою. При цьому відповідач додає письмовий висновок постачальної організації про технічну можливість відключення даної комунальної послуги. Відповідач забезпечує складання трьохстороннього акту за участі представників позивача, постачальної організації і відповідача про відключення комунальної послуги. Нарахування відповідних платежів припиняється з дня підписання акту (п. 3.1.6);
- позивач припиняє нарахування платежів за договором в цілому з дати складання акту приймання-передачі нежилого приміщення (п. 3.1.7).
Відповідно до п. 3.2.2 договору позивач зобов'язався своєчасно надавати відповідачу платіжні вимоги-доручення до оплати.
Пунктом 5.5 договору передбачено, що строк дії договору встановлений з 03.11.2008 по 03.05.2010.
Додатком № 1 до договору № 363/404 про надання послуг від 03.11.2008 сторони визначили перелік комунальних послуг та порядок їх розрахунку з 03.11.2008, а саме: центральне опалення згідно табулярів АК «Київенерго» (договір № 620361 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2000) або СП «Укр-Кан-Пауер» по особистому рахунку 620361 пропорційно опалювальній площі 396,5 м2, відповідне загальне проектне навантаження на нежитлові приміщення 17,5 гкал/міс.
Позивач стверджує, що в наслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 363/404 про надання послуг від 03.11.2008, в останнього виникла заборгованість за комунальні послуги з центрального опалення за період з 01.01.2011 по 31.08.2014 у розмірі 182 531, 95 грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що строк дії договору № 363/404 про надання послуг від 03.11.2008 закінчився, центральне опалення в приміщенні, яке орендує відповідач фактично відсутнє та наявне індивідуальне опалення і встановлені теплові завіси.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Із наявного у матеріалах справи статуту Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва вбачається, що метою діяльності підприємства є реалізація планів з питань задоволення потреб споживачів в наданні комунальних послуг, а предметом діяльності підприємства є: надання споживачам комунальних послуг з холодного, гарячого водопостачання та водовідведення, центрального опалення та газопостачання на підставі укладених договорів з виробниками/постачальниками послуг, а також збір платежів від споживачів на користь виробників/постачальників; укладення з орендарями, власниками нежилих приміщень договорів на збір комунальних платежів; надання рахунків на сплату комунальних платежів споживачам цих послуг; здійснення робіт по встановленню та обслуговуванню приладів обліку; організація та контроль за своєчасним внесенням плати за комунальні послуги.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.
Зі змісту ст. 1 вказаного вище закону вбачається, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами, зокрема, є комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Частино. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що договір між сторонами є основою для регулювання взаємовідносин між суб'єктами житлово-комунальних послуг. Договором визначаються порядок надання послуг, їхні кількісні та якісні показники.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно з статтями 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» строк дії договору є істотною умовою договору про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Таким чином, припинення договору має наслідком припинення існування прав і обов'язків його учасників та умов, які складають зміст договору.
Суд звертає увагу, що строк дії договору № 363/404 про надання послуг від 03.11.2008 закінчився 03.05.2010, а тому визначені вказаним договором права та обов'язки сторін припинилися.
Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Як вже зазначалося, відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Споживач, відповідно до п. 1 та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
В той же час нормою п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що обов'язок підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором покладено на виконавця.
Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту статей 11, 509 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 19, п. 1, п. 5 ч. 3 ст. 20, п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між сторонами у справі (виконавцем та споживачем), як учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, повинні ґрунтуватися на договорі про надання житлово-комунальних послуг, укладеному на основі типового договору, а обов'язку споживача (відповідача) оплачувати вартість житлово-комунальних послуг має передувати виконання позивачем обов'язку підготувати договір на надання житлово-комунальних послуг та надати його на підписання споживачу.
Проте, позивачем в порушення вимог статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду вчинення ним дій щодо підготовки проекту договору про надання комунальних послуг з центрального опалення та направлення його на підписання відповідачу, а також не доведено ухилення останнього від укладення такого договору в спірний період (з 01.01.2011 по 31.08.2014).
З огляду на вищезазначене, вбачається, що договірні відносини між сторонами припинилися 03.05.2010 у зв'язку із закінчення строку дії договору № 363/404 про надання послуг від 03.11.2008, на який його було укладено, положень про автоматичну пролонгацію вказаний договір не містить, додаткових договорів щодо продовження строку дії зазначеного договору та нового договору про надання комунальних послуг з центрального опалення сторонами не укладалося.
За таких обставин, суд вважає, що умови встановлені договором № 363/404 про надання послуг від 03.11.2008, в тому числі і пунктами 3.1.5, 3.1.6, 3.1.7, на які посилається позивач, після 03.05.2010 не поширюються на сторін.
Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги, а тому відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався до позивача із листом вих. № 68 від 08.02.2010, у якому, у зв'язку з неробочим станом центрального опалення в магазині «Фора» за адресою: вул. Миропільська, 19, просив його направити фахівця для обстеження та складання акту непрацюючого стану центрального опалення за вказаною адресою та розірвати договір на надання цих послуг.
Відповідно до матеріалів справи представниками Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» Публічного акціонерного товариства «Київенерго» неодноразово проводилися обстеження центрального опалення у орендованому відповідачем приміщенні, за результатами яких було складено відповідні акти.
Так, актами № 6-03/028 від 18.03.2010, № 6-10/131 від 25.10.2010, № 6-11/041 від 25.11.2010 встановлено, що в приміщенні теплового пункту виконані видимі розриви на врізці на гастроном та бібліотеку, трубопроводи відрізано і заварено та визначено, що позивачеві потрібно звернути в договірний відділ Структурним відокремленим підрозділом «Енергозбут Київенерго» Публічного акціонерного товариства «Київенерго» для внесення змін до договору № 620361 від 01.11.2000.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» із листами № 91 від 12.02.2010, б/н від 19.11.2010, № 630 від 15.06.2011, у яких, у зв'язку з відсутність центрального опалення у приміщенні ТОВ «Фора», розташованого у торговому комплексі «Алмаз» за адресою: вул. Миропільська, 19, просив надати дозвіл на внесення змін до договору № 620361 від 01.11.2000.
Структурним відокремленим підрозділом «Енергозбут Київенерго» Публічного акціонерного товариства «Київенерго» у відповідь на лист № 630 від 15.06.2011 зазначено, що порушене у вказаному листі питання буде розглянуто лише після надання до СВП «Енергозбут Київенерго» проектно-технічної документації із перерахунком теплового навантаження системи опалення, погодженої зі службою перспективного розвитку філіалу «Теплові мережі Київенерго» (лист № 048-236-10315 від 01.08.2011).
Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що відповідач у спірний період фактично не користувався комунальною послугою з центрального опалення, що також не заперечується позивачем.
Крім того, позивачем в порушення вимог статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України не надано суду належних та допустимих доказів направлення/вручення відповідачу платіжних вимог-доручень та рахунків на сплату комунальних послуг за спірний період (з 01.01.2011 по 31.08.2014), а також не надано первинних документів (платіжних доручень, банківських виписок, довідки з банку), що підтверджують здійснення оплати відповідачем за комунальні послуги за спірний період.
З матеріалів справи вбачається, що лише під час розгляду даної справи у суді позивачем було направлено відповідачу рахунок-фактура № 14400247178-14/09 від 29.09.2014 на суму 45 473, 16 грн., лист № 47-4975 від 11.12.2014 про донарахування вартості з центрального опалення, рахунок-фактура № 14400247178-14/11 від 29.11.2014 на суму 45 473, 16 грн., платіжну-вимогу доручення № 363/404 від 29.11.2014 на суму 137 058, 79 грн., акт про виконання робіт (надання послуг) за договором № 363/404 від 03.11.2008 на суму 137 058, 79 грн. та акт звірки взаємних розрахунків по договору № 363/404 від 03.11.2008 за період з 01.11.2007 по 30.11.2014.
За таких обставин, враховуючи те, що договірні відносити про надання комунальних послуг з центрального опалення за період з 01.01.2011 по 31.08.2014 між сторонами відсутні, зважаючи на те, що відповідач у спірний період фактично не користувався комунальними послугами з центрального опалення, а позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами надання вказаних комунальних послуг за спірний період, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача заборгованості за комунальні послуги з центрального опалення за період з 01.01.2011 по 31.08.2014 у розмірі 182 531, 95 грн. відсутні.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комунальні послуги з центрального опалення за період з 01.01.2011 по 31.08.2014 у розмірі 182 531, 95 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо заяв відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.
Наслідки спливу позовної давності, відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права, тобто порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, заява про сплив строку позовної давності судом не застосовується.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.
Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено: 09.02.2015.
Суддя Т.В. Лутак