Ухвала
іменем україни
04 лютого 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Савченко В.О., Амеліна В.І, Остапчука Д.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Хмельницького бюро технічної інвентаризації про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2014 року,
У квітні 2013 ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Хмельницького бюро технічної інвентаризації про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з серпня 2008 року працювала у відповідача, наказом № 48/05-02 від 26 березня 2013 року її було незаконно звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.
Так, установивши, що звільнення позивача було проведено з дотриманням вимог чинного трудового законодавства, суди дійшли вірного й обґрунтованого висновку щодо безпідставності та недоведеності вимог ОСОБА_4 та відсутності правових підстав для задоволення її позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.
Судами попередніх інстанцій правильно визначено характер спірних правовідносин й вірно застосовані положення норм матеріального закону.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.О. Савченко
В.І. Амелін
Д.О. Остапчук