іменем україни
28 січня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.,
Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, до ОСОБА_5, треті особи: житлово-експлуатаційна контора № 10, служба у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, про встановлення порядку користування квартирою, що є у спільній частковій власності за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 7 серпня 2014 року,
У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначала, що квартира АДРЕСА_1 є спільною частковою власністю, у якій проживають вона із неповнолітньою донькою та відповідачка. Їй та її доньці належить по 1/6 частині спірної квартири кожній, які отримані ними у спадщину після смерті її чоловіка - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідачка є матір'ю померлого. Квартира складається із трьох ізольованих кімнат загальною площею 62, 85 кв.м., вона із донькою мешкає в кімнаті площею 9,8 кв.м. Відповідач створила такі умови, які унеможливлюють їй з донькою користуватися та володіти своїми частками квартири. Площа кімнати, в якій вона проживає з донькою, недостатня для належного розвитку та навчання дитини.
Посилаючись на наведене, просила суд встановити порядок користування спірною квартирою, а саме виділити в користування їй з неповнолітньою донькою кімнату площею 16,2 кв.м., відповідачці виділити відповідно кімнати площею 11,6 кв.м та 9,8 кв.м, у спільному користуванні залишити приміщення: коридор, кухню, ванну кімнату, вбиральню, комори.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 7 серпня 2014 року, позов задоволено.
Встановлено наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1, та виділено: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спільне користування житлову кімнату площею 16,2 кв.м та балкон площею 0,94 кв.м.; ОСОБА_5 кімнати площею 11,6 кв.м. та 9,8 кв.м., а також лоджію 1,44 кв.м.
Залишено у спільному користуванні ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кухню площею 8,0 кв.м., вбиральню площею 1,0 кв.м., ванну кімнату площею 2,6 кв.м., коридор площею 10, 7 кв.м., комору площею 0,7 кв.м.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із його обгрунтованості.
Проте з такими висновками судів погодитись не можна.
Судами установлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 листопада 2013 року ОСОБА_3 має у власності 1/6 частку в квартирі, неповнолітній ОСОБА_4 також належить на праві власності 1/6 частка у вищевказаній квартирі.
ОСОБА_5 належить 2/3 частини спірної квартири.
Житлова площа спірної квартири складає 37,6 кв.м. Частка ОСОБА_5 складає 25,1 кв. м., частка ОСОБА_3 та ОСОБА_4-12,5 кв.м.
Сторони добровільно не дійшли згоди про порядок володіння та користування належною їм спірною квартирою.
За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом ст. ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 355, ч. 1 ст. 356, ч.ч.1, 2, 3 ст. 358 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Пленум Верховного Суду України в п. 14 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності» роз'яснив, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Однак, встановлюючи між сторонами порядок користування спірними приміщеннями квартири, суди у порушення вимог ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України залишили поза увагою зазначені вище норми закону, встановили порядок користування жилими приміщеннями, виділивши відповідачу кімнати у квартирі загальною площею 21,4 кв.м., що на 3,7 кв.м. менше його частки у спільній частковій власності, не врахували, що правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших, не з'ясували чи не буде порядок користування спірною квартирою, запропонований позивачем, порушувати майнові права відповідача та розширювати права позивача, оскільки зміниться баланс часток кожного з них у праві власності.
З огляду на викладене ухвалені судами рішення не можна вважати законними та обґрунтованими, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України
Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 7 серпня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: Н.А. Горелкіна
О.І. Євтушенко
І.М. Завгородня
Ю.Г. Іваненко