13 січня 2015 р. Справа № 804/20465/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ІН-СЕРВІС» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
10 грудня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БУД-ІН-СЕРВІС» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо невизнання податковою та відмови у прийнятті звітної податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ІН-СЕРВІС» з податку на додану вартість за серпень 2014 року, з додатками;
- визнати звітну податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ІН-СЕРВІС» з податку на додану вартість за серпень 2014 року, з додатками такою, що подана у момент фактичного її отримання, тобто 25 вересня 2014 року;
- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відобразити показники (дані) звітної податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ІН-СЕРВІС» з податку на додану вартість за серпень 2014 року, з додатками, в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ІН-СЕРВІС»;
- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в порядку ч. 1 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України, подати звіт про виконання судового рішення та встановити строк його виконання.
В обґрунтування позову зазначено, що позивачем була заповнена звітна податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2014 року, з додатками, та надіслана до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, та була отримана відповідачем 25.09.201014р. Проте, відповідач не направив жодного листа та рішення про відмову у прийнятті податкової декларації платника податків чи про невизнання такого документу податковою декларацією, чим, на думку позивача, порушив пункт 49.11 статті 49 Податкового кодексу України. Позивач вважає зазначені дії податкового органу протиправними та такими, що не відповідають діючому законодавству.
Представник відповідача до суду не прибув, 25.12.2014 року до суду надав письмові заперечення, в яких свою позицію обґрунтовував тим, що Оперативним управлінням ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відповідно до Довідки про встановлення місцезнаходження (місця проживання) №3157/01/26-55-07-03 від 06.08.2014р. місцезнаходження позивача за податковою адресою, не встановлено, та в порушення вимог п.42.3. ст. 42 ПК України, позивач не повідомив ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про зміну свого місцезнаходження. Зазначив, що відповідно до п. 4 розділу 6 «Строк дії договору» встановлено, що орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації. Таким чином, у зв'язку з порушенням істотних умов Договору на адресу позивача було направлено лист від 13.08.2014 року №37431/10/26-55-10-02-10 про розірвання договору про визнання електронних документів. Також, відповідачем передано до Державної реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням №6897/26-55-18-05-04 від 12.08.2014р. та рішення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф.№18-ОПП №8344/26-55-18-05-28 від 12.08.2014р.
У судовому засіданні 13 січня 2015 року, зважаючи на неявку відповідача, судом ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БУД-ІН-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 39180457) зареєстроване Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві 15.04.2014р., номер запису в Єдиному державному реєстрі про державну реєстрацію юридичної особи №1 070 102 0000 053584.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БУД-ІН-СЕРВІС» є платником податку на додану вартість, та перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.
23.09.2014р. позивачем до податкового органу була надіслана поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення звітна податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2014 року, з додатками.
Згідно з поштовим повідомленням про вручення, вказана декларація була отримана відповідачем 25.09.201014р.
Звернувшись в центр обслуговування платників податків ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, ТОВ «БУД-ІН-СЕРВІС» дізналось про: неприйняття зазначеної податкової звітності; невизнання вказаної податкової декларації; не відображення показників (даних) звітної податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ІН- СЕРВІС» з податку на додану вартість за серпень 2014 року, з додатками, в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку останнього.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БУД-ІН-СЕРВІС» вважає зазначені дії податкового органу протиправними та такими, що не відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим, звернулося до суду за захистом порушених прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.
За приписами ст.ст. 15, 16 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операціях), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.
Згідно п. 46.1. ст. 46 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 47.1 ст. 47 ПК України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Відповідальність за порушення податкового законодавства відокремленим підрозділом юридичної особи несе юридична особа, до складу якої він входить.
Згідно до п.48.1, п.48.3, п.48.4 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:
- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);
- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;
- звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);
- повне найменування (прізвище, імя, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;
- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;
- реєстраційний номер облікової картки платника податків;
- місцезнаходження (місце проживання) платника податків;
- найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;
- дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);
- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;
- підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку ( за наявності).
У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:
- відмітка про звітування за спеціальним режимом;
- код виду економічної діяльності (КВЕД);
- код органу місцевого самоврядування за КОПТУУ;
- індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
У відповідності до п.49.8, п.49.9 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою.
Пунктом 49.10 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.
Згідно п.49.11 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
Досліджена судом декларація з податку на додану вартість за серпень 2014 року з додатками оформлена у відповідності до приписів чинного законодавства, містить обов'язкові реквізити, підписи уповноважених осіб та печатку підприємства.
Водночас Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
Суд зазначає, що в порушення вимог п. 49.11 статті 49 ПКУ, відповідачем не буо направлено жодного листа та рішення про відмову у прийнятті податкової декларації платника податків чи про невизнання такого документу податковою декларацією.
Таким чином, відповідач не прийняв саме повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації, чим порушив пункт 49.11 статті 49 Податкового кодексу України.
При цьому відповідачем на виконання Ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 року до суду не надані належним чином завірені копії рішення (лист), яким не була прийнята та невизнана податкова декларація товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ІН-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 39180457) з податку на додану вартість за серпень 2014 року, та витягу з автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок», в тому числі підсистеми «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» щодо наявності (відсутності) показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ІН-СЕРВІС», відображених останнім у звітній податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року.
Чинним законодавством України податковий орган не наділений повноваженнями щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності, тобто надання їй статусу «не визнана як податкова декларація», оскільки у відповідності до статей 48 та 49 Податкового кодексу України податковий орган має право або прийняти податкову декларацію, або відмовити у її прийнятті, а відтак, суд приходить до висновку, що відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, і тим самим порушив пункт 1 частини 3 статті 2 КАС України, яким передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень повинні бути прийняті (вчинені), зокрема, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, невизнання відповідачем податкової декларації та відмова у прийнятті звітної податкової декларації позивача з податку на додану вартість за серпень 2014 року, є необгрунтованим та протиправним.
Відповідно до пункту 49.13.статті 49 Податкового кодексу України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.
З огляду на викладене, суд вважає, що необхідним заходом для належного захисту прав платника податків є зазначення дати, з якої податкова декларація вважається поданою платником до органу державної податкової служби, і враховуючи наявний спір, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача прийняти таку декларацію датою її фактичного отримання - 25.09.2014 року.
Відповідно до Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПСУ №516 від 14.06.2012р. за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.
Механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів визначений Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку платників податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на обов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 року № 765, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 року за № 217/24994 (далі - Порядок № 765).
Відповідно до пунктів 8, 9 розділу 1 Порядку № 765, супроводження єдиного технологічного процесу автоматизованої обробки інформації щодо обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску здійснюється територіальними органами Міндоходів відповідно до функціональних повноважень. Використання в інформаційній системі спеціального кодування всіх операцій з обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску забезпечує на робочих місцях посадових осіб територіальних органів Міндоходів автоматизоване ведення інтегрованої картки платника та підтримання в актуальному стані інформаційної системи, яка дає змогу формувати звітність, довідкову інформацію тощо.
За даними оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати та єдиного внеску Міндоходів та його територіальними органами в автоматичному режимі формуються звітність і зведена інформація про нарахування та надходження податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати, єдиного внеску, податковий борг, недоїмку із сплати єдиного внеску відшкодування податку на додану вартість, результати перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), надміру сплачених сум платежів та єдиного внеску тощо (п. 11 розділу 1 Порядку № 765).
Дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів (п. 5 розділу IV Порядку № 765).
З огляду на викладене, позовні вимоги про зобов'язання Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відобразити показники (дані) звітної податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ІН-СЕРВІС» з податку на додану вартість за серпень 2014 року, з додатками, в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ІН-СЕРВІС», є також обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у встановлений судом строк подати до суду звіт про виконання судового рішення, суд приходить до висновку про відмову у їх задоволенні, з огляду на те, що відповідно, лише після набрання судовим рішенням законної сили, податковий орган набуває обов'язку вчинити вищезазначені дії в порядку його виконання.
Також, враховуючи, що на час розгляду справи відсутні обставини, які б вказували на можливість невиконання податковим органом - відповідачем по справі передбачених законодавством України дій щодо поновлення порушеного права Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ІН-СЕРВІС» як платника ПДВ, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у даній справі.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно частини 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи рішення по справі, суд враховує, що відповідач не скористався правом участі в судовому засіданні, не надав до суду витребувані докази та не спростував факти порушення ним пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України.
Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх часткове задоволення.
Виходячи з положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує позивачу суму сплаченого судового збору в розмірі 58,56 грн. пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 128, 59-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ІН-СЕРВІС» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо невизнання податковою та відмови у прийнятті звітної податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ІН-СЕРВІС» з податку на додану вартість за серпень 2014 року, з додатками.
Визнати звітну податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ІН-СЕРВІС» з податку на додану вартість за серпень 2014 року, з додатками такою, що подана у момент фактичного її отримання, тобто 25 вересня 2014 року.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відобразити показники (дані) звітної податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ІН-СЕРВІС» з податку на додану вартість за серпень 2014 року, з додатками, в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ІН-СЕРВІС».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-ІН-СЕРВІС» витрати по сплаті судового збору в сумі 58,56 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник