28 січня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І.,
Наумчука М.І., Олійник А.С.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 21 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 9 вересня 2014 року,
У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом. Зазначала, що постановою Новоазовського районного суду Донецької області від 22 вересня 2011 року ОСОБА_4 звільнена від кримінальної відповідальності на підставі п. «г» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України. У цій кримінальній справі позивач була визнана потерпілою, оскільки вчиненням відповідачем зазначених злочинів їй було спричинено матеріальну та моральну шкоду. Посилаючись на викладене, просила задовольнити позов.
Рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від 21 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 9 вересня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_3 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що у судовому засіданні не знайшло підтвердження спричинення позивачу матеріальних збитків і моральної шкоди у результаті скоєння відповідачем злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України, оскільки вирок відносно ОСОБА_4 не постановлювався, а постанова суду про закриття кримінального провадження не має преюдиційсності, вона не зазначена у ч. 4 ст. 61 ЦПК України, тому відмовив у позові.
Однак, повністю погодитись з такими висновками неможливо.
Судом встановлено, що 28 вересня 2010 року прокурором Новоазовського району була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_4 за зловживання службовим становищем, яке заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, і шахрайство, що завдало значної шкоди потерпілим, за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 190 КК України.
Постановою прокурора Новоазовського району Донецької області від 27 грудня 2010 року ОСОБА_4 притягнуто у вказаній кримінальній справі як обвинувачену і їй пред'явлено обвинувачення у скоєнні цих злочинів. Після проведення досудового слідства зазначена кримінальна справа була предметом розгляду у Новоазовському районному суді.
22 вересня 2011 року постановою Новоазовського райсуду ОСОБА_4 на підставі пункту «г» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію» від 8 липня 2011 року була звільнена від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України у зв'язку з тим, що досягла 55-річного віку. Провадження у кримінальній справі було закрито. Цивільні позови потерпілих були залишені без розгляду.
Амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину.
Якщо злочином було завдано шкоду, то звільнений на підставі закону про амністію повинен її відшкодувати, оскільки амністія не звільняє особу від цього обов'язку.
Вважаючи недоведеним завдання шкоди ОСОБА_3 діями ОСОБА_4 суди не звернули уваги, що кваліфікуючою ознакою складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за вчинення якого остання звільнена від кримінальної відповідальності, є завдання значної шкоди потерпілому.
Отже вказана обставина є предметом доказування у кримінальній справі для кваліфікації дій особи за цією частиною вказаної статті.
Згідно постанови про притягнення в якості обвинуваченої і пред'явлення обвинувачення, постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності діями ОСОБА_4 потерпілим завдано значну матеріальну шкоду на загальну суму 64026 грн., в т.ч. і ОСОБА_3 у розмірі 3500 грн.
Тобто органи слідства, як і суд, вважали вину відповідача у вчиненні злочину передбаченому ч. 2 ст. 190 КК України доведеною, зокрема щодо розміру завданої потерпілим матеріальної шкоди виходячи із кваліфікації її дій у цій частині.
При вирішенні спору на вказані норми закону та обставини справи суди уваги не звернули, тому зроблені у судових рішеннях висновки про те, що відповідачем не було завдано шкоду позивачу не можна визнати обгрунтованими.
Наведені порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Виходячи із розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 вересня 2014 року № 2710/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ», виданого відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» підсудність розгляду справи визначена Приазовському районному суду Запорізької області.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 21 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 9 вересня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до Приазовського районного суду Запорізької області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді:Т.Л. Ізмайлова Г.І. Мостова М.І. Наумчук А.С. Олійник