іменем україни
04 лютого 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дем'яносова М.В.,
суддів: Коротуна В.М.,
Штелик С.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», третя особа - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра», про стягнення страхового відшкодування, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року,
У липні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ України»), третя особа - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра», про стягнення страхового відшкодування.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові.
Згідно зі ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:
- навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;
- вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину; що призвів до страхового випадку;
- подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;
- одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;
- несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
- наявності інших підстав, встановлених законом.
Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Пунктом 31 Правил дорожнього руху України передбачено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкції підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Підпунктом 6.3.3 пункту 6.3. Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 березня 2007 року № 0670528, передбачено, що не є страховим випадком подія, що сталася із застрахованим транспортним засобом внаслідок, зокрема, порушення водієм правил технічної експлуатації, згідно з вимогами Правил дорожнього руху України щодо технічного стану й обладнання транспортного засобу та використання не за призначенням або з порушенням умов технічної експлуатації (відповідно до приписів виробника).
Відповідно до п. 13.1.12 договору однією з підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування є їзда на таких шинах, зношування яких перевищує допустимі межі, і їзда протягом зимового сезону на шинах, які не відповідають такому сезону. Зимовим сезоном вважається період з 15 листопада по 15 березня (включно).
Судами встановлено, що шини автомобіля в момент ДТП не відповідали зимовому сезону, тобто позивачем не виконані умови п. 13.1.12 укладеного між сторона договору.
ОСОБА_2 договір підписала, вказаний пункт цього договору до настання ДТП не оскаржувала.
За таких обставин рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2014 року та ухвала апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.В. Дем'яносов
Судді: В.М. Коротун
С.П. Штелик