04 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В.,
Наумчука М.І., Олійник А.С.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: комунальне підприємство "Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації", реєстраційна служба Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_5, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на частину квартири, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2014 року,
У серпні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог просив скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, зареєстрованої за ОСОБА_4 на підставі заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2007 року.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2007 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
21 березня 2008 року комунальним підприємством "Нікопольське міське бюро технічної інвентаризації" проведено реєстрацію та внесені відомості до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2008 року заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2007 року скасовано. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 однією сім'єю без шлюбу з 1989 року до 12 листопада 2004 року. Визнано право власності на 1/2 спірної квартири за ОСОБА_4 Визнано недійсними заповіт, посвідчений Першою нікопольською державною нотаріальною конторою 13 січня 1994 року, реєстровий номер 1-80 на користь ОСОБА_3, та свідоцтво, видане ОСОБА_7, про право на спадщину за заповітом від 07 березня 2006 року, на 1/2 частину спірної квартири. В іншій частині позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області зазначене рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишене без змін.
Проте державну реєстрацію права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, зареєстрованої за ОСОБА_4 скасовано не було.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2014 року позов задоволено. Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 від 23 січня 2008 року на підставі заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2007 року.
Додатковим рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2014 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2014 року рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2014 року залишене без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення в справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що рішення про державну реєстрацію права власності на 1/2 частину спірної квартири підлягає скасуванню з тих підстав, що рішення суду, на підставі якого зареєстровано право власності на частину зазначеної квартири, скасовано. Суди також дійшли висновку, що умовою скасування державної реєстрації права власності, обтяження та іншого речового права є рішення суду, яке набрало законної сили.
Із висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитися з огляду на таке.
Судами встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 був ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 7 березня 2006 року, виданого Другою Нікопольською нотаріальною конторою Дніпропетровської області, зареєстрованого в реєстрі № 1-424.
Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2007 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
21 березня 2008 року комунальним підприємством "Нікопольське міське бюро технічної інвентаризації" проведено реєстрацію та внесені відомості до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2008 року заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2007 року скасовано.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 однією сім'єю без шлюбу з 1989 року до 12 листопада 2004 року. Визнано право власності на 1/2 спірної квартири за ОСОБА_4 Визнано недійсними заповіт, посвідчений Першою нікопольською державною нотаріальною конторою 13 січня 1994 року, реєстровий номер 1-80 на користь ОСОБА_3, та свідоцтво, видане ОСОБА_3, про право на спадщину за заповітом від 07 березня 2006 року, на 1/2 частину спірної квартири. В іншій частині позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області зазначене рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишене без змін.
Скасовуючи рішення про державну реєстрацію права власності на 1/2 частину спірної квартири, суди виходили з того, що умовою скасування державної реєстрації права власності, обтяження та іншого речового права є рішення суду про скасування такої реєстрації, яке набрало законної сили.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Статтею 19 Закону визначені підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень, зокрема державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили (п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону).
Згідно із ст. 26 Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
За змістом ст. ст. 303, 315 ЦПК України апеляційний суд зобов'язаний надати відповіді на всі доводи апеляційної скарги. Недотримання вказаних вимог є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в частині мотивування судового рішення судом, який має право на дослідження нових доказів і переоцінку доказів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилався на те, що в суді розглядалася справа про той самий предмет із тих самих підстав, між тими самими сторонами. Апеляційний суд зазначені доводи апеляційної скарги не перевірив та не спростував.
Із матеріалів справи вбачається, що у провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: виконавчий комітет Нікопольської міської ради, сектор громадянства та реєстрації фізичних осіб Нікопольського МВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, товариство з обмеженою відповідальністю "КомЕнерго-Нікополь", про виселення, визнання права власності, скасування реєстрації. Однією із позовних вимог у цій справі є скасування реєстрації права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, зареєстрованої за ОСОБА_4 (а.с. 74-75).
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2014 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову ОСОБА_3 без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 207 ЦПК України (а.с. 59).
Відмовляючи у задоволенні зазначеного клопотання, суд обмежився фразою, що цивільні справи № 182/7595/13-ц та № 0426/4593/2012 мають різний предмет та підстави.
Із матеріалів справи та змісту ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2014 року не можливо перевірити доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про тотожність позовів.
За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню відповідно до ч. 3 ст. 338 ЦПК України із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді: Т.Л. Ізмайлова
О.В. Кадєтова
М.І. Наумчук
А.С. Олійник
2
№ 6-28595св14 Категорія:
Доповідач у суді ІІ інстанції: Тамакулова В.О.,
Доповідач: Олійник А.С.