Ухвала ІМЕНЕМ УКРАЇНИ28 січня 2015 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючогоГвоздика П.О., суддів: Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.,Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2014 року, в с т а н о в и л а:У липні 2013 року позивач звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя, в обґрунтування якого зазначила, що з 1991 року перебуває з відповідачем у шлюбі, під час якого ними було придбано квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2, які зареєстровані на ім'я відповідача. Просила визнати вказані квартири об'єктами спільної сумісної власності подружжя, припинити право їх спільної сумісної власності на зазначені квартири, визнати за нею право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, виділити у приватну власність відповідача квартиру АДРЕСА_2. Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2013 року позов задоволено. Визнано квартиру АДРЕСА_1, що складається з: 1 - коридор, 2 - туалет, 3 - ванна, 4, 5, 7 - жилі, 6 - кухня, в жилому будинку А-16 загальною площею 70,5 кв. м, житловою площею 45,8 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1, та квартиру АДРЕСА_2 у житловому будинку літ. А-9, яка складається з: 1, 2, 13 - коридори, 3 - ванна, 4 - туалет, 5 - кухня-їдальня, 6, 7, 8, 9, 10 - житлові кімнати, 11 - гостинна, 12 - кухня, І - тамбур, загальною площею 118,0 кв.м, житловою площею 79,5 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_2, об'єктами спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1, що складається з: 1 - коридор, 2 - туалет, 3 - ванна, 4, 5, 7 - жилі, 6 - кухня, в жилому будинку А-16 загальною площею 70,5 кв.м, житловою площею 45,8 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1. Визнано право приватної власності за ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1, що складається з: 1 - коридор, 2 - туалет, 3 - ванна, 4, 5, 7 - жилі, 6 - кухня, в жилому будинку А-16 загальною площею 70,5 кв. м, житловою площею 45,8 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1. Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_2 у житловому будинку літ. А-9, яка складається з: 1, 2, 13 - коридори, 3 - ванна, 4 - туалет, 5 - кухня-їдальня, 6, 7, 8, 9, 10 - житлові кімнати, 11 - гостинна, 12 - кухня, І - тамбур, загальною площею 118,0 кв.м, житловою площею 79,5 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_2. Виділено у приватну власність ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_2 у житловому будинку літ. А-9, яка складається з: 1, 2, 13 - коридори, 3 - ванна, 4 - туалет, 5 - кухня-їдальня, 6, 7, 8, 9, 10 - житлові кімнати, 11 - гостинна, 12 - кухня, І - тамбур, загальною площею 118,0 кв.м, житловою площею 79,5 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_2. Вирішено питання про стягнення судових витрат. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2014 року заочне рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову. У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя, а тому підлягає поділу на підставі ст. ст. 69, 70 СК України. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, виходив з того, що до участі у справі не було залучено особу, в інтересах якої накладено арешт на спірне майно.Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна. Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Судами встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 1991 року, під час якого ними було придбано квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2, які зареєстровані на ім'я відповідача. За змістом ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Законодавством не встановлено жодних обмежень щодо поділу між співвласниками майна, яке є у їх спільній сумісній власності, а перебування під арештом не є правовою підставою для відмови в поділі спільного майна шляхом визнання права власності на нього. Таким чином, проведення поділу майна не може вважатись розпорядженням таким майном, у зв'язку з чим висновок апеляційного суду про порушення прав особи, в інтересах якої накладено арешт, є помилковим. Натомість, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, а апеляційний суд, перевіряючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, у порушення вимог чинного процесуального та матеріального законодавства України дійшов помилкового висновку про необхідність скасування законного й обґрунтованого судового рішення.За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, з підстав, передбачених ст.339 ЦПК України, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справу х в а л и л а:Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити. Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2014 року скасувати, заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2013 року залишити в силі. Ухвала оскарженню не підлягає.Головуючий П.О. Гвоздик Судді: Н.А. Горелкіна О.І. Євтушенко І.М. Завгородня Ю.Г. Іваненко