28 січня 2015 р. Справа № 876/11653/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Дяковича В.П.,
суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,
за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Сагайдака Д.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області на постанову Сихівського районного суду міста Львова від 25 листопада 2014 року по справі № 813/5940/14, 2-а/464/212/14 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області про примусове повернення та заборону в'їзду на територію України, -
26.08.2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, яким просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області від 11 серпня 2014 року про примусове повернення за межі України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, із забороною вїзду на територію України терміном на три роки до 11 серпня 2017 року та зобов'язанням покинути територію України до 26 серпня 2014 року та зобов'язати відповідача анулювати відмітки проставлені в його паспорті про примусове повернення і заборону вїзду в Україну.
Постановою Сихівського районного суду міста Львова від 25 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області від 11 серпня 2014 року про примусове повернення за межі України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, із забороною вїзду на територію України терміном на три роки до 11 серпня 2017 року та зобов'язанням покинути територію України до 26 серпня 2014 року та зобов'язано відповідача анулювати відмітки проставлені в паспорті позивача про примусове повернення і заборону вїзду в Україну.
Головне управління державної міграційної служби України у Львівській області постанову суду першої інстанції оскаржило, подало апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення про примусове повернення позивача за межі України із забороною в'їзду на територію України прийнято відповідно до вимог чинного законодавства за допущене позивачем порушення строку перебування на території України, у зв'язку із чим заявлений позов є безпідставним. Вказує, що за повідомленням оперативно-розшукового відділу Львівського прикордонного загону (лист №» 5/2408 від 07.08.2014 року), позивач виїхав з України в офіційному порядку 14.03.2014 року через пункт пропуску «Іловайськ-Пасажирський парк», поряд з цим вказаний громадянин перебуває у місті Львові, а у паспорті позивача наявні дата-штампи про перетин ним державного кордону України після 14.03.2014 року. Зважаючи на вказане просить в позові відмовити.
В судовому засіданні позивач, представник позивача надали пояснення та заперечили проти доводів апеляційної скарги, а представник відповідача підтримав їх.
Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином Азербайджану, 26.07.2014 року востаннє прибув залізничним сполученням через контрольно-пропускний пункт «Долбіно» із території Російської Федерації на територію України, про що свідчить відповідна відмітка у його закордонному паспорті. Відтак на територію України позивач в'їхав на законних підставах та відповідно до вищезазначених положень законодавства мав право на перебування на території України до 26.10.2014 року.
11.08.2014 року Головним управлінням Державної міграційної служби у Львівській області прийнято рішення про примусове повернення та заборону в'їзду на територію України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 терміном на три роки - до 11.08.2017 року та зобов'язано покинути територію України до 28.08.2014року, яке ґрунтується на порушені позивачем терміну перебування на території України.
Згідно ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в'їзд в Україну та виїзд з України здійснюється, зокрема, іноземцями та особами без громадянства - за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.
Підстави перебування іноземних громадян, що належать до держав безвізового режиму регулюються також п. 15 ч. 1 ст. 4 цього ж Закону. Вказаною нормою визначено, що іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
Відповідно до умов Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Азербайджан про безвізові поїздки громадян, затвердженою постановою КМУ від 24.10.2002 року громадяни держави однієї Сторони, незалежно від місця їх постійного проживання, можуть в'їжджати, прямувати транзитом, виїжджати та перебувати на території держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування і реєстрації, що діють в цій державі, по документах, зазначених у Додатках 1 та 2 до цієї Угоди.
Згідно ст. 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.
Відповідно до п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 01.02.2012 року № 150. Іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території, зокрема, не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду з держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Вказаний строк може бути продовжено у випадках визначених п.6 цього ж Положення за заявою іноземця чи особи без громадянства.
Судом встановлено, що позивач 12.04.2014 року о 00.30 год. виїхав із залізничної станції «Баку» та прибув у м. Харків 13.04.2014 року о 18.40 год., а 14.04.2014 року о 04.08 год. відправився залізничним транспортом зі станції Київ до м. Львова, що підтверджено залізничними квитками наявними у матеріалах справи. Тобто факт перетину кордону України позивачем 13.04.2014 року є доведеним. Зазначеними доказами спростовується висновок відповідача про те, що після перетину кордону України в напрямку Російської Федерації 14.03.2014 року позивач перебуває на території України нелегально.
Зважаючи на вказані обставини, суд не бере до уваги посилання відповідача про те, позивач після виїзду з України 14.03.2014 року надалі перебуває на території України нелегально.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Разом із тим, судом встановлено, що позивач проживає на території України з 2000 року, впродовж 12 років перебуває у фактичних шлюбних відносинах з громадянкою України ОСОБА_6. Як вбачається із свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 22.07.2014 року виданого Сихівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану між позивачем та громадянкою України ОСОБА_6 зареєстровано шлюб. Позивач має постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_1, а також допомагає дружині провадити підприємницьку діяльність у магазині-павільйоні на АДРЕСА_2. Вказані обставини також повністю підтверджені показаннями допитаних у судовому засіданні суду першої інстанції свідків - ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8.
Враховуючи наявність місця проживання на території України, перебування у шлюбі з громадянкою України, відсутність даних про будь-які дії позивача, що суперечили б інтересам безпеки України чи охорони громадського порядку, здоров'я і захисту прав та інтересів громадян України, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а тому позов підлягає до задоволення.
Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду міста Львова від 25 листопада 2014 року по справі № 813/5940/14, 2-а/464/212/14 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.П. Дякович
Судді Л.П. Іщук
Т.В. Онишкевич